Приходьте на день народження!
13 вересня в Одесі — День зоопарку. За традицією його завжди відзначають у першу або другу неділю першого осіннього місяця: вважається, що зоопарк народився у вересні 1923 року, коли почалися роботи з його будівництва на території колишнього саду Воронцовського палацу. Хоча перший «натяк», що він в Одесі буде, можна віднести до… 1871 року, коли міська дума ухвалила рішення про влаштування в Одесі аквапарку.
Свято розпочнеться о 11.00. Як завжди, особлива увага — юним відвідувачам. Для них підготовлені велика театралізована вистава «У гостях у казки», ігрові та конкурсні програми, відбудеться конкурс малюнка на асфальті. Дітлахів чекають цікаві призи. А ще — сюрпризи. Як уже заведено, у всіх змаганнях не забороняється брати участь і дорослим.
А ось був випадок…
У день народження зоопарку і тварини, і люди, що їх обслуговують, — іменинники. У довгому житті цієї своєрідної родини чого тільки не траплялося. Попросила розповісти про найцікавіше.
Завідувачка сектору копитних тварин Людмила АНІЩУК:
— Дикий кабан — цінна тварина, кожен зоопарк хотів би його мати у своїй експозиції. Тож якщо в зоопарку є зайві екземпляри, вони йдуть на продаж або обмін. Якось ми відвантажували кілька таких особин на продаж до зоопарків інших областей, попередньо приспавши їх дозою наркозу. Дикі кабани погано йому піддаються, а якщо ще кабанчик молодий… Словом, достроково прокинувся і вирвався у нас такий молодець — і пішов гуляти зоопарком, таку швидкість розвинув, що 10 людей години дві ловили його по всій території: не рівняй, на людей кинеться, з його-то іклами. А прагнення такі у кабанчика були. Хто читав Остапа Вишню, як полювати на дикого кабана, той знає, що мисливець і сам трофеєм може стати.
Чи то річ спокійна, ласкава ламочка. Вона народилася три тижні тому, у неї ще навіть імені немає. А мама її — Метелик — померла від старості, їй 21 рік виповнився. Тепер сирітка на штучному годуванні — поїмо козячим молоком. Але вона вже пробує і «дорослу» їжу — терті овочі, яблука, сіно, зелену масу, комбікорм. Покличу її: «Бебі! Бебі! Іди сюди!» — і вона йде. І дорослі, і діти дуже люблять спостерігати, як я її годую.
Завідувач відділу по роботі з юннатами Геннадій КАЗАКОВ:
— Пам’ятаю, як у нас з’явилася секція молодняка. Коли тварини-матері відмовлялися годувати своїх малюків, їх відселяли в окремий вольєр. Наші співробітники чергували цілодобово — годували покинутих малюків, прибирали за ними, стежили, щоб вони не билися. Першим мешканцем цього вольєра став слоненя Фантик, потім з’явилися левеня, інші малюки-звірята.
Особливо запав у душу шимпанзеня Чарлік. Такий шкодний був! Залізе під ковдру, зробить дірочку і спостерігає за всіма — тільки лукаві оченята виблискують. Дуже здружився він з Фантиком, катається на ньому, і той не заперечував. А левеня хапав за хвіст і розгойдував, як маятник. Наш колега Павло Попов навіть у кабіну машини брав Чарліка з собою. Садив на руки і ніби разом з ним «кермував». Міліція зупиняла, а він казав, що це його син. Ті, звичайно, сміялися і відпускали «порушників». З Чарліком на руках любили наші робітники прогулюватися зоопарком, а він періодично тікав на дерево. Але як тільки робітник казав йому: «Все, я йду!», Чарлік кубарем скочувався з дерева і обіймав робітника так, ніби вони сто років не бачилися.
А потім Чарлік став улюбленцем ялтинського зоопарку «Казка», був, можна сказати, членом сім’ї директора Олега Зубкова, він з ним завжди навіть Новий рік зустрічав. Такий ласкавий, добрий був… Коли сталася трагедія з отруєнням, першим загинув наш довірливий Чарлік. І в кого тільки рука піднялася…
Записала Марія СТЕРНЕНКО.
