Пам’яті Миколи Подоляна
3 березня виповнюється рік від дня раптової кончини головного енергетика Одеського домобудівного комбінату, члена президії обласної Ради миру Миколи Семеновича Подоляна.
Понад 25 років тому з Миколою Подоляном мене звела доля на миротворчій ниві. Ми пишалися тим, що беремо участь у діяльності організації, яка об’єднує найкращих людей міста та області: ветеранів війни, письменників, художників, вчених, діячів науки та культури.
Я називав Миколу «миротворцем, що дає світло», тому що як енергетик він постійно у свій безрозмірний робочий день був зайнятий вирішенням проблем подачі електрики в будинки одеситів.
Водночас, він знаходив час брати участь у всіх справах Ради миру, відвідувати концерти, колекціонувати марки та монети, писати вірші. Мріяв видати збірку своїх віршів, готував її, але не встиг. Будучи людиною великої душі, сином загиблого на фронті солдата, він постійно перераховував певну суму на миротворчу діяльність. Прямо в робочі колективи ДБК, за власні кошти, запрошував артистів обласної філармонії, щоб трудівники долучалися до мистецтва.
Микола Семенович дуже багато допомагав ветеранам війни, його, одного з нефронтовиків, зарахували до Ради ветеранів Приморської армії. Він допомагав у виданні фронтових мемуарів генералу Роману Агрікову та солдату-розвіднику Якову Савченку.
У дні «Золотої осені миру» минулого року один із вечорів був присвячений пам’яті Миколи Подоляна. Добрі слова про миротворця з душею поета сказали Герой України Володимир Пилипчук, Тамара Сазонова, Світлана Лукіна, Євген Лукашов, Володимир Стахівський та багато інших.
У саду пам’яті миротворців, який росте у Свято-Архангело-Михайлівському жіночому монастирі, минулої осені висаджено вишню на честь Миколи Подоляна, вона зацвіте і дасть плоди людям, підтверджуючи, що життя прожито недарма.











