Концерт пам’яті Володимира Висоцького у виконанні Сергія Крави відбувся 25 липня в Одеській філармонії. Афіша зі знайомим обличчям Висоцького з щільно стиснутими губами, поминальні свічки на сцені… Серце стислося: Висоцького немає вже тридцять років.
Не скажу, що є глибоким знавцем творчості Висоцького, але багато часових маркерів мені зрозумілі. Покоління, яке пам’ятає заборонені пісні, що переписувалися на бобінних магнітофонах, чує в них насамперед ностальгічні нотки, і навряд чи замислюється про те, що пісні Висоцького можуть цікавити сучасну молодь. Однозначно, що пісні Висоцького — це енциклопедія повоєнної життя радянського періоду. За ними можна також вивчати вуличний і «блатний» сленг.
Коли Сергій Крава вийшов на сцену, він нагадав самого Висоцького, який любив носити джинси та гольфи-водолазки. Створилося враження, що виконавець намагається максимально вжитися в образ Висоцького. Так воно і було — дві години пісень Висоцького отримав одеський глядач.
Сергій розповів, що ідея підготувати концерт пам’яті Висоцького у нього виникла не випадково, він давно цікавиться його творчістю.
Крім пісень, Сергій прочитав два вірші: останній вірш Володимира Висоцького, датований 23 липня 1980 року, і свій, власний. Вірш Сергія — про наступність поколінь, про трагічну долю Поета.











