Сімдесят років тому, в ніч на 15 липня 1939 року, у своїй квартирі в Брюсовському провулку була вбита актриса Зінаїда Райх. Всього за кілька днів до цього їй виповнилося 45 років…
У незвичайно насиченій біографії актриси (вона була дружиною двох геніїв — Сергія Єсеніна та Всеволода Мейєрхольда, однією з найвідоміших актрис довоєнного радянського театру) якось загубилося її одеське походження. Факт не визначальний, але дещо значимий. Вона народилася в сім’ї зросійщеного німця Миколи (Августа) Райха, який примикав до соціал-демократів і тому був «політично неблагонадійним». До 1905 року, коли в Росії вибухнула революція, Зінаїда вже була «майже закінченою» революціонеркою. Тим більше, що в їхньому домі нерідко збиралися підпільні сходки, і дівчинка могла часто чути «крамольні промови». А в середині 1906 р. главу сімейства висилають з Одеси під нагляд поліції до Бендерів…
Сучасники, які знали Зінаїду Райх, майже одностайно відзначають, що вона була людиною, «фанатично відданою революції». Коли в 1928 році у Мейєрхольда погрожували відібрати театр, і Михайло Чехов пропонував йому залишитися на Заході, то режисер вагався, а от Райх була непохитною: тільки додому! М. Чехов навіть іронізував з цього приводу, що «радянську владу вона, здається, любила навіть більше, ніж свого чоловіка». Такою її сформувало одеське дитинство!
Про те, що Зінаїда Райх — одеситка, я дізнався наприкінці 1980-х зі статті Костянтина Рудницького — видатного театрознавця, найкращого дослідника творчості Всеволода Мейєрхольда. Від Костянтина Лазаревича, якому, на щастя, колись був представлений, отримав адресу дочки Райх — Тетяни Сергіївни Єсеніної, яка жила в Ташкенті. Звісно, мене, перш за все, цікавило, що їй відомо про одеські роки життя матері. Запитував я, чи не згадувала коли-небудь Зінаїда Миколаївна, де саме вона народилася. Досить швидко я отримав відповідь:
«Моя мати та вітчим іноді брали мене з собою в літні гастрольні поїздки театру ім. Мейєрхольда. Але тільки в 1928 р., коли мені було 10 років, мати показувала мені та братові її рідні місця, що мали назву «Ближні Млини». Ми проїхали на автомобілі по глухій вулиці з низькими будинками. Пам’ять зберегла дерева, думаю, вона зберегла б і будинок, де народилася мати, якби мені його показали. Найімовірніше, повз нього не проїжджали, він міг знаходитися за іншими будинками, а може, його вже взагалі не було…».
Припущення це мені здалося досить логічним, і я навіть поскаржився в зауваженні про Зінаїду Райх, поміщеному в одній з місцевих газет, що навряд чи вже вдасться дізнатися, де ж саме народилася і провела дитинство найзнаменитіша з народжених в Одесі актрис. Але, на щастя, я помилився!
Буквально через тиждень після виходу статті мене зупинив Микола Явишев, який працював відповідальним секретарем «Вечірньої Одеси». Виявилося, що, навчаючись на історичному факультеті, він займався вивченням подій 1905 року в Одесі і в Центральному державному історичному архіві України виявив кілька цікавих документів.
Одним з них був запис по Одеському охоронному відділенню від 23 лютого 1905 р., де, зокрема, писалося: «…агентура вказувала, що арештованого 1 лютого організатора Дальницького району Мойсея Лашевича замінив нелегальщик Володимир, який прибув з Катеринослава з підробленим паспортом на ім’я пінського міщанина Степана Петрова Красильникова…
Зазначений Красильников… як і раніше, агітував серед робітників за влаштування в м. Одесі страйку, прагнучи викликати такий у залізничних головних майстернях. Оскільки залізничні робітники не цілком прихильно ставилися до страйку, то для переговорів з ними з цього питання було призначено на 12 лютого масове зібрання в слюсарній майстерні міщанина м. Ростова-на-Дону Миколи Андрійовича Райха, який працює в тих же залізничних майстернях.
З огляду на це, до квартири Райха був направлений наряд поліції…».
А тепер — увага:
«1905 року лютого 12 дня в. о. помічника пристава Михайлівської ділянки… прибув до прокатно-велосипедної майстерні міщанина м. Ростова-на-Дону Миколи Андрійовича Райха, що знаходиться в будинку Ставро № 19 по Смирнівській вулиці, де в зазначеній майстерні… застали… пінського міщанина Степана Петрова Красильникова, 25 років, який не має певного місця проживання…».
«Пінським міщанином» Степаном Красильниковим був відомий Емельян Ярославський — діяч революційного руху, на честь якого ще недавно називалася одна з вулиць у центрі Одеси. Згодом у своїх спогадах Є. Ярославський підтвердив: «…12/25 лютого я був уже заарештований на зборах у слюсарній майстерні Миколи Андрійовича Райха, робітника залізничних майстерень, у будинку № 19 по Смирнівській вулиці».
Отже, можна вважати, що будинок, де жило сімейство Райх і де народилася Зінаїда Миколаївна, знайдено: це вулиця Смирнівська, 19. Нині це вулиця Шота Руставелі. На жаль, будинку цього немає: під час реконструкції з будівель дореволюційної споруди збереглося лише кілька будиночків у самому її кінці. На тому ж місці, де — припущено — мав знаходитися будинок № 19, розташувалося одне з господарств «Краяна». Судячи з описів, найбільш схожим за архітектурою з будинком Райх є будинок № 37 по тій же вулиці. Втім, якщо побродити по Ближніх Млинах, можна відшукати ще кілька споруд того ж типу.
В архіві Всеволода Мейєрхольда зберігається листок, на якому рукою Зінаїди Райх розписані назви глав її передбачуваних спогадів. Здійсни вона свій задум, ми б, можливо, дізналися про одеський період її життя «з перших рук». А так доводиться задовольнятися лише тими відомостями, якими, на щастя, встигла поділитися Тетяна Сергіївна Єсеніна.
Олександр ГАЛЯС.
На фото: У будинку такого типу Зінаїда Райх провела своє дитинство.











