Нову літературну програму під такою назвою, присвячену творчості французького романтичного поета ХХ століття, майстра верлібру (вільного вірша) Жака Превера, підготувала і представила 16 березня публіці актриса Одеської філармонії, майстер художнього слова, лауреат муніципальних премій імені К. Паустовського та І. Рядченка Олена Куклова. Програма присвячена 110-річчю від дня народження Жака Превера.
Затишний камерний зал Одеської філармонії, де поціновувачі поетичного слова слухали вірші Жака Превера у супроводі фортепіанних п’єс, виконаних заслуженою артисткою України Віолою Демидовою, та пісень французькою мовою, які співала лауреат міжнародних конкурсів мецо-сопрано Олена Вишневська. Режисером та ведучим концерту був Сергій Сеславінський, який розповів присутнім про творчість «поетичного реаліста», котрий писав вірші демократичною «мовою вулиці».
Жак Превер, окрім його поетичної спадщини, створив сценарії до багатьох кінофільмів, зокрема до кінострічок Марселя Карне (до творчості цього кінорежисера і був вперше застосований кінознавцями термін «поетичний реалізм») «Набережна туманів» (1938 р.) та «Діти раю» (1945 р., фільм був включений до Списку світової культурної спадщини ЮНЕСКО). Жаку Преверу належать тексти понад 50 пісень, багато з яких були написані спеціально для Едіт Піаф, Ива Монтана, Жульєтт Греко, Жильбера Беко, Сальваторе Адамо і стали надбанням золотого фонду світової естради. Серед цих пісень і знамените «Осіннє листя» («Мертве листя» у автора), за яке Ів Монтан був у 1954 році удостоєний «Золотого диска», і не менш знаменита «Барбара»…
Олена Куклова вміло підібрала вірші для виконання, програма пройшла, що називається, на одному диханні. Вірші Жака Превера — за тоном суто чоловічі вірші, навіть якщо мова в них йде від імені жінки або молоденької дівчини: це суто чоловіча точка зору на речі та специфічна, мужня, інтонація. Передати цю інтонацію складно, будучи жінкою, та ще й такої тендітної жіночності, як наша виконавиця. Але тут Олена Куклова продемонструвала неабиякий дар перевтілення та зречення від власної психофізичної суті: навіть тембр її голосу змінився, згустився, в ньому зазвучала сталева нотка. У її подачі це були вірші-роздуми, це була адекватна автору інтерпретація його творів як світоглядній поезії, поезії тонкого підтексту.
Проникливо до глибин, але анітрохи не сентиментально, прозвучав безсмертний вірш «Чи пам’ятаєш ти, Барбаро?..». Потужним заключним «музичним пасажем» концерту стало виконання Оленою Кукловою «марки» Жака Превера — вірша «Як намалювати птаха».
Ця «чоловіча» програма чудово вдалася читці: симбіоз з автором вийшов органічний.











