Довгоочікувана новина облетіла засоби масової інформації — «Викрадачі «одеського Караваджо» взято на гарячому!». У нашій газеті повідомлення з цього приводу про брифінг міністра внутрішніх справ України Анатолія Могильова було опубліковано 1 липня. Однак донині науковці Одеського музею західного та східного мистецтва на чолі з директором Володимиром Островським присвячені в деталі справи не більше, ніж далекі від мистецтва громадяни, що вмикають вечорами телевізор.
Вивчаючи різні джерела, помічаєш: аж надто багато нестиковок! Причому таких, які викликали не тільки подив, але й бурхливе обурення мистецтвознавців — співробітників ОМЗВМ…
Якщо викрадена картина виявлена і повернеться до нашого музею, а злочинців спіткає примірне покарання, то варто сказати вдячні слова тим, хто затримав злочинців. Як повідомлялося, це була спільна українсько-німецька операція за участю антитерористичного підрозділу GSG 9. Але у музейників — справедливе запитання: чому ніхто офіційно не поставив до відома співробітників музею, тоді як сенсація про затримання злочинців заповнила всі ЗМІ?..
Дещо про практично нульовий «ступінь інформування» музейних мистецтвознавців я знаю, як прийнято говорити, з неофіційних джерел. Але на спроби моїх запитань заступник директора з наукової роботи ОМЗВМ Л.Л.Сауленко відповіла так: «Поки картина, з дотриманням усіх міжнародних норм, не повернулася до країни, з якої викрадена, рано давати коментарі і тим більше роздувати сенсації. Після повернення картини подумаємо і про питання, хто реставруватиме її і за чий рахунок».
Всі інтернет-видання наводять дані, що прозвучали на брифінгу з вуст головного правоохоронця України (див. «ВО» від 1 липня). За наведеними ним даними, йдеться про розширене організоване злочинне угруповання, на рахунку якого два десятки особливо великих крадіжок і злодійський «трудовий стаж» 11 років, причому вік учасників не більше 40 років, і ні в кого жодної судимості. Всі ЗМІ, немов змовившись, називають «оціночну вартість» вкраденої картини — 100 мільйонів доларів, цю цифру з подачі УНІАН оприлюднила і наша газета. Насправді ж ніхто ще не провів оціночну експертизу полотна, і професіоналів музейної справи глибоко обурюють ці «круглі цифри», що наводяться з кондачка…
«Людина, яка винесла картину з музею, дала зізнавальні свідчення», — стверджували минулого тижня деякі видання. А ось що кажуть «Подробиці. Інтер»: «Експерт аукціонного дому» Віктор Федчишин нібито заявив, що «…єдиний найбільший фахівець у галузі Караваджо — італієць пан Роберто Лонгі. Він дивився цю роботу по фотографії, і він безапеляційно сказав, що це копія — можливо, найкраща зі збережених, з незбереженого оригіналу Караваджо… З цієї роботи понад 20 композицій у світі, і жодна не визнана еталонною роботою Караваджо». Це повідомлення викликало у мистецтвознавців ОМЗВМ особливо бурхливу реакцію. «Міжнародні експерти солідарні в тому, що за допомогою сучасних методик можна визначити, наприклад, час написання картини, — коментує наведене вище запальне повідомлення Тетяна Балановська. — Але жоден радіовуглецевий аналіз ще не зміг замінити інтуїцію, знання та око досвідченого мистецтвознавця, якому тільки й дано розпізнати руку Майстра». Подібне обурення висловила в бесіді зі мною мистецтвознавець Ірина Тимохова, вважаючи наведені в ЗМІ «експертні заяви» просто зухвалими.
«Мистецтвознавці підтвердили справжність полотна», — розвиває сенсацію інтернет-видання з посиланням на Berliner Kourier. Але… «Німецькі мистецтвознавці не віддають полотно Караваджо Україні, прикриваючись питаннями про справжність картини», — повідомляє «Німецька хвиля». — Як повідомив речник берлінської прокуратури Мартін Штельтнер, у фахівців-мистецтвознавців виникли сумніви щодо справжності шедевра, тому буде проведена спеціальна експертиза, щоб зробити остаточні висновки. Хто саме проводитиме цю експертизу і скільки часу займе це дослідження, Штельтнер не повідомив. Картина зараз перебуває у дуже поганому стані, оскільки викрадачі пошкодили полотно, кілька разів склавши його. Німецькі експерти припускають, що картину Караваджо потрібно буде реставрувати перед тим, як транспортувати її назад в Україну».
Тут мимоволі руками розведеш: з якого дива фізичний стан картини, що належить Україні, можуть вважати, за власним почином, своєю особистою, вельми дорогою, турботою «німецькі експерти»?! І що мається на увазі під «сумнівами у справжності шедевра»? Криміналістична експертиза? Тобто — чи точно спецслужби виявили ту саму картину, що була викрадена з одеського музею? Чи йдеться про справжність «руки Караваджо» — але Німеччині картина не належить, і Україна їй експертизи не замовляла?..
Деякі штрихи справи взагалі курйозні. Наприклад, на інтернет-сторінці видання «Сегодня» трансформовано висловлювання глави МВС: «Як і коли полотно перетнуло кордон України, міністр поки не знає». А поруч інша інформація — що називається, для роздумів: «Корупція на митниці: побори та контрабанда. Зловживання у митній сфері щорічно призводять лише до прямих втрат для держбюджету в розмірі близько 50-100 млрд. гривень». «З числа затриманих співробітників музею глава МВС нікого не назвав, але не виключив, що серед них можуть бути підозрювані», — приголомшила мене інша інтернет-сторінка. Ні, підозрювати, будувати і перевіряти версії — святий обов’язок слідчих. Але ось про «затриманих» музейників — це вже щось… з журавлиною!
А тим часом, у цьому ж червні 2010 року, на батьківщині геніального живописця і малосимпатичного хулігана Мікеланджело Мерізі да Караваджо ще не такі пристрасті вирували — домагання на його тлінні останки!
Приблизно, з 85% ймовірності, — його. У 1956 році в тосканському містечку Порто Ерколе відбулося перепоховання останків, що спочивали в безіменній могилі на кладовищі церкви Сан-Себастьяно, всього близько 200. Вченим було відомо, що Караваджо, який помер у 1610 році, саме на цьому кладовищі і був похований, без церковного запису. «Підозрювані» при ексгумації кістяки були виділені вченими в «знахідку номер п’ять». Тепер, після проведення радіовуглецевого аналізу та експертизи ДНК, італійський Національний комітет з підвищення цінності історико-культурної та природної спадщини зробив доповідь, повідомляє «NEWS ru.ua». Дослідницьку роботу очолювали історик Сильвано Вінчетті та антрополог, професор Джорджо Группоні.
Щоправда, про прямих нащадків геніального живописця-бузотера нічого не відомо, тому порівняльний аналіз ДНК проводили на генетичному матеріалі однофамільців та людей зі схожими прізвищами. Та й ДНК, виявляється, не вічна, руйнується протягом століть. Звідси й горезвісні 85% ймовірності. Однак 19 червня, якщо вірити тим же інтернет-джерелам, кісткові фрагменти, що були, нібито, колись вмістилищем бунтівного духу генія, який помер, як тепер встановили (з 85% ймовірності), від сифілісу, були виставлені на червоному оксамиті в залі засідань міської ради Равенни…
І тут же в них спробували вчепитися політики-сепаратисти з області Ломбардія: якийсь європарламентарій М. Сальвіні, підтриманий мером Мілана Летицією Моратті, вимагав поховання останків великого художника на міланському кладовищі, де і так вже від великих тісно. Привід знайшовся — виявляється, Мікеланджело Мерізі, який взяв прізвисько «да Караваджо», був хрещений у міланській церкві Санта Марія делла Пассарелла, і хтознає точно, де він народився! А туристом нехтувати не слід: якраз виповнилося 400 років від дня смерті художника, і виставку його робіт у Римі вже відвідало півмільйона людей! Як бачимо, кожен заробляє на мертвому генії, як уміє: хто на кістках, хто картини краде…
Одеським музейникам, звичайно, не до сміху, радість набуття втраченого шедевра у них — зі сльозами на очах. Але дочекаємося повернення картини до Одеси…











