Зараз Іван Колесніков навіть не згадає, що лягло в основу його рішення пов’язати свою долю з армією. Пам’ятає тільки, що у сьомому-восьмому класі став усе частіше задивлятися на військових, яких було чимало в рідній Балті. Вони подобалися тим, що були підтягнуті, ввічливі, з ними було цікаво розмовляти. Та й мати нічого не мала проти того, щоб син пішов у військове училище після школи. Коли підійшов час приймати остаточне рішення, Іван направив необхідні папери до Одеського інституту сухопутних військ. Але оскільки знав про великий конкурс, про всяк випадок написав і до Харківського авіаційного інституту. Відповіді прийшли майже одночасно — там і там його, «золотого» медаліста, готові були прийняти.
Ваня Колесніков обрав Одеський інститут сухопутних військ. Вступив на факультет ракетно-артилерійського озброєння. Тут давали багато математики, фізики, хімії. І не менш важливе — можливість цілий рік займатися спортом. А спорт Іван любив не менше, ніж математику і фізику.
І ось позаду роки навчання. Незабаром з’являться на його погонах лейтенантські зірочки, і Іван отримав перше призначення на посаду. Одночасно і диплом бакалавра інженера-електрика. Якими були ці роки? Що чекає попереду?
— Я задоволений тим, що обрав цю професію, цей інститут, — говорить Іван. — Командири виявилися вмілими вихователями і психологами. Викладачі давали глибокі знання. Були всі умови для навчання, занять спортом.
За ці роки, зазначає Іван, він став більш обов’язковим. Раніше міг пообіцяти і не виконати. Тепер, коли сказав, то вже слова дотримується.
Задоволений, що є всі умови для занять. Навчанню він звик віддавати всього себе. Воно йому дається легко. Позначається ґрунтовна шкільна підготовка, здатність усе схоплювати, як кажуть, на льоту. Не дивно, що він — стипендіат Верховної Ради.
— Який твій найулюбленіший предмет?
— Англійська мова! Вона мені ще в школі подобалася. Річ у тім, що я нерідко зустрічаюся з англійськими текстами. Вважаю, є необхідність її опанувати.
Англійською Іван займається на курсах при кафедрі перекладачів. Є й така в інституті. Опанував комп’ютер. Займається в художній самодіяльності.
І, звичайно, спорт. У Івана перший розряд з ВСК (військово-спортивний комплекс), з легкої атлетики.
У числі ідеалів у нього — начальник інституту генерал О. С. Троц.
— Для нас, молодих, — говорить Іван, — він — справжній зразок офіцера, генерала, якому хочеться наслідувати. Та й на факультеті у нас такі командири, з якими можна поділитися найпотаємнішим. Завжди допоможуть, підкажуть, як вчинити…
Іван Колесніков з упевненістю дивиться в майбутнє. Знає, що зараз армія переживає не найкращі дні, але його це не бентежить. Вважає:
— Реформа, яка зараз проходить в армії, необхідна. У країні створюється нова армія, з новими завданнями, по-новому оснащена. Нам приймати на себе почесні і відповідальні обов’язки. І ми до цього готові.
Дмитро ПЕТУНІН.