сб, 21 лис --:--:--
USD 0 0
EUR 0 0
А9582.64 ДТ93.04
+17° Одеса

Диво нечуваного проголошення

У день, коли весь православний світ відзначав Різдво, до одеського Будинку-музею імені Миколи Реріха прийшло не більше двадцяти осіб. Втім, це зовсім не збентежило директора музею Олену Петренко.

— Чесно кажучи, нас навіть не цікавило, скільки людей прийде до нас у святковий день, — зізналася Олена Григорівна. — Різдво — аж ніяк не зовнішнє свято. Ми хочемо сьогодні нагадати про того Христа, який живе в кожному з нас, захований глибоко в серці. У кожній людині Христос має проявитися, образно кажучи — народитися. Сьогодні ми вирішили прочитати нашим відвідувачам два епізоди з книги Олени Реріх «Криптограми Сходу» (опублікована під псевдонімом Жозефіна Сент-Ілер), вірніше — одну прочитаю я сама, а іншу проілюструють наші співробітники. Саме проілюструють, тому що «грати» деякі ролі неможливо, тут можна тільки спробувати піднятися над собою і висікти іскри з душ слухачів.

І почала читати криптограму «Зірка»: «Що це за Зірка, яка вела магів? Звичайно, це Указ Братства, щоб привітати Ісуса і зберегти, і передати бідній родині деякі кошти. По обличчю землі, не знаючи точного місця, ми йшли. Укази Терафіма вели день за днем. Коли ми чули — «близько», саме тоді ми втрачали всякі ознаки житла. Чи можна чекати диво нечуваного Проголошення серед верблюжих відходів і ревучих ослів? Мислення людське намагалося помістити майбутнього Пророка хоча б біля храму або серед величних стін.

Ми отримали Указ зупинитися на бідному заїзді…».

— По суті, весь рід людський подібний ось цим ревучим ослам і верблюдам у хліві, де народжувався Христос, — говорить Олена Петренко. — І в брудному середовищі відбувається народження Бога. Думаючи про це, по-іншому сприймаєш свої щоденні турботи про матеріальне… Сьогодні я кожному з вас подарую виданий нашим музеєм календарик з репродукцією відомої картини Святослава Реріха «Господом Твоїм», написаної в 1966 році. А зараз наші співробітники проілюструють (я наполягаю на цьому визначенні) іншу криптограму Олени Реріх, присвячену зустрічі Христа і Марії Магдалини. Образ Христа спробує передати наш штатный художник Костянтин Краєв, він же і створив ось цю своєрідну сценографію — полотна з наміченими контурами будівель. Костюми створені Ольгою Семиусовою, яка через хворобу, на жаль, не прийшла сьогодні. Учні Христа постануть у виконанні Володимира Іванова та Віталія Семиусова. Наша Марія Магдалина — Марина Попова. Знову ж таки уточню: всі вони спробують проілюструвати текст тією мірою, в якій можуть піднятися, прожити, наблизитися до біблійних персонажів. Вони самі переживуть катарсис і доторкнуться до вічного.

Олена Григорівна анітрохи не перебільшила — музейні актори, одягнені у вельми умовний одяг, прості полотняні туніки, так прониклися своїми ролями, так щиро доносили текст, що професіонали повчитися могли б… В устах Марини Попової зворушливо прозвучав текст криптограми «Розповідь Марії Магдалини»: «Ви знаєте мій спосіб життя, коли ночами нас знали і вдень відверталися. Так само і до Христа ночами ходили і вдень обличчя відвертали. Мені подумалося — ось я найнижча і мене соромляться при сонці, але найвищого Пророка також вдень уникають. Так найнижче і найвище однаково уникаються…».

А після закінчення зустрічі ніхто не пошкодував, що відволікся від марних застіль (не в них адже суть Різдва!) і провів з користю для душі час у музеї.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Загрузка…

Мітки

Наша галерея

Вечірня Одеса