Часто можна роками ходити по колу, не розуміючи, чому ті, від кого залежить вирішення проблеми, вдають, що вони, як то кажуть, ні до чого…

Дірявий дах, через який потоки дощової води потрапляють у квартиру, — для Рози Володимирівни Забурмехи, яка живе на дев’ятому поверсі будинку по вул. Корольова, проблема номер один. Наприклад, днями, коли випав сніг почав танути, волога окупувала передпокій. В один із днів Роза Володимирівна навіть не змогла відчинити вхідні двері. У райадміністрації Київського району на крик душі літньої жінки не реагують. Дзвінки на «гарячий телефон» мера також не принесли бажаного результату.

«До кого ще звернутися по допомогу?» — запитує Роза Володимирівна. Що порадити? Зверталася ж вона за адресою. Може, просто занадто рано? Треба повторити спробу ближче до 30 травня, коли обиратимемо місцеві органи влади. Давно помічено: чим ближче вибори — тим сентиментальнішою стає влада. У неї раптом прокидаються совість, розум і честь…

Таку ж пораду можна дати і Вірі Іванівні Федоровій. На газетну «гарячу лінію» вона звернулася від імені мешканців трьох будинків — по вул. Гайдара, 20, вул. Терешкової, 42 і Терешкової, 46. Два місяці люди микаються по інстанціях у марних спробах привернути увагу до своєї біди.

Справа, в принципі, дріб’язкова. На майданчику перед вищезгаданими будинками розташована зливова каналізація. Вона забилася. Тому навіть невеликий дощ перетворює прибудинкову територію на непрохідне болото. Вода, за словами Віри Іванівни, підходить прямо до парадних, вийти з будинку, не промочивши ноги, неможливо.

Зима, яка цього року виявилася несподівано суворою, перетворила прибудинкове болото на ковзанку. Пройти до парадної і при цьому не впасти — велике мистецтво. А в будинках за вищевказаними адресами живе багато літніх людей, ветеранів війни та праці. Для них ця смуга перешкод практично нездоланна. У Малиновській райадміністрації про цю проблему добре знають. Але ремонтувати «зливову» не поспішають. Чекають 30 травня?

Не злічити, скільки було дзвінків на «гарячий телефон» «Вечірньої Одеси» з приводу облаштування кінцевої зупинки трамвая № 10 по вул. І. Рабіна. Свого часу, розповідає Валентина Лукінічна Алексютіна, там був залізний навіс, стояла дерев’яна лавка. Літні люди цілком комфортно чекали трамвая. З літа минулого року навіс і лавку прибрали. Можна припустити, що зроблено це було для того, щоб встановити тут новий сучасний зупинний комплекс — на кшталт тих, що бачимо в центрі міста. Але це лише припущення. Вже понад півроку на кінцевій зупинці трамвая № 10 — гола земля. Ні присісти, ні сховатися від негоди чи палючого сонця. Чекаємо весни?

Підписник «Вечірки» з багаторічним стажем Віктор Іванович Смирнов звернув увагу на ще одну важливу соціально-економічну проблему, яка безпосередньо впливає на добробут міста. Наш читач вважає, що ті громадяни, які, сплативши за проїзд у трамваї-тролейбусі, відмовляються від проїзного квитка, чинять в корені неправильно.

Так, зрозуміло, що у кондукторів і водіїв громадського транспорту маленька зарплата, до того ж, не завжди її виплачують вчасно. Але подачками від пасажирів цю проблему не вирішиш. Натомість фактичне приховування частини виручки призводить до того, що міський бюджет не отримує очікуваної фінансової віддачі від роботи громадського транспорту. А бюджет — це офіційна зарплата тих же кондукторів і водіїв. Коло замкнулося…

До того ж, завдяки жалісливості пасажирів, які відмовляються від талончиків, у міської влади може виникнути ілюзія, що вартість проїзду в трамваї-тролейбусі в одну гривню — це мало. Треба додати, щоб поповнити бюджет. До травня, звичайно, цього не зроблять. А от що буде потім — ніхто сьогодні передбачити не зможе.

Чекати весни доведеться і багатотисячному загону ошуканих вкладників кредитної спілки «Україна». Вибори в сьогоднішніх українських реаліях — це грандіозне шоу шокуючих викриттів і публічного різання «правди-матки». Будь-яка зміна варти на політичному Олімпі — що на всеукраїнському, що на місцевому рівні — призводить до виплескування компромату за принципом «горе переможеним», а також до різкого ослаблення так званих «дахів».

Той, хто зателефонував до редакції, Володимир Коновальчук, як і всі його товариші по кредитному нещастю, дуже сподівається, що незабаром — завдяки виборчій метушні — вони дізнаються правду. Наприклад, про те, чому КС «Україна», який будував останні п’ять років свою діяльність за принципом фінансової піраміди, тим не менш, успішно функціонував? Де знаходяться гроші вкладників і хто ними з «чорного» жовтня 2008 року по сьогоднішній день керує?

І найголовніше: чому при великій кількості кримінальних справ щодо колишніх керівників кредитної спілки — частина з них перебуває в слідчому ізоляторі, інші відпущені під підписку про невиїзд — ніхто з представників Держкомісії з регулювання фінансових ринків, яка контролює діяльність небанківських фінансових установ, не притягнутий до відповідальності, навіть до адміністративної? Хто конкретно з чиновників прикривав «ігри» з грошима вкладників?

У найближчих номерах «Вечірня Одеса» також спробує знайти відповіді на ці запитання.

Наступного вівторка, 9 лютого, на «гарячому телефоні» «Вечірньої Одеси» 64-99-13 чергує завідувачка відділом інформації Тетяна Степанівна Жакова.