«Здрастуй, «Вечірня Одесо»! Сподіваюся тільки на вашу допомогу. Куди не зверталася, відповіді не отримала.
Я маю трьох дітей дошкільного віку, вагітна четвертим, на восьмому місяці. Чоловіка посадили у тюрму, не отримала від нього жодного листа. У мене немає ні паю, ні городу, ні будинку. Живу на квартирі. Під час пожежі згоріли всі документи, допомогу на дітей не отримую. Світло за борги відрізали.
Мені дуже важко. Допоможіть хоча б заплатити за світло і зробити дітям документи.
ОЛЬГА. Тарутинський район».
ТАКИЙ крик душі прийшов у листі. На одній із нарад копію його я віддала начальнику служби у справах неповнолітніх і ще одну копію направила в обласне управління у справах сім’ї та молоді.
Через місяць з управління прийшла відповідь, у якій йдеться, що сім’я Ольги виїжджала із села в Тарутинському районі, де жила раніше, і повернулася тільки наприкінці 2004 року. Живуть вони в будинку батька чоловіка (свекра). Пожежа в будинку справді була, але будинок не постраждав, у нормальному стані. Борги за електрику адміністрація оплатить, найближчим часом електропостачання буде відновлено. Одразу після втрати документів Тарутинська райдержадміністрація виділила сім’ї матеріальну допомогу в розмірі 200 гривень, проте «вона була витрачена не за призначенням». І днями районна координаційна рада виділила допомогу в тому ж розмірі. Сільська Рада займається оформленням документів на дітей (і оплатить усі необхідні витрати), після чого сім’ю поставлять на облік в управління праці та соціального захисту населення, щоб можна було отримувати державну соціальну допомогу. Раніше сім’я на обліку не стояла…
Ось і все. Щасливий кінець, як у кіно. Але чому так сумно?
Тетяна НЕПОМНЯЩА.