вт, 17 лис --:--:--
USD 0 0
EUR 0 0
А9582.64 ДТ93.04
+17° Одеса

У Художньому музеї на вулиці Софіївській, 5а відкрилася виставка, на якій представлені 80 живописних робіт 75 членів Одеської організації Спілки художників України, приурочена до 70-річчя цієї творчої організації.
Як розповів голова одеської організації Спілки художників України Анатолій Горбенко, ця експозиція перша із серії відбіркових виставок, на яких до 8 грудня проходитиме відбір робіт для показу в Києві. Там 13 грудня в п’яти залах галереї Національної Спілки художників відкриється велика експозиція картин і скульптур одеситів.
Одеська організація Спілки художників України — найбільша в країні, в ній 255 членів, і кількість їх постійно зростає. Так, зовсім недавно до їхнього числа влилося ще 23 художника, поставивши тим самим своєрідний рекорд в Україні. Тож відбірковій комісії доведеться попрацювати, вибираючи найкращі з найкращих роботи.
Виставка в Художньому музеї на вулиці Софіївській буде відкрита протягом двох тижнів.
Олег ВЛАДИМИРСЬКИЙ.
На знімку: ювілейна виставка.

Пам’яті Олександра Красотова
У Великій залі філармонії шанувальники таланту нашого земляка зібралися, щоб згадати про нього і почути програму, цілком складену з його музики. Минулого року пішов з життя одеський композитор, заслужений діяч мистецтв України Олександр Красотов, залишивши велику творчу спадщину — опери, симфонічні твори, концерти, ораторії, кантати, мюзикли, безліч камерних творів, музику до театральних вистав, джазові композиції, пісні. А ще він залишив, що не менш важливо, одеську композиторську школу.


Ведуча концерту музикознавець Римма Розенберг нагадала імена учнів Олександра Олександровича, які досягли широкого визнання як композитори: Кармелла Цепколенко, Юлія Гомельська, Людмила Самодаєва, Ігор Юсим, Микола Безуглов… З перших днів навчання у Красотова молоді таланти прагнули наслідувати його: летючий нотний почерк на партитурних аркушах, яскравість оркестровок, увага до тембрових можливостей ударних інструментів, відкритість до нових віянь сучасного музичного мислення. Право бути студентом його класу потрібно було весь час відстоювати, але й через роки після закінчення навчання нитка, що з’єднує Вчителя з його учнями, ставала все міцнішою. Цю нитку не змогла розірвати навіть смерть.
— Мало хто пам’ятає тепер, що Олександр Красотов закінчив із відзнакою Одеську консерваторію за двома відділеннями — фортепіанним та історико-теоретичним, — говорить Римма Розенберг. — А композиторський талант, що проявився додатково, привів його і до класу композиції. Саме Красотов у 1972 році проклав дорогу одеським композиторам за кордон, коли його пісня отримала найвищу оцінку на міжнародному конкурсі. Шкода, що не йде більше на сцені нашого оперного театру його третя опера «Михайло Воронцов» на одеському матеріалі, вона могла б прикрасити репертуар. Але продовжують виконуватися вокальні та симфонічні твори.
У виконанні Національного одеського філармонічного оркестру під керуванням Ігоря Шаврука прозвучали складні філософські твори Олександра Красотова: симфонічний етюд Farewell («Прощання», 1997), Yestershall («Майбутнє в минулому», 2000), Концерт № 3 для фортепіано, струнного оркестру та ударних (1995), в якому солювала дочка учениці маестро Юлії Гомельської, юна Надія Усатенко.
А завершився концерт зовсім не на траурній ноті, адже композитор був великим оптимістом, який любив жарт у житті та в музиці. Сюїта з музики до кінофільму «Серенада Сонячної долини» (2003) з «фірмовими», «красотівськими» оркестровками на користь групи віолончелей, а також улюблених ударних, виявилася красивою крапкою концертної програми. Винахідливо переосмислюючи джазові теми Гленна Міллера, Олександр Красотов виявляв своє життєлюбство значно більше, ніж коли «залишався серйозним».
Пам’ятаю, в одному з інтерв’ю він розповідав мені, що вперше усвідомив смак до композиторської творчості років у тринадцять: «Ми відпочивали на дачі, і одного разу перед сном я почув у собі симфонічну музику. До цього мене музиці, звичайно, вчили, як і багатьох одеських дітей, але я страшенно не любив грати, вчити одне й те саме. Доходило до того, що я підводив будильник, що стояв на піаніно, щоб він продзвенів раніше і сповістив про кінець моїх мук — батьки стежили за кількістю «відіграних» годин. Музика повернулася до мене іншим боком через колективне музикування в шкільному ансамблі, де ми виконували твори Дунаєвського, Покрасса. Був в ансамблі хлопець, який вправно грав на акордеоні та складав пісні. Мені стало образливо: невже я не зможу? Спробував складати у великій таємниці від батьків. Вийшло…».
Складав музику Олександр Олександрович, переважно, у Ворзельському будинку творчості, далеко від міської метушні. Останні кілька років працював за контрактом у Китаї, в консерваторії міста Тяньцзінь, де викладав композицію. Серйозного фахівця шанобливо називали «викладач Янь», оскільки китайською «серйозний» вимовляється як «яньцзи». У далекій країні Красотова цінували, поважали, та й оплачували його працю значно гідніше, ніж на батьківщині. Але Одесу продовжував любити, постійно приїжджав, брав близько до серця все, що відбувається з містом, його мешканцями. Тепер з нами тільки музика — Олександра Олександровича та його учнів.
Марія ГУДИМА.

На крилах «Одеських сторінок»
17 жовтня в музейно-виставковому комплексі академіка В.П. Філатова на Французькому бульварі успішно пройшла презентація п’ятого випуску літературно-художньої антології «Одеські сторінки».
Цей випуск «Одеських сторінок» вміщено в другому томі літературно-художнього та культурологічного міжнародного альманаху «Меценат і світ» за 2008 рік (№ 37-40), що виходить щорічно в Москві. Це єдине періодичне видання, яке щорічно в регулярних випусках знайомить російського та міжнародного читача, в тому числі інтернет-читача, з талановитими представниками культури Одеси — поетами, письменниками, літературними критиками, художниками, мистецтвознавцями, фотографами. «Журнал у журналі» «Одеські сторінки», заснований у 2003 році, є першим у Росії збірником творчості авторів-одеситів, які здобули відомість у своєму місті. Завдяки тому, що всі випуски «Одеських сторінок» вміщені на сайті «Меценат і світ», стало можливим вкотре широко представити імена чудових творців, розкрити ширші горизонти для поширення їхніх творів.
Вибір музейно-виставкового комплексу академіка В.П. Філатова для презентації антології не випадковий — саме з добірки віршів поета-академіка в рубриці «Пантеон» першого випуску починалася антологія.
У вечорі взяли участь автори нового, п’ятого випуску «Одеських сторінок» — поети Ілля Рейдерман, Альона Щербакова, Людмила Шарга, Семен Абрамович, Євгенія Красноярова. Вірші своєї доньки, багаторазової авторки альманаху, відомої одеської поетеси Юлії Петрусевичюте прочитала заслужена артистка України Валентина Губська. Зворушливу, проникливу розповідь «Валерій і Валентина» Валерія Кузнєцова представила артистка Одеської філармонії Олена Куклова. Фотохудожник Сергій Гевелюк розповів присутнім про один зі своїх найкращих фотопроєктів «Одеський Стоунхендж» — старовинні колодязі в одеських двориках…
У вечорі також взяли участь вибрані автори попередніх випусків «Одеських сторінок» (2003—2007 рр.) — Вадим Грінберг, Галина Маркелова, Валерій Сухарев, Семен Вайнблат, Сергій Главацький та інші. Виступили також головний редактор газети «Всесвітні одеські вісті» Євген Голубовський, лауреат міжнародного літературного конкурсу «Російська Премія-2007» (2-е місце в категорії «поезія») Ірина Дежева, поет-бард з м. Іллічівська Світлана Полініна.
Почесними гостями були кандидат філологічних наук Вероніка Коваль (псевдонім — Аліна Северцева), автор нарисів, опублікованих у різних випусках «Одеських сторінок»; співак, поет, композитор Олег Золоєв; лауреат міжнародної літературної премії «Дебют» у 2007 році Олександр Закладний; українська поетеса Наталія Бутук, яка привела на вечір групу школярів з обмеженими можливостями зору, захоплених літературою.
Вечір вів письменник, мистецтвознавець, автор проєкту та укладач «Одеських сторінок», член Спілки російських письменників та член Конгресу літераторів України, у минулому літературний редактор і секретар Анастасії Цвєтаєвої, москвич-одесит Станіслав Айдінян.
Ця літературна подія підготовлена за активної участі Одеської організації Конгресу літераторів України та Фонду відродження Одеси, який очолює директор музейно-виставкового комплексу В.П. Філатова Наталія Коваленко. Їй Станіслав Айдінян вручив дар для музею — невеликий полотно відомого українського живописця Степана Хімочки, який на звороті своєї роботи засвідчив колишнє в молодості його знайомство з академіком Філатовим, їхні зустрічі біля моря та в будиночку академіка на Французькому бульварі.
Сергій ГЛАВАЦЬКИЙ.
Голова Одеської організації Конгресу літераторів України.

нові імена
«Служіння муз» Тимура Гасратова
У цьому концертному сезоні ми не тільки відзначили 70-річний ювілей Національного одеського філармонічного оркестру, прослухавши низку підготовлених ним чудових програм, але й познайомилися з трьома талановитими молодими музикантами.
УСІ ТРОЄ народилися в Одесі наприкінці ХХ століття, їм немає і 30 років. У нас, любителів класичної музики, вони давно здобули визнання та любов — ще до виступів у Великій залі філармонії. Вперше на великій сцені з оркестром виступив ліричний піаніст Єгор Єгоров (грав концерт № 12 ля мажор В.А. Моцарта) і вже восени теж з оркестром — Олександр Перепелиця (концерт № 2 для ф-но з оркестром Бела Бартока), єдиний з піаністів, якого запросив Дрезденський центр сучасної музики взяти участь у міжнародному проєкті «раss ПОРТ», в рамках якого під керівництвом видатних музикантів і композиторів стипендіати з Німеччини, України, Бразилії створили ансамбль. Обидва ці музиканти неодноразово та успішно брали участь у конкурсах і музфестивалях різних країн.
Тепер і Тимур Гасратов, але він — вже не вперше, дав великий багатоплановий сольний концерт у Великій залі Одеської музичної академії ім. Н.В. Нежданової. Особливо мені сподобалися по-новому, з розумінням і переконливістю, інтерпретовані ним Бетховен (соната № 18), Шуман (4 п’єси-фантазії), Гайдн (соната № 3) та О. Мессіан — «Погляд Діви на Немовля» (одна п’єса з 20). Темпераментно, з блиском виконана рапсодія № 2 Ф. Ліста — Володимира Горовиця захопила, здивувала і захопила. Тимуру довелося багато грати на «біс»!
Тимур присвятив концерт 95-річчю Одеської консерваторії — своїй альма-матер, а також пам’яті професора М.М. Старкової, його, можна сказати, творчої «бабусі». Його становлення як Музиканта пов’язане спочатку з дитячою музичною школою (нині № 3) — з педагогами Л.Н. Мефодовською та П.Б. Захаровою, потім школою ім. П.С. Столярського, і потім — музична академія… А любов до музики — від мами, яка любить співати, та й її батько, дід Тимура, не знаючи нот, грав на багатьох інструментах: гармошка, кеманча (струнно-смичковий народний) — і навіть викладав.
Педагог у Тимура — видатний: професор музакадемії, учень М.М. Старкової, Анатолій Олександрович Кардашев, незмінний голова журі «вечоркінського» дитячого конкурсу «Срібна нота» (у нього навчається тепер і молодший брат Тимура — Руслан Гасратов, нині студент 4-го курсу). Навчання в класі Кардашева дало Тимуру багато: в плані творчості подарувало багаторічну людську дружбу. Перший справжній успіх молодого піаніста — «бойове хрещення» на Міжнародному конкурсі пам’яті Еміля Гілельса у 2002 році в Одесі: 2-а премія.
Після закінчення Одеської держмузакадемії ім. А.В. Нежданової Тимура Гасратова запросили до Німеччини, на стипендію Олени Розенберг. Там він навчався в аспірантурі у професора Михайла Лешнера у Вищій музшколі м. Фрайбурга. Закінчивши її у 2005 р. з відзнакою, одразу бере участь у міжнародному фортепіанному конкурсі в цьому місті і… отримує першу премію! Його направляють на рік навчатися до Парижа, а з червня 2006 року Тимур Гасратов продовжує вдосконалюватися як піаніст, камерний виконавець та ансамбліст (неодноразово виступав разом з Єгором Єгоровим та ін. музикантами, як зі скрипкою, так і віолончеллю в тріо) у Вищій музичній школі міста Саарбрюкен (Німеччина), в класі проф. Татевік Мокацян.
Весь 2007 рік він інтенсивно працював і збагачував свій концертний репертуар, що дало йому можливість участі в чотирьох міжнародних фортепіанних конкурсах: Іспанія (Мальорка), Італія (Палермо), Німеччина (Саарбрюкен), знову Італія (Порденоне). Скрізь — успіх, і перші премії, і звання Лауреата! 2008 рік — знову конкурси в Італії та Греції, Тимур отримує другі премії; а потім у Португалії та знову в Італії — повна перемога: лауреат перших премій.
Дуже престижні відгуки про нього та оцінка його обдарування такими музикантами, як Дмитро Башкіров (Росія), Клод Франк (Франція), Едвард Брунер, які запросили його на майстер-клас і фестиваль у Швейцарії.
Євген Єрмаков, педагог школи Столярського, говорить, що творчий образ Тимура Гасратова відзначений високим професіоналізмом та естрадним магнетизмом, а також яскраво вираженим особистісним підходом до виконуваного репертуару. Гасратов любить (і вміє) на естраді вести слухачів за собою, захоплювати, а часом і дивувати свою аудиторію. Не випадково серед шанувальників його таланту — люди різних поколінь: від студентів до багаторічних відвідувачів концертних залів, людей з відшліфованим художнім смаком. Віриться, що в недалекому майбутньому не тільки одесити, але вся українська музична громадськість і широка публіка часто і з задоволенням слухатиме цього яскравого та оригінального артиста-музиканта.
Таїсія ЗИКОВА.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Загрузка…

Мітки

Наша галерея

Вечірня Одеса