Дитячі сни: чарівники та маги.
Не те, що у дорослих: скріпки та папери.
У нас: відьми, водяники та лісовики.
У дорослих: важливі дядьки (сиві та лисі).
Але не будемо сильно поспішати.
А краще почнемо казочки шити.
Перша казка про добрих фей.
Друга — як жив музикант Орфей.
Третя — «Тисяча й одна ніч».
Четверта — про що мріяла купецька найменша дочка.
Але почнемо зі шматочка не шостого чи п’ятого,
А почнемо одразу зі шматочка десятого.
Якось випало пташеня з гнізда,
І прилетіли на шум соловей та два дрозди.
Стали вони над совеням сміятися,
Над малим пташеням кепкувати.
— Ти хто такий?
— Совеня я.
— Та ти потвора! — соловей сказав.
— Чи не так, друзі?
Дрозди запитали:
— Яка ж тоді твоя мати?
І дорослі птахи почали реготати.
Але тут прилетіла сова.
Від страху ледь жива:
— Нарешті знайшовся мій хлопчик,
Мій розумник, мій красень!
Совеня на маму подивилося
І від здивування ледь вниз не полетіло.
У нього круглі очі стали ще ширші:
Адже його мама — найвродливіша мама у світі!
Так само думають крокодильчики,
Бегемотики та тигренята…
І, звичайно, всі діти!