Уявіть собі, що кожна людина вела б щоденник. У цьому щоденнику описувала б свої стосунки з іншими людьми, які залишили відбиток на серці. Тобто, писала б про свої радощі, горе, дурниці. А коли у людини підросте дитина, то батько віддає їй цей щоденник. Пізніше дитина заведе свій щоденник і також буде ділитися своїми переживаннями.

Для чого?

Для того, щоб люди не повторювали ті ж помилки, що й їхні батьки, щоб батьки могли застерегти своє чадо. Хоча не робити власних помилок, напевно, нудно.

Але ось у чому заковика. Люди скритні й брехливі. Брешуть усім підряд — і дітям, в першу чергу. Люди, в основному, тримають свої думки та почуття при собі. Ділитися своїми переживаннями? Визвольте!

Помилки не змінюються. Змінюються люди, які їх роблять. Боячись відкрити свої почуття, люди потрапляють у біду. І не існує таких ось книжок — передаваних «у спадок»!