У залі Одеського українського музично-драматичного театру імені Василько відбулося очікуване багатьма щорічне шоу — захист дипломів випускників гримерного та костюмерного відділень театрально-художнього училища.
Художньо-костюмерне відділення, яке очолює Любов Василівна Єгорова, напевно, здатне забезпечити видатними майстрами театри та кіностудії всієї країни, якби була робота! Дев’ятнадцять дипломників показали проєкти складні, що вимагають кропіткої роботи та вміння підміняти тонку обробку (зі сцени вона часто просто не видно) ефектною імітацією.
Щоб навчити студентів відтворювати зоровий образ попередніх епох, педагоги використовують археологічні знахідки, скульптуру, живопис, фотографії, модні гравюри та журнали, прейскуранти торгових будинків і описи сучасників. Основна увага приділяється вивченню, замальовкам та обмірам збережених оригіналів у фондах та на експозиціях вітчизняних та зарубіжних музеїв, у зібраннях приватних колекціонерів та костюмерного відділення. Курс історії матеріальної культури передбачає досконале знання предметів, що входять до складу костюма. Це рукавички, сумки та портмоне, тростини та парасольки, окуляри та лорнети, моноклі, ювелірні вироби (знаки царської влади, діадеми, каблучки, сережки, намиста, брошки, браслети, шпильки для капелюхів та краваток, шатени, егрети), портсигари, люльки, запальнички, годинники, портбукети, віяла, носові хустки, маски. До теоретичної частини авторської програми входить вивчення орнаментів усіх часів і народів. Результат — ось він, на сцені!
Голова дипломної комісії, професор Луганського інституту культури Володимир Андрійович Саган стежив за показами, затамувавши подих. Унікальне одеське училище навчає хлопців не тільки віртуозній техніці шиття, але й умінню з найпростіших матеріалів створити імітацію багатства — оксамиту, шовку, мережива, позолоти…

— Мені випала велика честь відкривати сьогоднішній захист дипломів, — говорить випускниця Катя Лесовикова. — Чому я вибрала костюми до казок «Тисяча й одна ніч»? Усі дівчатка зазвичай мріють стати принцесами, а я мріяла стати східною красунею і жити в гаремі. А якщо серйозно, мене надихнули ескізи Бакста до балету Римського-Корсакова «Шехерезада». Схід надихнув мене багатством, великою кількістю прикрас, таємничістю. Шехерезада зуміла казками, іносказаним чином переконати Шахріяра в тому, що не всі жінки такі погані, що жіноча душа теж може бути чистою. І він залишив її своєю дружиною…
На сцені змінювали одна одну Шемаханська цариця, цар Додон, Золотий Півник, Царівна Лебідь, Єлизавета Англійська, Марія Стюарт та багато інших персонажів, яких зустрічали оплесками. Залишається сподіватися, що всі випускники без винятку знайдуть себе в професії. А їхні праці та таланти будуть затребувані театрами, причому одеськими. Якийсь час наші театри не приділяли належної уваги сценічному костюму, одягали акторів «з підбору», але, зрештою, повернулися до розуміння простої істини: як рама є вікном у картину, так і костюм персонажа — не що інше, як вікно у виставу, важливий елемент творчого задуму.











