ср, 18 лис --:--:--
USD 0 0
EUR 0 0
А9582.64 ДТ93.04
+17° Одеса

73-річний Володимир Леонідович та його дочка Майя до редакції навідуються регулярно протягом кількох місяців. Заглянуть боязко у двері кабінету, передадуть стос папірців, списаних кострубатим почерком на клаптиках зі шкільного зошита, і мовчки відійдуть…
СКАРГАМИ на погану подачу води, на закриття лазні на Торговій, на п’яних жінок, що ганьблять жіночу честь, на стоянку машин на Кінній, від якої не продихнути, на Приморський райсобез, що не видає матеріальну допомогу, на паспортистку ЖЕКу, на сусідів, міліцію Володимир Леонідович засипає не тільки редакцію газети. Для двох хворих людей, інвалідів другої групи, світ замкнувся на відвідуванні присутніх місць, де просто вже втомилися реагувати на їхні численні скарги-письменники, що складаються з кількох фраз. Але писати не заборониш, а відповідають зараз не всі.
…Нещодавно Майї виповнився 41 рік. Мало хорошого бачила вона у своєму житті. Батько з матір’ю розлучилися, коли вона і брат Микола були ще маленькими. Вчилася у допоміжній школі-інтернаті для розумово відсталих дітей. Після її закінчення пішла працювати прибиральницею на підприємство, де трудилася її мати. Через шість років довелося звільнитися за станом здоров’я. Призначили пенсію по інвалідності. Жили більш ніж скромно, адже брат теж через хворобу не міг працювати, але жили в упорядкованій трикімнатній квартирі, яку мати ще за радянських часів отримала від заводу.
І пожила б мама довше, та згубила пристрасть до спиртного, зізнається Майя. У 62 роки померла від цирозу печінки. Згадує той час, коли в квартирі з’являлися незнайомі жінки, з якими мама легко заводила знайомства. Якось прийшла до їхнього дому якась тітка Валя, а слідом за нею і її син, які стали у них жити. А після смерті матері оселилася Ірина, пасія сина тітки Валі. Хто ж знав, що саме ці люди залишать її і брата без житла. Їжу приносили, костюм новий купили. Попросили підписати якісь папери. Не прочитавши їх, поставила підпис.
Смутний час, середина дев’яностих років, був роздоллям для різного роду аферистів і шахраїв. В результаті хитромудрих комбінацій без житла залишалися не тільки безпорадні старі, алкоголіки, але й довірливі інтелігенти. А тут “турботливим квартирантам” особливо і трудитися не довелося, щоб обвести навколо пальця двох розумово відсталих господарів квартири. Аферисти “допомогли” продати трикімнатну квартиру і купили для сестри і брата двокімнатну квартиру. Але грошей при цьому ті ніяких не отримали. Потім вже з’ясувалося, що це була просто орендована квартира. В результаті опинилися Майя з Миколою в купленій для них хатинці в селі Затишшя Фрунзівського району. Шкода, що нікого з родичів, близьких людей не виявилося з ними поруч, коли здійснювалася незаконна угода.
— Брат багато пив, курив, — нехитро розповідає Майя. — Від горя. Опинилися в хаті-розвалюсі. Дві кімнати без світла, взимку замерзали. Діставали малолітки — нашу хату закидали камінням, мене і Колю били. Наш будинок перетворився на руїну, тому зняли з братом квартиру в Затишші. А потім Колю забрали в інтернат, там він і помер у 2004 році. Я повернулася до Одеси, жила у родичів, а потім у батька.
Прихистив рідну дочку Володимир Леонідович. Почав клопотати про прописку в маленькій квартирці в центрі міста, яку отримав, багато років пропрацювавши двірником. Численними скаргами тепер засипає міліцію, ЖЕК, які відмовляються прописувати дочку. З десяток таких заяв приніс і до редакції.
Починаю розбиратися в причинах відмови. Зв’язуюся з паспортисткою ЖКС, що обслуговує будинок, де проживає Володимир Леонідович. Дзвінка з редакції не здивувалися: особистість скаржника їм відома. Десятки разів доводилося відповідати на його заяви. Незліченну кількість разів пояснювали і самому заявнику: прописати дочку не мають законного права. Як пояснила паспортистка комунальної служби, у 1982 році Володимиру Леонідовичу Центральний райвиконком виділив однокімнатну 12-метрову квартиру. У лютому 1995 року він її приватизував. А через півроку оформив договір дарування на цю квартиру на ім’я свого молодшого брата. Тобто брат є законним власником цієї квартири, і тільки він може дати добро на прописку своєї племінниці. І те, що Володимир Леонідович ще у 2003 році склав заповіт на ім’я дочки, згідно з яким вона є спадкоємицею всього майна в разі його смерті, суті справи не змінює.
При цьому співробітниця паспортного столу дуже здивувалася, як стара людина могла подарувати власне житло, втративши всі права на нього, і рідну дочку залишити на вулиці. Якщо буде розірвано договір дарування, протягом кількох годин буде прописана Майя, запевнила паспортистка.
У судовому порядку розірвати договір дарування квартири, який був оформлений 14 років тому, неможливо, роз’яснив Ярослав Коритнюк, керівник центру первинної безкоштовної юридичної допомоги. Це можна було зробити протягом першого року після оформлення документа, сьогодні ж термін давності сплив для подання заяви до суду про розірвання договору. Залишається єдине: домовлятися з законним власником житла про прописку родички.
З молодшим братом Михайлом Леонідовичем спілкуємося телефоном. Також не дивується дзвінку з редакції. Скільки разів доводилося спілкуватися зі співробітниками міліції, які розбираються зі скаргами на сусідів, які старший брат розсилає в усі інстанції. Розмовляв з дільничним і з приводу прописки племінниці. Він би і радий дати добро на прописку родички, та впевнений, що ця квартира тут же “піде”. Знайдеться якийсь “доброзичливець”, одружиться на Майї, а потім відвойовуй у нього житло. Свого часу відвели ж у неї трикімнатну квартиру матері. У нього є рішення суду, яке визнало ту угоду незаконною. За великим рахунком за незаконно продану квартиру можна було б отримати гроші, але як цього добитися зараз, коли її вже п’ять разів перепродали?
Мала Майя хатинку в Затишші і клаптик землі, можна було їх продати, та порвала документи племінниця. Пропонували їй жити в інтернаті, але вона відмовилася. Шкода брата, він великий трудяга, все життя пропрацював. Хворіє з дитинства, а в старості додалися хвороби серця, тиску. Іноді провідує його, чим може допомагає. Коли брат жив сам, був у нього порядок в квартирі, а тепер з дочкою в будинку — повна антисанітарія. Тому Михайло Леонідович свого рішення про прописку Майї поки не змінює, не хоче прописувати родичку.
…Днями в редакції знову побували Володимир Леонідович з Майєю. Старій людині з паличкою вже важко самому ходити, скрізь супроводжує дочка. Обидва тендітні, у старенькому одязі з чужого плеча. Розумію, як важко прожити двом інвалідам на дві пенсії в тисячу гривень, коли значну частину бюджету доводиться витрачати на ліки. Як зазвичай, принесли чергову “порцію” заяв. Одна з них на ім’я дільничного інспектора міліції: “Прошу вирішити проблему: вчора з білизняної мотузки зникли мої речі: два костюми, один салатовий, один синій, майка і двоє трусів”…
Тетяна ЖАКОВА.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Загрузка…

Мітки

Наша галерея

Вечірня Одеса