чт, 19 лис --:--:--
USD 0 0
EUR 0 0
А9582.64 ДТ93.04
+17° Одеса

Така дата — посмертна, рубіжна, майже фатальна — виповнилася для Олега Соколова 17 травня. Річ у тім, що Лувр заснував і дотримується цього правила, зробивши виняток лише для Пікассо: двадцятиріччя від дня смерті вирішує, бути художнику прийнятим до музею, де його будуть «зберігати вічно» або двері Служби Безсмертя (якою є, власне, музеї) будуть для нього наглухо замкнені.

Рішення створити музей-квартиру Олега Соколова на правах відділу музею, якому він віддав половину життя, було скріплено печаткою міської влади вже в липні 1990 р. Але з волі обставин, а точніше, винен був зрадливий «людський фактор», — справа про передачу спадщини художника, що мав уже в рамках СРСР європейсько-американсько-азійський (Японія!) вектор долі, — зависла, заморозилася на десятиліття. Сталося так, що порогом для вступу в новий період розрядки після довгих митарств стало призначення нових директора та хранителя музею — В. І. Островського та Л. Н. Щеглової. Вони, нарешті, перевели спадщину Соколова (графічні аркуші та цілі серії малюнків) з підвалів, уражених грибком, у сухі світлі фонди та надали міколентний папір (раніше не видавався для «непрофільних» експонатів) для боротьби з музейними жучками — точильниками паперу. Луїза Миколаївна, маючи досвід роботи у фондах Києво-Печерської Лаври, взяла на себе чимало додаткових турбот і клопотів, пам’ятаючи, зокрема, доброту та прихильність покійного, чий дорадчий голос на вченій раді: «Будемо брати!» — вирішив її прийом на роботу в ОМЗіВІ у 1987 р. З її легкої руки був призначений зберігач і одночасно дослідник цієї непростої для розшифровки графіки — співробітник фондів, філософ за освітою Марія Мовчан.

Директор музею Володимир Іванович Островський лицарськи ставився до творчості Олега Соколова, свого старшого колеги завжди. Бо перший гуманітарний диплом його, згодом доповнений ще й дипломом мистецтвознавця, був присвячений науковій фантастиці в Україні, що мала містико-езотеричний характер (Олесь Бердник та ін.), вельми співзвучній художньо-науковому фантасту у образотворчому мистецтві, яким був Олег Соколов. Після торішньої виставки робіт Соколова «Воїн і герой культури», організованої з ініціативи невтомного романтика в кріслі адміністратора В. І. Островського, у липні нинішнього року він же виступить куратором нового проєкту, присвяченого Соколову-космісту, в якому братимуть участь науковці. Наприклад, буде запрошена математик, доцент ОНУ ім. І. І. Мечникова Фелікса Ковальчик, яка вже не раз показувала в місті свої фотографічні «аналогії» знахідкам художника-експериментатора.

Сміливо поставивши ім’я Соколова поруч з ім’ям Кандинського, Семен Кантор мимоволі трактував Соколова як якийсь приснопам’ятний наріжний камінь, спочатку відкинутий «будівельниками» вбік…

Дуже яскравий сюрприз подарував, причому без зусиль з нашого боку, приватний Музей сучасного мистецтва Одеси, що в Сабанському провулку. У квітні-травні «вистрілив» просто-таки тріумфальним салютом на честь абстрактного мистецтва як такого. Це була красива акція, а ще точніше — містерія. Це був проєкт-виставка «Абстрактна Одеса. Кандинський, Соколов, далі завжди», де на матеріалі своєї музейної колекції та окремих творів Соколова з приватних зібрань представили художника, поета, філософа як гордість вітчизняного, і зокрема, одеського авангарду «другої хвилі» (післявоєнної), підкресливши його заслужені та безсумнівні навіть суто хронологічні пріоритети. Йому була відведена окрема кімната. Сміливо поставивши ім’я Соколова поруч з ім’ям Кандинського, директор музею та автор проєкту Семен Борисович Кантор мимоволі трактував Соколова як якийсь приснопам’ятний наріжний камінь, спочатку відкинутий «будівельниками» вбік… Цікаво і навіть знаменно, що Семен Борисович — кандидат технічних наук (з ливарної справи), тобто представник тієї науково-технічної інтелігенції, яка підтримувала і розуміла О. Соколова завжди, навіть тоді, коли художники-колеги називали цей вид творчості — супрематизм (буквально «найвищий»), нищівно-зневажливо «формалізмом».

Абстрактне мистецтво прийшло у світ для «осягнення» істини, а не для її банального або розуміння, або простого відчуття. Фактично осягнення — це плідний евристичний синтез «раціо» та «інтуїціо», тут доречно згадати Пікассо: «Я не шукаю, а знаходжу». Це виглядає дивом порівняно з «покроковими» пошуками, що вимагають багато часу і терпіння. С. Б. Кантор, як видно, любить абстрактне мистецтво непритворно, ненадумано і ненаграно (чим грішать багато хто, віддаючи данину моді), судячи з добротного аналізу та красивої емотивності вступної статті до каталогу виставки, написаної ним спільно з його заступником мистецтвознавцем Л. Заєвою. С. Кантор, по суті, і сам є мистецтвознавцем і музейником милістю Божою. Думається, що в музейному будівництві Одеси йому судилося творчо працювати довгі роки.

Доля звела ливарника — теоретика і практика з 20-річним стажем роботи в НДІ саме з абстрактним мистецтвом, чия реальність — стихійні розливи кипучої лави почуттів, що застигають з волі холодного розуму в жорсткі статичні конструкти. Семен Борисович вжив у розмові про феномен Соколова місткий вислів «космос почуттів». Будучи, очевидно, людиною органічно скромною, у відповідь на моє запитання: звідки він взяв цю досі не зрозумілу на Заході буддійську формулу злиття людини з космосом (буквально: «Космос свідомості», «Космос почуттів»), він засміявся: «Напевно, вичитав у Єфремова, він так висловлювався». Не забудемо, що цей популярний і студійований О. Соколовим письменник теж був фантастом-науковцем і тому так чудово висловив час, коли наука зрозуміла і навіть «побачила» (ніби «вслухавшись» у заклик художника О. Соколова у віршах: «Прикрий очі, наука!») повільний, але вірний рух цієї туманності-галактики у напрямку до Землі (на тлі «розбігання інших галактик, зокрема, їхнього віддалення від нашої планети з великою швидкістю).

Про те, яке фатальне місце у творчості О. Соколова зайняв феномен галактики Андромеди, ми розповімо в нашому вже згаданому проєкті в липні місяці, приуроченому до дня народження художника. Кому цікаво, стежте за рекламою.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Загрузка…

Мітки

Наша галерея

Вечірня Одеса