Минулого тижня учасники та випускники програми центру реабілітації та ресоціалізації наркозалежної молоді «Оазис» у приміщенні Болгарського культурного центру презентували журналістам профілактичну програму, з якою вони мають намір об’їхати школи Одеси та області.
Кажуть, подібні акції вже дали свої результати… Принаймні, на мене виступ мешканців Будинку (як звуть його самі хлопці) справив незгладиме враження.
Музика, сцена, замість діалогів та ремарок — рухи, пластика, повна символізму. Перед сценою близько двох десятків різнокольорових гербів — символів новознайденого життя, вирваного з наркотичного дурману та фатальної залежності.
На сцені юнак і дівчина в білому радіють світу, взаємному коханню, щастю. На задньому плані завмерли чорні фігури — п’ять пристрастей, яким судилося спокушати молодого чоловіка. Перша пристрасть — жадібність, друга — пристрасть до жінки. Зломлений випробуваннями, юнак повертається до коханої, яка рятує його символічними червоними пелюстками життя. Пристрасть до азартних ігор спочатку заманює молодого чоловіка дрібними виграшами, але після ставить на коліна, єдиним порятунком здається алкоголь. Але й це спокуса, підкоривши, ще більше спустошує героя. І тут з’являється наркотик, який спочатку здається порятунком, піднімає переможеного на ноги, повертає йому усмішку, але… віддаляє кохану дівчину. Доза за дозою, і ось юнак вже повністю у владі згубної пристрасті. Дівчина, яка вирушила було його слідами, у марних спробах врятувати коханого падає, зламана пристрастями. Пристрасті повністю поневолюють юнака, оповиваючи його шию символічними мотузками, перетворюючи його на подобу маріонетки. Музика готова обірватися на найтрагічнішій ноті…
Але юнак знаходить у собі сили і бореться з поневоленими його спокусами. Найважчий бій — з наркотиком, проте і тут юнак виходить переможцем, піднімає кохану на руки, але вже занадто пізно… У гонитві за примарним щастям він упустив справжнє. По спині пробігає холодок, коли дивишся на відчай і горе, що охопило героя. Але у цієї казки — щасливий кінець. Юнак простягає дівчині останню червону пелюстку — символ життя, і вона оживає. Вже разом вони піднімають переможені пристрасті і здирають з них чорний одяг, повертаючи у світ живих, під ними — білі футболки з логотипом «Оазису».
Вони вишиковуються в ряд, піднімаються на сцену і інші вихованці Будинку. Кожен з них називає свій вік, термін вживання наркотиків (від семи місяців до п’ятнадцяти років), термін чистоти (від семи днів), розповідає свою історію. Навіть на мене, цілком сформовану дорослу людину, це справило незгладиме враження, що вже говорити про підлітків. Саме з ними у школах розмовляють хлопці. Судячи з розповідей, більшість вихованців «Оазису» «підсіли» саме в цьому, підлітковому віці…
«Все, що у мене є, дав мені Будинок», «Тут я знайшов життя, сім’ю, друзів», — моторошно чути це від цілком дорослих людей, багато з яких розміняли третій десяток. Однак це не красиві слова, це — гірка правда. Наркотик спустошує людину, відбирає радості, близьких, коханих, сенс життя. Щоб перемогти наркозалежність, потрібно навчитися щодня контролювати кожен свій крок, поставивши сувору заборону на «хочу». Саме цьому і вчаться хлопці в Будинку, за програмою громадянина США Френка Пьюселіка, що дає найкращі у світі результати. Вона розрахована на рік-півтора, протягом яких хлопці (близько 25 осіб, більше — недоцільно) живуть разом в одному великому будинку, де немає замків, немає охорони. Тут вони вчаться отримувати задоволення від нормальних життєвих радощів, піднесених людських почуттів. Хлопці самі організовують свій побут, прибирають, чергують на кухні. Звідси в будь-який момент можна піти, і такі знаходяться, але самі хлопці говорять про них: «Вибрали смерть». Більшість же зробили ставку на життя.
За рік-півтора наркозалежна молодь вчиться не тільки обходитися без наркотиків, але й заново знаходить себе, надолужує втрачене в освіті, освоює соціальні норми та трудові навички. Хлопці, які пройшли програму, підтримують стосунки, допомагають іншим вирватися з полону дурманних речовин. Особлива категорія і гордість Будинку — випускники, які освоїли всі фази програми, навіть найскладніші. Саме вони мають право і достатньо знань і розуміння, щоб працювати консультантами Будинку.
Знайти гідну роботу і гармонію в сім’ї — одна з необхідних умов успішного завершення курсу. До речі, наприкінці цього місяця після урочистої церемонії ряди випускників поповнять ще двоє молодих людей.
Однак силами одного Будинку не багато можна зробити, 25 повернутих до життя — це крапля в морі тисяч залежних. Вихід — створювати більше таких Будинків, навіть існує державна програма, що передбачає створення подібних центрів по всій Україні. Вже відкрили двері кілька будинків і в Одеській області. Але цього — занадто мало. Як завжди, все впирається в брак фінансування, у зв’язку з чим покладають великі надії на бізнесменів-спонсорів.
А поки що учасники та випускники програми готують композиції, розповідають про себе. Нехай і не просто їм, навіть подумки, повертатися в минуле, вони впевнені: якщо, завдяки цьому, хоча б одна людина уникне наркозалежності, воно того варте.
В одеський «Оазис» можна зателефонувати за телефоном 746-88-53 або прийти за адресою: вул. Дача Ковалевського, 111, «Будинок творчості письменників», e-mail: c125473@it.odessa.ua.