ср, 18 лис --:--:--
USD 0 0
EUR 0 0
А9582.64 ДТ93.04
+17° Одеса

Так називається проєкт, присвячений 90-річчю від дня народження Олега СОКОЛОВА (1919—1990), художника-поета, художника-мислителя, художника-експериментатора. Він був «один у полі воїн», починаючи ще в «морозні» 50-ті, а не в благодатні відлигові шістдесяті…
На відміну від інших авангардистів одеської художньої школи, він був модерністом, а не постмодерністом. Він фатально тяготів до природознавства, а не до гуманітарної сфери (історії), як наступні покоління авангардистів. Його натхнення та «героїчний ентузіазм» (вираз улюбленого ним Джордано Бруно) були народжені НТР, що об’єднала зусилля «фізиків» і «ліриків» для вироблення певного універсального знання. Девізом того часу для вчених були слова Ландау «Займатися наукою з любові до мистецтва», а художники, такі, як О. Соколов, керувалися афоризмом Станіслава Лема: «Там, де риють траншеї вчені, ми, художники, повинні йти далі».
У Музеї західного та східного мистецтва 16 липня (четвер) о 15.00 відкривається виставка авторських добірних графічних робіт різних років. Місце зустрічі тих, хто знав і пам’ятає Олега Соколова, — італійський зал незабутнього Караваджо.
Річниця, зрозуміло, віртуальна, містична. Виставка ніби несе в собі елегійний призвук передсмертних рядків чутливої і мужньої одночасно людини:
«Каркає наді мною вороння,
А де мій лелека?».
Народження і смерть — як один поворот колеса долі на тлі вічного кругообігу природи, з якою О. Соколов жив у злитному єдності та спорідненості, як багато представників цієї професії до нього — професії, як жодна інша пов’язаної з ідеєю безсмертя та Життя Вічного.
Олена ШЕЛЕСТОВА.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Загрузка…

Мітки

Наша галерея

Вечірня Одеса