У нас в Києві живе мамина сестра. У неї є донька, тобто моя двоюрідна сестра. Її звуть Маша. А мене — Аня. Ми з нею схожі, тому що обидві вродилися в мам, а ті однаково круглолиці й кароокі. Віднедавна в Україні завелася мода на подвійні імена. Тепер, коли запитують, як нас звуть, ми радісно кричимо: «Анна-Марія» або «Маріанна».
Але я не про це хотіла розповісти. Мама часто повторює: «Головне достоїнство нашої родини в тому, що ми вміємо жити весело!» У Машиній родині теж не люблять лаятися. Якось корисні звички ми переймаємо одна в однієї.
Цього разу тітка Лена пішла на роботу, а ми пішли гуляти столицею. Чесно сказати, Одеса мені більше до душі. Але Київ — теж гарне місто, є що подивитися. Ледве ноги приволокли додому вже після обіду. Смачненько поїли і завалилися відпочити на диванчик, навіть не прибравши за собою посуд..
Тут повернулася тітка Лена. Зазирнула на кухню, вивантажила продукти в холодильник. Чую, кричить: «Зібен, зібен, ай-лю-лю!». Марійка чомусь відгукнулася: «Мам, зараз усе зроблю!»
Я б не звернула на це уваги, але наступного дня тітка Лена крикнула з кухні: «Лаша тумбай!» Машка задоволено відповіла: «Дякую! Я ще дещо на ринку прикупила». Ми справді зробили вилазку на ринок і вибрали, що душа забажає: помідори, огірки, останню черешню і першу малину.
Але до чого тут тарабарська мова Вєрки Сердючки, яку (я точно це знаю!) не люблять у наших родинах?
Маша на мої розпитування засміялася: «Прижилося!» Виявляється, в їхній родині не бурчать і не скиглять. При невдоволенні мама і тато тільки й скажуть Марішці (втім, вони і між собою спілкуються за допомогою цієї тарабарської мови): «Зібен, зібен…». Якщо хочуть похвалити, теж особливо в словах не розсипаються. «Лаша тумбай!» — і все зрозуміло.
Повна дурниця ця тарабарська мова. Але треба ж — несе взаєморозуміння в родину…
АННА.
Спортивні новини
бокс Чемпіонка! Вже дворазова! Вихованка клубу «Квазар» (тренери — Євген…











