Легендарна гора на стику трьох країн — Вірменії, Туреччини та Ірану — традиційно приваблює сотні сходжувачів. Для молодих альпіністів це можливість набути висотного досвіду, адже перепад висот від підніжжя гори становить 3300 м! Для ветеранів висотного альпінізму — довести, що є ще порох у порохівницях!
Перше сходження на Великий Арарат (5165 м) було здійснено у 1829 році професором фізики Ф. Парротом з Естонії та вірменським просвітителем К. Абовяном. На запрошення Турецької федерації альпінізму для участі у 10-й міжнародній експедиції на вершину Агрі (так називається Арарат у Туреччині) за маршрутом Одеса — Стамбул — Карс вилетіла група ветеранів альпінізму альпклубу «Одеса» у складі Мстислава Горбенка (керівник), Мирослава Торосяна, Володимира Альперіна та Лілії Горбенко.
28 серпня учасники експедиції з дев’яти країн (Туреччина, Греція, Болгарія, Румунія, Україна, Іран, Чорногорія, Сербія, Македонія) були доставлені під гору на плато Корхан — 1900 м. Наступного дня було здійснено перехід зеленими луками з набором висоти 1500 м (!) до табору С1, 3400 м. З цього і починався власне маршрут по північному схилу Арарату по крутій осипі, що переходить на висоті близько
4000 м у скельний пояс. Табір С2 був розбитий на висоті 4150 м поряд з величезним льодовиком, що різко йде вниз. Вершина Арарату повністю вкрита льодом і снігом, але якщо на південь снігово-льодяний покрив сягає лише 500 метрів, то на північ він простягається на 3500—4000 м! Цей схил нам і запропонували пройти на третій день. О 4 ранку на черевики були надіті кішки, всі зв’язалися мотузкою, адже навіть рідкісні тріщини на некрутому схилі таїли в собі небезпеку зриву. Льодоруби взято напоготові — і вперед!
Після шести з половиною годин підйому 50 осіб досягли вершини, в тому числі й наша команда в повному складі. Мирослав дістав пляшку 20-річного коньяку «Арарат», і найсміливіші символічно відзначили успіх. Прапор України було піднято на вершині 5165 метрів!
Нам особливо пощастило з маршрутом. Він вперше був відкритий чотири роки тому, і ми пройшли його по чистих схилах і снігах на відміну від усіх, хто піднімався південним схилом з Догубаязіта, де немає води, а ослики та коні піднімають вантаж майже до самої вершини, перетворюючи стежку на сильно забруднену колію.
В урочистій обстановці мер міста Ігдир, генерал прикордонних військ, що охороняли нас у цьому неспокійному курдському районі, президент Турецької федерації альпінізму, професор Караса урочисто вручили кожному сходжувачу сертифікати про цю знаменну подію. Але альпіністи не забули відзначити ще одну чудову подію — 50-річчя Мирослава Торосяна, який вирішив у такий незвичайний спосіб відсвяткувати свій ювілей. Довго за північ ми сиділи у чудовому саду зі сходжувачами з різних країн, з нашими новими друзями. І незалежно від національності всіх нас об’єднував альпінізм, адже це не тільки подолання стін, висоти, а головне — розуміння один одного, повага та міцна дружба на все життя!
На зворотному шляху ми заїхали до старовинного міста Ерзурум і доторкнулися до історії XIV-XV століть. Відвідали палац, мечеть Лалапаша, цитадель. Заодно згадали розповідь Олександра Сергійовича Пушкіна «Подорож до Арзрума» — його автор здійснив у 1829 році, 180 років тому, коли і було здійснено перше сходження на Арарат.
Мстислав ГОРБЕНКО.
Спортивні новини
бокс Чемпіонка! Вже дворазова! Вихованка клубу «Квазар» (тренери — Євген…











