НУ, ЯКЩО ЧЕСНО, то ми теж винні. Саме ми, редакція «Вечірньої Одеси». Згадаймо, як за радянської та партійної влади у містах виникали вечірні газети. Саме тоді, коли населений пункт ставав мільйонером за кількістю мешканців. У нас же «Вечірня Одеса» народилася 1 липня 1973 року, а мільйонний мешканець Одеси — Микола Фульга — з’явився на світ лише 25 грудня 1974 року. Зрозуміло, що журналісти «Вечірки» з нетерпінням чекали цього моменту, який робив їхнє існування обґрунтованим і, як нині прийнято висловлюватися, легітимним.
Давно це було, але дуже добре пам’ятається, з якою напругою місто-герой готувалося до появи свого першого мільйонника. Тоді такі справи на самоплив не пускали. Мільйонна дитина Одеси мала бути за всіма параметрами чудовою і, звичайно ж, робітничо-селянського походження (в ті часи, можливо, і формально, але дуже цінувалися і віталися громадяни СРСР — виробники матеріальних цінностей). Нащадків будь-яких адміралів, генералів і полковників місто б не визнало. Діти вчених, артистів, журналістів, музикантів і художників — теж «не котирувалися». А вже немовлята від чиновників, працівників торгівлі і навіть педагогів — тим більше.
Коротше, місто все прорахувало. Тоді це робили на багатотонних електронно-обчислювальних машинах (ЕОМ) типу «Мінськ-32», які замінили нинішні комп’ютери. Загалом, о 2 годині ночі 25 грудня 1974 р. у пологовому будинку № 4 (на Пересипу) народився малюк Коля, вага — 3,6 кг, зріст — 52 см. Тато — Віктор Миколайович Фульга, волочильник з більш ніж десятирічним стажем, до того ж — партгрупорг. У «Вечірній Одесі» з’явилася кореспонденція Юрія Макарова під назвою «Новосел на проспекті Добровольського». Читаємо: «За якийсь годину ця новина рознеслася по всьому місту: народився мільйонний мешканець! І маленький кричущий цвіркун вмить став найзнаменитішим одеситом. Про нього говорять на кожному перехресті, йому присвячують урочисті вірші».
І ОСЬ МИНУЛО тридцять з гаком років. На перехрестях тихо, вірші забуті. Зате з’явилися листи, запити, відповіді, звернення. Прийшло таке і в нашу редакцію:
«Шановна редакція «Вечірньої Одеси». У 1974 р. ви першими повідомили про народження мільйонного мешканця м. Одеси — Фульги Миколи Вікторовича. Тоді про це дізналася вся величезна країна. Минуло 30 років, тепер усі знають про гіркі умови його життя. Ми — сім’я працьовита, скромна, і за нашу скромність з нами обійшлися несправедливо, нечесно, грубо, і нам боляче за наше місто.
Мати мільйонного мешканця Одеси ФУЛЬГА Г. Н.»
Але ще раз повернемося в минуле. Тоді ми справді першими повідомили про народження дитини-мільйонника (тут Галина Миколаївна помилилася — це було в січні вже 1975 року). Через тиждень після нас про цю подію написала газета «Чорноморська комуна» (С. Змієвський. «Зорі мільйонного одесита»). Потім інформація обійшла всі газети, радіо та телеканали. І йшлося не тільки про урочисті вірші на честь новонародженого, а й про сувору прозу. Переді мною лежить запит депутата міськради 24-го скликання В. Д. Станкевича, де зазначено:
«Це стосується дотримання честі та даного слова керівника міста в 1974 р. товариша Шурка (Володимир Михайлович Шурко був головою Одеської міської Ради — П.Ш.), даного ним від імені Одеси, а отже, такого ж обов’язкового і неухильного для виконання, як повернення взятої містом позики або кредиту.
Слово було дано з нагоди набуття Одесою статусу міста-мільйонника на реєстрації народженого у знаменний день (25 грудня) в сім’ї робітників канатного заводу, ударників комуністичної праці, подружжя Фульга — сина Миколи.
На вшануванні та урочистій реєстрації привселюдно (розійшлося не тільки по Одесі, Україні, а й по всьому СРСР) товариш Шурко пообіцяв закласти парк народжених у місті, починаючи з мільйонного мешканця, — кожен по деревцю; провести урочисто всім містом Колю Фульгу до першого класу; організувати йому випускний вечір, проводи в армію, а після одруження — виділити молодій сім’ї трикімнатну квартиру.
Всі названі події пройшли. Працює Микола Фульга в держохороні Суворовського району. Одружується, вже й син підростає. Живе його сім’я і сім’я старшого брата у престарілих батьків (батько переніс операцію, у матері — цукровий діабет) у двокімнатній квартирі. Тісніше не буває!
Місцеві ЗМІ втомилися нагадувати міській владі про необхідність виконати хоча б останню урочисту обіцянку колишнього керівника міста».
Що ж, депутатський запит, як запит. На нього треба відповідати. Секретар міськради А. Прокопенко переслав його до Суворовської райадміністрації з проханням розглянути на підставі ст. 13 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад». Розглянули. В. Станкевич та А. Прокопенко отримали відповідь, підписану головою Суворовської райадміністрації І. Штогріним:
«Повідомляємо, що гр. Фульга Микола, 1974 р. н., проживає складом сім’ї 2 особи (він, син — 2001 р. н.) по пр. Добровольського, 147/1, де займають одну кімнату житловою площею 10,8 кв.м.
Гр. Фульга Н. складом сім’ї (він, син) перебуває на квартирному обліку при Суворовській райадміністрації з 28.01.05 р. Номер його квартирної черги за загальною групою громадян — 5131. Як працівник міліції, користується правом першочергового отримання житла, номер його пільгової черги — 2470.
Документальними даними про те, що гр. Фульга Н. є мільйонним мешканцем Одеси, Суворовська райадміністрація не володіє.
Питання надання житлової площі гр. Фульзі Н. може бути розглянуте Суворовською райадміністрацією при виділенні з лімітів Одеської міської Ради житла для надання його сім’ї».
ОТАК. Тепер все зрозуміло, хоча й дивно: виявляється, в Суворовському районі не знають того, що знає вся Одеса і вся країна. Зрозуміло і те, що очікування вирішення житлового питання колишнього «зоряного хлопчика» за допомогою квартирної черги — шлях в нікуди.
Хтось скаже: а як же інші одесити? Правильно, в інших така ж перспектива. Але ж іншим ніхто не обіцяв урочистих проводів до школи і таких же — до армії, організації випускного вечора і «персонального» дерева у спеціальному парку. І — трикімнатної квартири…
Виходить, всі красиві слова були чистим обманом? Володимир Михайлович Шурко, як відомо, помер, з нього запиту не може бути. До речі, одесити запам’ятали його як одного зі своїх найкращих мерів. Але ж Одеська міська Рада, якій одесити шляхом виборів довіряють вести своє міське господарство, жива. Або це вже зовсім інший орган, для якого мільйонна Одеса 1974 р. нічого не варта? Однак існують же такі поняття, як честь, чесне слово? Або все це залишилося в минулому, в середовищі піонерів колишньої країни Рад?
Прикро, але Південна Пальміра дійсно стала якось занепадати: населення убыває, житловий фонд руйнується, узбережжя загороджується парканами… Можливо, скоро в Суворовській адміністрації «не володітимуть відомостями» і про те, що Одеса дійсно була містом-мільйонником. А там, глядиш, забудуть і про указ імператриці Катерини II, і станемо ми знову таким собі хутором Хаджибей з єдиним деревом — грушею — в центрі, на якій гренадери для просушування вішали свої портянки.
Але це так, фантазії. А поки є мільйонний мешканець Одеси Микола Фульга, є міськрада мільйонного (поки ще) міста, є обіцянка, дана від імені міської влади… І існує, поки ще, поняття «честь»…
Павло ШЕВЦОВ.