Суботній день 26 вересня видався в Одесі ярмарковим: у Базарному сквері розгорнули свої намети з найрізноманітнішими товарами профтехучилища Одещини.
Продавців вітали на «сцені» — майданчику біля козацького пам’ятника (потім на ній виступали з концертом юні артисти) заступник голови облдержадміністрації А. Л. Ткачук та начальник облуправління освіти Д. М. Демченко. Після в штовханині зіткнулися ми з директором центру ПТО А. Е. Корчевським. «Що головне на цьому ярмарку?» — запитала я. «А те, що можемо показати: система профтехосвіти виявилася сильнішою, ніж про неї думали. Ми й у кризі встоїмо. Майже всі училища області (їх 40) прибули на презентацію. Нехай люди подивляться, яких умільців ми готуємо. Не економісти сьогодні потрібні країні, яких вже більше, ніж самої економіки, а добре підготовлені робітники. Своїми силами будуємо майбутнє. Не треба виявляти велику турботу про нас, потрібна трішки допомоги…».
Біля Суворовського професійного технічного аграрного училища зупинилися троє хлопчаків у суперечці: муляжі чи «живі» овочі-фрукти викладені на імпровізованій вітрині. «Помацайте!» — образилися продавці. Маму цих хлопчаків О. Б. Еке я запитала, звідки вона дізналася про ярмарок. «Випадково з вікна побачили цікавий захід!» — відповіла Ольга Борисівна.
Старокозацький аграрний ліцей зазивав покупців веселою грою на двох баянах. «Наливай!» — лунало рефреном. І я зупинила покупця-бороданя В. Г. Вікторова з червоним вином у пластиковому «келиху»: «Гарне?» «Пощастило, — відповів Володимир Григорович. — Бабуся послала з онукою погуляти, а я на п’ятірку чудового каберне купив — правда, у сусідів, у Тарутинському аграрному ліцеї».
І червоне, і рожеве, і біле вино в бочонках привезли тарутинці. Тут же студент ліцею Влад Досмухамбетов такий шашличок зі свинини готував, що один запах з розуму зводив. Влад ще й консультував публіку: «Лимон, перець чорний горошком, лавровий лист, цибуля, вода — більше шашлику нічого не потрібно…».
Майстер виробничого навчання В. Е. Юрченко навчає хлопців премудрощів кухарської справи. «Дуже гарний у мене майстер, — усміхнувся Влад, — добра, як мама рідна». «У нашому ліцеї-училищі готуємо і швачок, і теслярів, і зварювальників, і трактористів, і виноградарів, і кухарів…» — пояснила Валентина Омелянівна.
Майстер виробничого навчання ОВПУ торгівлі та технології харчування (колишнє 54-е) А. Д. Шміляк показувала допитливим, як ножем з цибулини запросто можна зробити тюльпанчик, з редиски — лілію, з морквини — трояндочку. Третьокласниця 119-ї школи Олена Іванова завмерла в захваті від такої несподіваної краси. І її бабуся Ольга Володимирівна сказала, що на ярмарок потрапили випадково — пішли подихати повітрям, а тут такий цікавий захід.
Балтське училище виставило безліч мішків: цукор по шість гривень, пшоно по три, горох по 3.50, перловку по 2.50, пшеницю по 1.60… Я не втрималася і купила гречки по п’ять гривень кіло — чистенька (і смачна, як вдома з’ясувалося). Першокурсник Олексій Виноградов у ролі продавця був спритний і люб’язний. Замість ваг орудував банкою: «Не хвилюйтеся, перевірено, рівно кілограм!»
Заступник директора з навчально-виховної роботи Т. І. Кириленко покликала подивитися їхню швейну продукцію (на Балтській швейній фабриці хлопці проходять практику): «Подивіться, який ошатний піджак на вас дивиться!» «Білий — непрактичний», — зауважила я. «Візьміть сірий сріблястий — всього за 65 гривень», — вмовляла Тетяна Іванівна. Тут підійшла заступник директора з виробничої роботи А. А. Кравченко. На ній був «її» піджак. Дійсно, добре сидить.
Іллічівський ліцей готує кадри для судноремонтного заводу. Але й швачок-мотористок теж. Саме цю спеціальність освоює третьокурсниця Христина Мангул. Христина одягнена в національний український костюм. Вишивка чудова! І в руках юна майстриня тримає голку з ниткою — часу даремно не гає, серветку вишиває.
— Гуртків народної вишивки «Дивосвіт» працює у нас, — пояснює керівник його В. С. Штельмах, в недалекому минулому — вчителька української мови. — Багата Одещина талантами. Гляньте на роботи Христини…
Теплодарський ліцей привіз… ножної швейної машинки! Що називається, не відходячи від каси, можете отримати просту річ. Директор Г. Л. Іванько усміхається: «Ми готуємо за старими добрими спеціальностями — кухарів, перукарів, кравців, а з сучасних — операторів комп’ютерного набору, секретарів». При ліцеї діють курси водіїв автотранспорту. За допомогою електронної техніки теплодарці організували відеопрезентацію для майбутніх абітурієнтів та їхніх батьків під девізом: «Сам вступай і друзів не забувай!»
Іллічівське вище професійне училище морського транспорту відоме в області як одне з найкращих, багато років керує ним заслужений працівник освіти Л. І. Жуха. До його викладачів я підійшла з «провокаційним» запитанням: «Що на ярмарку можна було зробити краще?» Заступник директора з навчально-виховної роботи Н. М. Федорова відповіла: «Ми багато могли б розповісти про училище шкільним випускникам, але інформація про ярмарок не розійшлася, мало прийшло людей».
Цей недолік, будемо сподіватися, усунуть наступного року. Про ярмарок, тим більше щорічний, потрібно розповідати до того, а не після, щоб якомога більше прийшло покупців. Навчальним закладам потрібно хоча б виправдати дорогу — адже все йшло за власний кошт.
На виході-вході кинула погляд на експозицію Одеського училища морського туристичного сервісу (колишнє 26-е, що на вул. Пушкінській). Чула, як зранку Д. М. Демченко представляв навчальний заклад А. Л. Ткачуку: «Найкраще училище з найкращим директором!» В. А. Бурдейний, до речі, — лауреат конкурсу нашої газети «Люди справи».
Біля прилавка бабуся торгувалася з офіціантом-першокурсником Дмитром Блощинським: хотіла купити великий торт-кекс не за 20 гривень, а за 15. Цікаво, чим справа закінчиться. Так бабуся «перемогла». Поступився Діма в ціні з дозволу керівників. А бабуся — Лідія Карпівна Зеленіна — розповіла, що теж закінчувала колись швейне училище, колишнє четверте, біля вокзалу. Самому Михайлу Водяному костюм шила. «Ремісниче училище — справа для людини гарна, база, — сказала жінка на прощання. — А держава тримається на тих, у кого в руках робоча спеціальність».
Але чому сумні очі у викладачів училища? Виявляється, пішли чутки чи то про закриття, чи то про перепрофілювання ВПУ. Від імені колективу направлені листи до облради та облдержадміністрації, до Міністерства освіти (відповіді поки немає)… Однак це тема вже іншої розмови.











