Цього року 23 (10) червня виповнилося 120 років від дня народження великої російської поетеси Анни Андріївни Ахматової. В Одеському літературному музеї відкрилася виставка, присвячена ювілею поетеси, на якій представлені оригінальні фотографії, рукописи, прижиттєві видання.
А. А. Ахматова (Горенко) народилася в Одесі на 11-й станції Великого Фонтану. В нарисі «Будка. Початок» А.А. скаже про себе: «Я народилася в один рік з Чарлі Чапліном і «Крейцеровою сонатою» Толстого, Ейфелевою вежею і, здається, Еліотом. Цього літа Париж святкував століття падіння Бастилії — 1889 р. В ніч мого народження справлялася і справляється знаменита давня «Іванова ніч» — 23 червня. Назвали мене Анною на честь бабусі — Анни Єгорівни Мотовилової. Її мати була татарською княжною Ахматовою, чиє прізвище, не збагнувши, що збиралася бути російським поетом, я зробила своїм літературним ім’ям. Народилася я на дачі Саракіні (так у Ахматової, насправді — Сорокіни, А.Б.)…. Дачка ця (вірніше, хатинка) стояла в глибині дуже вузької і спадної ділянки землі — поруч із поштою. Морський берег там крутий, і рейки паровичка йшли по самому краю».
…Ахматівські місця в Одесі не збереглися: ні дачка на 11-й ст. Фонтану, ні будинок на розі вулиць Кузнечної та Спірідонівської, де родина жила взимку, ні дача тітки (сестри батька) Аспазії Антонівни Арнольд у Люстдорфі, де зупинялася А. Горенко з матір’ю у 1904, 1906 та 1909 рр.
Як же опинилася родина Горенко в Одесі? Батько Анни — військовий інженер-механік вийшов у відставку в березні 1887 р. і після цього оселився з родиною в нашому місті (приблизно з середини 1887 р.). Відомо, що
А. А. Горенко навчався у 1870-1872 рр. у Новосибірському університеті. Оселившись в Одесі, він стає провідним співробітником «Одеських новин». Під ініціалами А. Г. з’являється низка рецензій на літературні новинки, ще не перекладені російською мовою (мемуари Гарібальді, романи Шпільгагена та Доде); Горенко друкує новелу «Філософ Сікундус» та оповідання «Закоханий у бородавку».
Народження Анни в Одесі підтверджує метричний запис у книзі реєстрації, що зберігається в Одеському обласному державному архіві. Хрестили Анну Горенко у Преображенському соборі на Соборній площі. Її хрещеними були — Романенко Степан Григорович та Вальцер Марія Федорівна.
Степан Романенко був рідним братом відомого народовольця Герасима Романенка і сам тричі утримувався в одеській в’язниці за участь у студентських заворушеннях, за спробу влаштування таємної друкарні; довгий час перебував під гласним наглядом поліції. Хрещена Ахматової Марія Федорівна Вальцер разом зі своєю сестрою Анною закінчувала жіночі Бестужевські курси. У 1880 р. Анна була заарештована за участь у зборах товариства «Чорний переділ» та «гуртка Решко».
В Одесі Марія Федорівна працювала викладачем у жіночій гімназії, заснованій Масловою та Градською (Успенська, кут Маразліївської).
Коли Анні виповнився рік, родина переїхала спочатку до Павловська, а потім до Царського Села, де минули дитячі та юнацькі роки майбутньої поетеси.
ВОНА НЕ ЛЮБИЛА згадувати, що народилася в Одесі, все життя вважала себе петербурзькою. Єдина згадка про те, що вона народилася біля моря, знаходимо в поемі Анни Ахматової «Реквієм»:
А якщо коли-небудь у цій краї
Спорудити задумають пам’ятник мені,
Згоду на це даю урочисто,
Але тільки з умовою — не ставити його
Ні біля моря, де я народилася:
Останній з морем розірваний зв’язок,
Ні в царському саду біля завітного пня,
Де тінь невтішна шукає мене,
А тут, де стояла я триста годин
І де для мене не відчинили засув.
«Писати я почала з 11 років, і все, що написала до 21 року, дійсно нікуди не годиться», — написала
А. А. в автобіографічних нотатках. З віршів середини 1900-х рр. найбільш відомий опублікований у 1907 р. у журналі «Сиріус» — «На руці його багато блискучих кілець».
Нині до юнацьких творів Ахматової ми можемо додати ще три, що належать до більш раннього періоду. Це присвяти А. М. Федорову, свого часу дуже популярному белетристу та поетові: «Лілії», «О, мовчи!» та «Над чорною безоднею з тобою я йшла».
Я лілій нарвала прекрасних і запашних,
Сором’язливо-замкнутих, як дів невинних рій.
З їхніх пелюсток, тремтячих і росистих
Пила я аромат, і щастя, і спокій.
І серце трепетно стискалося, як від болю,
А бліді квіти хитали головою.
І знову мріяла я про ту далеку волю,
Про ту країну, де я була з тобою.
Не будемо судити про художні достоїнства цього вірша і будемо пам’ятати, що це вірші 15-річної дівчини, хоч і майбутньої Анни Ахматової…
А. М. Федоров (1868-1949) був у нашому місті «письменником-фаворитом», як казали тоді. Знайомство Ані Горенко з Олександром Федоровим можна пояснити не тільки дачним сусідством, але й літературними зв’язками батька Анни — Андрія Антоновича. Федоров був не тільки відомим літератором, але й досить красивим чоловіком, і цілком природно, що юна поетеса захопилася ним. Але через деякий час спостерігається охолодження почуттів: так, в одному зі своїх листів С. Штейну Анна пише: «Влітку Федоров знову цілував мене, клявся, що любить, і від нього знову пахло обідом». Цей епізод може стосуватися червня 1906 р.
ДО ПРИЇЗДУ В ОДЕСУ у 1904 році належить один досить кумедний епізод: мати Ані — Інна Еразмівна захотіла показати дочці будинок, де вона (Анна) народилася. І коли вони підійшли до дачного будинку на 11-й ст. Б. Фонтану, Аня, не замислившись, сказала: «Колись тут висітиме меморіальна дошка». У нарисі «Будка. Початок» Ахматова писала: «Я не була марнославна. Це був просто дурний жарт. Мама засмутилася. «Боже, як я погано тебе виховала!» — сказала вона».
Що ж до 1906 року, то у спогадах «Дати. Дачі» є запис: «Люстдорф. У тітки Аспазії Антонівни (1906 р. На зворотному шляху з Києва до Євпаторії. Сорокаденний страйк в Одеському порту)». В іншому місці А.А. згадує, що застала вже кінець страйку. Він завершився 24 червня, і це дозволяє датувати зустріч з Федоровим в Одесі.
Наступна згадка про Федорова міститься в листі Штейну від 2 лютого 1908 р.: «Вірші Федорова за невеликими винятками дійсно слабкі. У нього невиразна і досить сумнівна обдарованість. Він не поет, а ми — Сергій — поети».
Розмірковуючи про становлення Ахматової як поета і про формування її особистості, звернемося до поета Миколи Гумільова. З ним була пов’язана юність поетеси та її рання лірика. Н. Гумільов познайомився з Анною Горенко у 1903 р. у Царському Селі. Молоді люди досить часто зустрічаються, разом проводять час. Гумільов ще в юності пристрасно закохується в Анну. Неодноразово робить їй пропозицію, весь час отримуючи відмови, болісно переживає це. Після однієї з відмов у 1907 р. він навіть намагався покінчити з собою.
Влітку 1909 р. Микола Гумільов, провівши місяць у гостинному будинку Макса Волошина в Коктебелі, приїжджає рейсовим судном до Одеси. Зустрівшись з Анною в Люстдорфі, він вкотре робить їй пропозицію і вкотре отримує відмову. Але вже у 1910 році молоді люди вінчаються в Микільській церкві села Микільська слобода під Києвом.
У Миколи Гумільова теж багато чого в житті було пов’язано з Одесою. Саме тут починалися і закінчувалися його екзотичні подорожі до країн Африки та Азії.
Такими є зв’язки великих поетів з нашим містом, і воно може по праву пишатися тим, що їхнє перебування в ньому, як і багатьох інших літературних зірок першої величини, створило його потужну і яскраву культурну ауру.
Анна БОЖКО.
Спортивні новини
бокс Чемпіонка! Вже дворазова! Вихованка клубу «Квазар» (тренери — Євген…











