Вольєр самки кулана, який вона ділить із родиною ослів, сьогодні одне з найпопулярніших місць в Одеському зоопарку: там під наглядом матері на ім’я Малятко освоює світ нещодавно народжене куланеня-самочка. Батько її — звичайний осел.
«Кулани — це теж осли, тільки дикі»,— говорить завідувачка сектору копитних Л. І. Аніщук. І пояснює, що в зоопарку давно мріють придбати кулана-самця, та тільки це дуже дорого, і везти його треба аж із Туркменістану… Попутно Людмила Іванівна розповідає про характер куланів-самців. Вони не терплять конкурентів — відразу ж кидаються в бійку, кусають, б’ють суперника копитами, можуть і до смерті забити. «Туркменський кулан занесений до Червоної книги Міжнародного союзу охорони природи (МСОП)», — повідомила завідувачка еколого-просвітницького сектору А. П. Волкова.

У вольєрі муфлонів теж з’явилися малюки, є поповнення (телята) в загоні сірої української худоби. Поруч із ламою Джульєттою також тупцює малюк. Під пильним наглядом татуся, але ще в теплому приміщенні, підростає кумедний пташеня в ему. З нетерпінням чекають у зоопарку виходу з барлоги ведмедиці Фені. Який сюрприз вона піднесе?..
Цікаво, чи з’явиться потомство у лісових котів? Це недавнє придбання зоопарку представляє природу рідного краю. Вони настільки обережні, скритні, що побачити їх непросто. Зате завдяки такому способу життя ці тварини збереглися в дикій природі. «А мені нещодавно пощастило їх побачити, — похвалилася молода співробітниця зоопарку Катя Златіна. — Хвости у них довгі, із сімома поперечними темними смугами. Котисько такий ревнивий! Може, тому, — пустотливо посміхнулася вона, — що самочка дуже вже гарна. Але вона така полохлива, притиснулася до свого захисника — і вони відразу ж шмигнули у своє житло, не давши вдосталь намилуватися ними».

«Одне з головних завдань зоотехніків зоопарку — покращення умов утримання тварин, — говорить Олександра Павлівна. — Потрібно урізноманітнити їхнє життя, зробити його більш насиченим контактами з побратимами. Розділені пішохідною доріжкою вольєри, де живуть кумедні єноти з Америки — носухи (їх ще називають коаті), нещодавно з’єднали на пристойній висоті повітряним коридором, і тепер вони, за бажання, можуть ходити один до одного в гості. Потурбувалася адміністрація і про зручність відвідувачів зоопарку: з’явився новий вимощений прохід уздовж вольєрів хижаків. Виручили наші ж робітники: вимостили доріжку плитами власного виготовлення».

Оживає і «зелена зона» зоопарку. Першими сповістили про прихід справжньої весни в’яз, що «вистрілив» розетками листя, і форзиція, що розвісила на своїх кущах золоті квіточки-«брошки».
Подібні відкриття в зоопарку зараз можна робити щодня: він наповнюється все новими барвами, звуками. Весна…











