Цього вечора я і, напевно, багато хто з присутніх у залі філармонії не забудуть ніколи. Одеський національний оркестр, який часто називають у нас «ерлівським», вперше в Одесі виконав «Концерт для оркестру пам’яті жертв Голокосту», створений десять років тому Ісааком Шварцем. Це виконання було приурочене до Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту.
Не приховую, що не всі потенційні слухачі наважилися прийти цього вечора до філармонії. І річ не в поганій погоді (сніг, вітер, вкрита льодом земля) і не в холодному залі, де довелося сидіти понад годину (твір виконувався без перерви 70 хвилин). Друзі та знайомі зізнавалися, що боялися знову переживати спогади про жахи страшного минулого, посилені музикою, занурюючись у трагедію близьких і далеких…
«Концерт для оркестру», на мою думку, — подія в мистецтві. Він створений з рідкісним тактом — без тіні натуралізму і з проникненням в історичне минуле. Він відзначений високою простотою, доступністю будь-якому небайдужому слухачеві. Мова, умовно кажучи, сучасної музики нерідко складна для сприйняття. Введення слухача у світ музичного твору, думається, суттєво визначається Її Величністю мелодією. І. Шварц щедро мелодійний (це не настільки вже часте явище в музиці минулого і нинішнього століть). І не тільки у своїх чудових піснях, але й у всіх творах, зокрема, в «Концерті для оркестру».
І. Шварц спирається на мелодику національної музичної культури, розвиваючи та збагачуючи створене безіменними авторами. Його власні мелодії органічно поєднуються з народними. Слухаючи «Концерт для оркестру», мимоволі згадував хрестоматійні нині слова Глінки про народ як творця музики і композиторів як її «аранжувальників» (звісно, в найвищому сенсі слова). Це колись загальновизнане твердження нині не модне…
Спираючись на єврейський фольклор, композитор зумів знайти шлях до чуйних сердець слухачів будь-якої національної приналежності. Йому вдалося створити загальнолюдські цінності. Мені, наприклад, здалася безсумнівною зв’язок з Мусоргським. Йдеться, звісно, не про цитування геніальних «Хованщини» чи «Картинок з виставки», тим більше не про наслідування. Це єднання духу, органічна приналежність до світової культури. Не буду нічого повторювати про вже не раз відзначену мистецтвознавцями близькість творчості Шварца до творів Малера, Шостаковича (до речі, не можу не згадати порівняно маловідомий вражаючий факт: Дмитро Дмитрович по секрету від Шварца оплачував його навчання в консерваторії, про що Ісаак Йосипович дізнався вже після смерті Шостаковича).
Нарешті, про сумніви згаданих потенційних слухачів. Шварц відмовився від «живописання» справді жахів. Він пощадив нас, досягнувши своєї мети розповісти про трагедію Голокосту, умовно кажучи, «ліричними» засобами. Композитор описує свято Пурим… у гетто (так справді було в Каунасі). Наша історична пам’ять доповнює автора відомим кожному фіналом Голокосту. І цей контраст без тіні натуралізму висікає в серцях слухачів болісне співчуття, співпереживання і, як має бути в справжній трагедії, катарсис.
Трагедія Голокосту не суто національна. Вона відгукується у всіх небайдужих серцях, якою б не була їхня національна приналежність. Мені здається, своїм «Концертом для оркестру» Шварц приєднується до заклику фіналу Дев’ятої симфонії Бетховена — «Обійміться, мільйони»: немає іншого шляху попередити повторення аналогічних трагедій. На жаль, цього не розуміють деякі «патріоти».
Наш оркестр грав цього вечора самовіддано та натхненно. Йому передалася не просто захопленість — любов диригента Хобарта Ерла до музики Ісаака Шварца. Вона вже звучала в програмі диригента, присвяченій музиці кіно. Шварц написав музику більш ніж до ста фільмів. Серед його робіт пісенного плану є справжні шедеври. Згадаймо хоча б «Ваше благородіє…», «Кавалергарди», «Краплі данського короля», пісні до «Солом’яного капелюшка»…
Але Шварц — автор Симфонії, Квартету, Сонати, Арії для скрипки, Варіацій для фортепіано, балетної музики. З «благословення» великої Уланової він написав балет «Напередодні» за мотивами Тургенєва. Плани балерини, що завершувала свою виконавську діяльність, змінилися, музика «Напередодні» з нею розминулася (пізніше МАЛЕГОТ поставив «Напередодні», але ця робота не принесла радості композитору). Чому згадую про це? Ерл виконував сюїту з «Тараса Бульби» Гліера — балету, взагалі досі не бачившого світла рампи. Так відродилася до життя чудова музика Рейнгольда Морицевича. Можливо, нашому оркестру належатиме честь відродження балетної музики Ісаака Шварца?..
У всякому разі, мені хочеться сподіватися на появу великої філармонічної програми чудового композитора Шварца, визнаного, але досі недооціненого композитора. У ній могли б взяти участь як солісти-оркестранти, так і студенти, учні школи імені професора П. С. Столярського…
А зараз завершу розповідь про «Концерт для оркестру», який приніс багато важкої радості і виконавцям, і слухачам. Думаю, є підстави очікувати повторення програми.
«Жовті зірки», як називається «Концерт для оркестру», за словами Володимира Співакова, — «гімн людській гідності, вірі, любові», як і вся творчість Ісаака Шварца. Він пішов, так сталося, рівно за місяць до одеського концерту, про успіх якого, природно, дізнатися вже не міг. Але він пішов не в небуття. Як сказав Співаков, якому композитор присвятив «Концерт»: «Музика Шварца — продовження його життя. Вона живе і житиме».











