Минулий 2009-й подарував одеситам-прихильникам спорту чимало приємних миттєвостей. Це, перш за все, видатні досягнення боксера Василя Ломаченка та фехтувальниці Олени Хомрової. Пробилися до призерів на чемпіонатах світу та Європи наші борці вільного стилю та веслувальники на байдарках і каное. Розпочато будівництво нового суперсучасного футбольного стадіону. На цьому тлі офіційна реєстрація Федерації тріатлону Одеської області виглядає скромно. Однак досвід ентузіастів саме цього виду спорту, що межує з екстримом, на мій погляд, заслуговує на найпильнішу увагу.
20 років потому
Сьогодні вже мало хто пам’ятає, що в Україні (як, втім, і в усьому Радянському Союзі) тріатлон зароджувався в Одесі. У 1989 році у нас відбувся перший офіційний чемпіонат країни. Але ще раніше «Вечірня Одеса», підтримавши починання, біля витоків якого стояли Федір Алієв, Сергій Сосновський, Леонід Ржепишевський, провела змагання з так званого класичного тріатлону (3,8 км — плавання, 180 км — вело та 42,192 км — біг). Тоді серед перших учасників таких екзотичних стартів був колишній веслувальник Ігор Абдюнін. Він настільки захопився новим видом спорту, що серйозно зайнявся тренерською діяльністю і протягом якихось двох років підготував Олену Сердюк, яка стала в 1991 році чемпіонкою Радянського Союзу. На жаль, чемпіонат цей виявився останнім в історії тієї країни. У перші роки незалежності України тріатлоністи виявилися незатребуваними. І настало затишшя. В Одесі пауза затягнулася на двадцять років.
Український прорив
Тоді як у нашому місті тріатлон перебував у стані сплячки, в інших містах країни він почав бурхливо розвиватися. Результати чекати себе не змусили. Андрій Глущенко ставав чемпіоном світу серед юніорів, брав участь у трьох Олімпіадах; Юлія Сапунова сьогодні очолює світовий рейтинг серед спортсменок віком до 23 років; змішана команда у складі Олесі Дерези, Олесі Пристайко, Ростислава Пєвцова та Олексія Сюткіна виграла чемпіонат Європи; неодноразово перемагали та входили до числа призерів етапів Кубка світу Тамара Козуліна, Віктор Земцев, Данило Сапунов.
Визнаними центрами тріатлону в Україні стали Житомир, Донецьк, Черкаси, Львів, Запоріжжя, Харків. Одеса в цьому списку була відсутня.
Відродження
Тим несподіванішою пролунала звістка про те, що чемпіонат країни на спринтерській дистанції пройде в нашому місті. Забігаючи наперед, зазначу, що і цей старт, і першість серед ветеранів та любителів, проведена в Іллічівську, і етапи Кубка України заслужили найвищі оцінки учасників змагань та спортивних функціонерів.
Що ж послужило поштовхом для відродження тріатлону в Одесі? Річ, як виявилося, у тому ж пресловутому людському факторі. Знайшлися в місті двоє ентузіастів — Володимир Погорілов та Анатолій Галецький, які своїм оптимізмом, наполегливістю, добрим фанатизмом, терпінням, нарешті, зуміли привернути увагу громадськості до улюбленого виду спорту.
З Погоріловим ми знайомі понад два десятки років. Великий шанувальник наддалеких пробігів, він — постійний учасник «вечіркінських» «соток». Важко згадати будь-який масовий легкоатлетичний старт в Одесі, в якому він не брав би участі. Його репутація винятково порядної людини, безкорисливого та щирого пропагандиста екстремального спорту і зіграла, як мені здається, вирішальну роль.
— Знайомий з Володимиром давно, тому, дізнавшись, що він очолив обласну федерацію тріатлону, не сумнівався в тому, що з новою організацією можна сміливо підписувати договір про взаємну співпрацю, — розповідає начальник управління з питань фізкультури та спорту облдміністрації Юрій Поволоцький. — Їй передано права на проведення змагань, вона представляє область на всеукраїнських стартах. Розумію, що не можна вимагати все й одразу, але вже перші результати обнадіюють. Так, на чемпіонаті України з акватлону, що відбувся нещодавно в Харкові (зимовий варіант: півтора кілометра — плавання і 5 — біг) Іван Пістол зайняв високе 4-е місце (до третього не вистачило однієї секунди!), та й 12-е місце Вероніки Кузьменко теж для початку непогано.
Повну підтримку отримали Погорілов з Галецьким і в управлінні з фізкультури та спорту Одеської міськради.
— Ми брали участь у всіх заходах, що проводилися в Одесі, — підтверджує начальник навчально-спортивного відділу Віктор Судек. — Мало того, внесли їх до свого календарного плану. А якщо говорити про перспективу, то є думка відкрити відділення тріатлону в одній зі спортивних шкіл.
Розвиток тріатлону в нашому місті, на жаль, стримується відсутністю повноцінної велосипедної траси. Тому ставку вирішено робити на Південне, де федерація також знайшла однодумців.
— Цього року в Південному відбудуться відкритий чемпіонат і Кубок України на олімпійській дистанції, — ділиться планами голова Южненського міськспорткомітету Віктор Богуш. — З цього приводу ми розмовляли з мером міста, з керівництвом припортового заводу та спортивного клубу «Хімік». Не сумніваюся в тому, що організація буде на найвищому рівні: до послуг спортсменів — і гребна база, і Центр олімпійської підготовки, і спортивний комплекс «Олімп». Крім того, южненці готові організувати для збірної країни навчально-тренувальний збір.
— Сьогодні можна сміливо говорити про те, — констатує президент Федерації тріатлону України Андрій Більда, — що Одеса та Черкаси — основні центри тріатлону в країні. А в Південному є всі передумови для проведення етапу Кубка Європи.
За принципом снігової кулі
Зрозуміло, що одного голого ентузіазму Володимира та Анатолія було б явно недостатньо для успішного проведення такої масштабної роботи. Тому головною заслугою голови федерації та його заступника вважаю залучення на свій бік цілої групи вірних соратників.
Першим серед них, звичайно, слід назвати директора Південної електротехнічної компанії Ігоря Абдюніна. Не випадково він обраний почесним головою обласної Федерації тріатлону. Саме за його фінансової підтримки були проведені торішні старти. Саме він є головним спонсором чемпіонату-2010 в Південному.
— Дуже хотілося зрушити справу з мертвої точки, — зізнається Ігор. — Вважаю, що в якійсь мірі нам це вдалося. Люди стояли вздовж траси здоров’я і спостерігали: хтось захоплювався, хтось іронізував, хтось висловлював критичні зауваження. Не страшно. Головне, змагання не залишили глядачів байдужими.
Серед тих, хто спочатку не шкодував критичних слів на адресу організаторів, був Дмитро Малиновський. Сьогодні він — один із сподвижників Погорілова, безкоштовно надає для спортсменів свій фітнес-клуб «Багатоборець». Засновник ТОВ «Арбат-плюс» Ірина Кузнєцова, на відміну від Малиновського, активною спортсменкою не є, однак і вона після побаченого не змогла залишитися осторонь («Отримала море задоволення. Готова по мірі сил і можливостей допомагати тріатлоністам»). Вадим Копа — з тих, хто сам брав участь у змаганнях двадцятирічної давності. Сьогодні він на базі басейну академії харчових технологій формує елітні дитячі плавальні групи для передачі найбільш здібних дітей до загону тріатлоністів. Шукає талановитих хлопчиків і дівчат батько Івана Пістола. Леонід Ржепишевський із дружиною Наталею привели на змагання хлопців з інтернату № 4, через кілька місяців вони вже брали участь у всеукраїнських стартах.
Активно співпрацює федерація з марафонською командою Шрі Чінмоя, Клубом майстрів легкої атлетики в Іллічівську, КЛБ із Красносілки «Колобок», КЛБ-1000. Вже проведено «Різдвяні зустрічі тріатлоністів» у басейні ОНАПТ, попереду — змагання з годинного плавання та бігу, чемпіонати області з тріатлону та дуатлону, традиційні пробіги на честь Дня захисника Вітчизни, «Самоперевершення», «Вісник весни» та багато іншого. І, звичайно ж, і Погорілова, і Галецького, і більшість їхніх соратників ми обов’язково побачимо у квітні на трасі туристського переходу «100 кілометрів за 24 години по Поясу слави» на призи «Вечірньої Одеси».











