Проблеми гуртожитків: як їх вирішують студенти
«Вечірня Одеса» вже не раз писала про проблеми гуртожитків ВНЗ. Наприклад, «Невеселі репортажі» з педагогічного та національного університетів. А також матеріал про те, як Міністерство освіти та місцеві ректори намагаються вирішити ці проблеми. Адже головними жертвами гуртожитків є студенти, які там живуть. Що ж вони роблять, щоб полегшити собі життя?

Проблеми одного гуртожитку
У кожному гуртожитку існують студентські ради. Студрада гуртожитку
№ 7 ОНУ ім. І. І. Мечникова на вул. Довженка, 9б існує два роки. До неї входять одинадцять осіб, яких обирають щороку. Крім голови Вадима Пенова, рада складається з п’яти комісій. Проблеми, якими вони займаються, стандартні: матеріально-технічна база, поведінка та дисципліна студентів, проведення культурно-масових заходів тощо.
Члени студради періодично проводять огляди території, про які заздалегідь не повідомляють. Власникам найкращих кімнат можуть бути вручені заохочувальні грамоти. Якщо ж під час таких ревізій знаходять якісь порушення, то винних запрошують на бесіду зі студрадою. Туди ж направляються ті студенти, які регулярно порушують правила проживання в гуртожитку. Найгіршим варіантом для провинилися може бути виселення. Але, за словами В. Пенова, до цього ще не доходило, частіше обирається покарання у вигляді суспільно-корисної роботи на території студмістечка. Виникає таке відчуття, що студентське самоврядування займається не захистом, а контролем тих, хто обрав їх на посади.
Хоча це не завжди так. Якщо у когось із мешканців гуртожитку з’явиться скарга, наприклад, на коменданта, то рада повинна її розглянути. У разі обґрунтованості такої скарги потрібно звернутися з відповідною заявою до ректорату.
Взагалі, члени студентського самоврядування — часті гості на засіданнях ректорату (збори ректора, проректорів та всіх деканів ОНУ ім. І. І. Мечникова). Там вони намагаються вказати на проблеми свого гуртожитку. Наприклад, цього року студрада домоглася ремонту опалювальної системи.
Проблеми однієї організації
На рівні міста інтереси приїжджих студентів захищає рада студентських гуртожитків м. Одеси (РСГ). Її голова Андрій Кірєв вже чотири роки очолює раду гуртожитку в економічному університеті. Два роки тому у нього виникла ідея створити централізований орган самоврядування, а в липні 2005 року був написаний перший статут РСГ. До ради входять ще десять членів правління та їхні помічники (всього представники тридцяти восьми гуртожитків).
За рік свого існування РСГ зумів організувати безліч заходів. Це і «Спартакіада між гуртожитками м. Одеси» (змагання з футболу, волейболу, шахів, шашок, перетягування каната тощо), і чемпіонат з настільного тенісу, і наукові брейн-ринги, дискотеки. Був проведений також конкурс «Міс студентство», в якому брали участь красуні з багатьох гуртожитків міста. Успіх цей тим більше великий, що офіційного фінансування РСГ не отримує, і для організації всіх цих заходів доводилося шукати спонсорів.
Але якщо говорити про допомогу ради у вирішенні таких проблем, як відсутність гарячої води та електроенергії в гуртожитках, опалення, нестача місць тощо, то тут справи йдуть гірше. А. Кірєв на запитання, як РСГ допомагає в цій галузі, відповів: «Практично ніяк». Хоча спроби у ради були.
Наприклад, у кількох гуртожитках провели соцопитування, щоб виявити найгірші з них, потім відправити результати дослідження до Міністерства освіти з проханням виділити гроші на покращення умов проживання. Але процес цей «заглох», в основному тому, що самі студенти не підтримали ідею. Багато хто з них боявся постраждати через свої скарги.
Були створені спеціальні стенди, які містили інформацію про діяльність ради. Їх хотіли поширювати в гуртожитках. Але не скрізь адміністрація ВНЗ вітала такі дії. Наприклад, у харчовій академії від стендів відмовилися.
При РСГ було створено спеціальне контрольно-ревізійне управління (КРУ), яке повинно було проводити огляди гуртожитків. Але і ця ідея заглохла. Здійснити її завадила КПС (контрольно-пропускна система). Ревізори не змогли отримати перепустки від адміністрацій ВНЗ.
Ідеї у ради студентських гуртожитків непогані і можуть дійсно допомогти тим, хто живе в гуртожитках. Але не завжди виходить. А. Кірєв вважає, що його рада і студентське самоврядування взагалі зможуть успішно функціонувати лише тоді, коли керівництво нашого міста та ВНЗ буде більше звертати увагу на реально існуючі проблеми наших студентів, які живуть у гуртожитках, і не словами, а діями допомагатимуть.
Нуард ПОГОСЯН.

Містер студентство-2006
Участь у чоловічому конкурсі, який проходив 15 листопада в нічному клубі «Паладіум», брали студенти з аграрного університету, юридичної академії, технічного коледжу, екологічного університету, харчової академії, університету культури, морської академії та економічного університету.
На подив, вечір відкривали не юнаки, як цього всі очікували, а дівчата, які продемонстрували колекцію вечірніх суконь. А конкурс розпочався досить загадково: згасло світло, юнаки вийшли в чорних халатах, зі свічками в руках. Таким чином проходила презентація учасників, під час якої глядачі дізналися їхні імена, місце навчання та захоплення.
У першому конкурсі претенденти на титул повинні були продемонструвати красу свого тіла, при мінімумі одягу, під спів чоловічого хору «Дюк Тайм».
Змагання продовжилося спортивним конкурсом, хоча саме дійство на сцені мало нагадувало спорт. Відразу після легкого фізичного навантаження молоді люди зазнали перевірки інтелектуального рівня.
Завдяки потужній підтримці вболівальників переможцем у номінації «Містер глядацьких симпатій» абсолютно заслужено став Олександр Богач (університет культури). Стрічку з написом «Містер спорт» отримав Олександр Богданов (технічний коледж), Максим Лопатюк (економ. ун-т) здобув титул «Містер «Жан», а ось звання «Містер «Шоколад» дісталося Олексію Булдакову з (Од. держ. екол. ун.), Олег Ботя (аграрн. ун-т) приміряв на себе титул «Містер креатив».
Найголовнішу нагороду — «Містер студентство», разом із кубком та карткою, на якій лежить не озвучена ведучим сума грошей, отримав Руслан Марфула з ОНЮА. Хоча глядачі й були не згодні з таким рішенням журі.
Всього учасників було вісім, тому деяким довелося піти додому без номінацій. Так і закінчився конкурс, але для багатьох це не стало кінцем вечора. Знову заграла музика, і всі продовжили веселитися.
Юлія ХИЖНЯК.

«Навколо» — 7!
У це важко повірити, але ми уважно стежимо за всім, що відбувається в молодіжному середовищі нашого міста, вже цілих сім років. За цей час ви, дорогі читачі, познайомилися з більш ніж сотнею молодих талановитих одеситів у рубриці «Гість номера», дізналися про величезну кількість подій, обговорили з нами безліч проблем — від образу сучасної дівчини до життя молодих у селі. Ви писали нам листи, дзвонили, приносили матеріали, а ми, по мірі сил, намагалися переносити ваші думки, надії та біди на сторінки газети.

Минуло сім років, а ми продовжуємо рости разом з вами. Як і раніше чекаємо дзвінків за телефоном 65-30-29 та листів на електронну адресу сторінки — for_vokrug@ukr.net. Давайте, як і раніше, робити «Навколо» разом.
Всіх зі святом!

Проповідь по sms?
15 листопада в приміщенні історичного факультету ОНУ ім. Мечникова пройшов «круглий стіл» під назвою «Роль релігії в житті сучасної молоді Одеси» за участю представників різних конфесій та студентів університету.
Поспілкуватися зі студентами та один з одним на істфак прийшли православні Київського та Московського патріархатів, греко-католики та римо-католики, юдеї, баптисти. Насамперед організатори зустрічі — представники молодіжної ради Київського району — оголосили результати невеликого анкетування, проведеного в ОНУ ім. Мечникова, ПДПУ ім. Ушинського та середній школі №106. Згідно з його результатами, більшість опитаних є християнами, але не відносять себе до якоїсь конкретної конфесії. 70% молодих людей відвідують храм лише по святах, і лише 15% — регулярно. В середньому респонденти оцінили роль релігії у своєму житті в 6,5 балів за десятибальною шкалою — показник досить високий.
Серед пропозицій щодо методів просування релігії в молодіжні маси були названі: поширення релігійної літератури, виховання в сім’ї, викладання релігійних предметів у навчальних закладах, соціальна реклама, концерти та інші заходи під егідою церков тощо.
Виступи представників різних церков зайняли два з гаком години. Багато конфесій працюють з молоддю, особливо активні протестанти та католики. Проводяться молодіжні богослужіння, організовуються табори, християнські дискотеки, вечори. Найбільш пасивними в роботі з молоддю є православні, переконані, що людина повинна йти до церкви, а не навпаки.
Справжня дискусія розгорілася лише під кінець, коли у зв’язку зі стосунками між студентством та релігійними діячами було піднято питання про бібліотеку аграрного університету. Представники церкви все ж зійшлися на думці, що «багато людей у своєму русі до Бога, м’яко кажучи, трішечки перестараються», хоча й не змогли досягти консенсусу в питанні, що потрібніше для молоді — бібліотека чи храм.
Жваві суперечки викликало і питання модернізації церкви, використання мобільного зв’язку та Інтернету для релігійних потреб. Причини підозрілого ставлення молодих до церкви озвучила першокурсниця фізфаку ОНУ Раїса Романова: методи подання релігії грубуваті, занадто велика увага приділяється не душі, а атрибутам і ритуалам. Згадали і вічні проблеми «церква і політика» та «церква і бізнес». І хоча не в усіх питаннях думки учасників «круглого столу» збіглися, діалог все ж відбувся. За словами організаторів, перший «круглий стіл» на тему «Молодь і релігія» останнім не стане.
Юлія РОМАНОВСЬКА.

проблема
Студенти хочуть працювати
Останнім часом мені не раз доводилося чути розмови студентів щодо пошуку роботи… Хоч якоїсь — саме цими словами закінчувалася розмова більшості з них. Проблема дійсно існує. Наскільки серйозна вона, я і спробувала дізнатися.
Шукаємо і поєднуємо
Біля Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова я зіткнулася з хлопцем років двадцяти, який доброзичливо вручав кожному перехожому флаєр з рекламою мобільного зв’язку. Скориставшись моментом, розпитала молодого чоловіка про його роботу.
— Підробляю шляхом роздачі флаєрів ось уже два роки, — невеселим голосом розповідав хлопець. — Робота з трьох годин дня, але якщо начальство вимагає раніше — я йду з навчання, тому що гроші дуже потрібні. За спеціальністю, на яку я вчуся, поки не беруть: досвід роботи потрібен.
Як з’ясувалося, Олег навчається на третьому курсі Одеської національної академії харчових технологій за спеціальністю «екологія».
Вирушила до будівлі університету. У коридорі економіко-правового факультету зупинила дівчину, яка на ходу вивчала якусь книгу з правознавства, і поставила їй запитання щодо поєднання роботи з навчанням.
— Нині влаштуватися на роботу — це все одно, що пташку щастя спіймати. Коли я вступала на ЕПФ, була впевнена в тому, що модна спеціальність «правознавство» допоможе реалізуватися швидко і без особливих зусиль, але виявилося, що все далеко не так просто.
Олександр, щасливий п’ятикурсник спеціальності «облік і аудит», розповів, як домагався «місця під сонцем»:
— У вісімнадцять я почав працювати в банку за 320 гривень на місяць. Тоді я сам домігся цієї роботи. Робота починалася з чотирьох годин дня, тому її можна було поєднувати з навчанням, з чим мені дійсно дуже пощастило. Рівно через рік влаштувався на посаду бухгалтера в одне з агентств з нерухомості. Досвід роботи вже був, тому і ставка вже була набагато вищою. Минулого року мені підвищили зарплату до 2000 гривень, а незабаром пообіцяли підвищити і за посадою.
Одеський національний університет я покинула з чудовим настроєм і вирушила до Одеського корпоративного комп’ютерного коледжу.
Велика частина студентів спеціальностей «веб-дизайн» та «програмування» вже мають певні місця роботи, на яких вміло використовують усі свої знання. Юлія вже в перший рік свого навчання в комп’ютерному коледжі почала працювати:
— З часом з працевлаштуванням не варто зволікати. Досвід роботи слід напрацьовувати ще з 17 років. Ще в школі я захоплювалася всім, що стосується комп’ютерів. PhotoShop, web-дизайн — були моєю стихією. А зовсім недавно мої знайомі запропонували попрацювати програмістом в одеському представництві американської компанії. Робота починається з другої половини дня, встигаю і вчитися, і заробляти гроші.
Але далеко не всім студентам посміхається удача, і наполеонівські плани багатьох руйнуються на очах. Що довели учні педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського.
— Я думала, що філфак — це престижно, — розповіла Катерина, студентка п’ятого курсу філологічного факультету. — Але минулого року, коли проходила практику в середній загальноосвітній школі, мене буквально «ткнули носом» в той факт, що нічого казкового в моїй професії мене не чекає. Заробітна плата трохи більше 100 доларів, маса витрачених нервів і нездійсненні мрії. А я хотіла почати жити самостійно, заробляти на життя, знімати квартиру. Але вибитися в люди я все одно хочу. І мої плани обов’язково втіляться в життя, якщо навіть для цього доведеться вступити ще в один ВНЗ.

Ключ до успіху — іноземна мова?
Невже амбітним і цілеспрямованим молодим людям з мізками та певними знаннями ніде працювати, невже немає вакансій для людей без досвіду роботи, невже нікому не вигідне просування молодих талантів? З цими та іншими питаннями я звернулася до рекрутингової компанії «Базис».
Перше, що пояснили мені телефоном: в Одесі існує два типи агентств: рекрутингові та агентства з працевлаштування. Агентство «Базис» є рекрутинговим, тому воно вимагає вже готових фахівців, хоча останнім часом роботодавці стали давати заявки і на людей без досвіду роботи, але зі знанням англійської мови та володінням ПК. Це, як правило, секретарі, помічники менеджерів. Для такої роботи від молодих людей вимагається також адекватність мислення та комунікабельність. Ці посади передбачають повну зайнятість, а отже, ні про яке поєднання з навчанням мови йти не може.
Вислухавши коментар співробітника цієї компанії, я вирішила, що буде не зайвим дізнатися у студентів РГФ, де вони планують працювати в майбутньому і чи вважають, що їм буде легше влаштуватися на роботу, ніж людям, які не володіють іноземною мовою.
— Головне — не дрейфити, — серйозно заявила Анна, студентка четвертого курсу, — тому що немає нічого страшного в пошуках свого щастя, тобто роботи. Не вийде в перший раз, завжди є другий, третій, четвертий спроби. А якщо володієш іноземними мовами, то тут ні про які страхи не може бути й мови. Знаю по собі.
Олександра, студентка французького відділення, розповіла про те, що для неї в її дев’ятнадцять в радість отримувати навіть 100 доларів, зате свої:
— Батьки влаштували мене на посаду оператора ПК. Все, що від мене вимагається в даний момент, — це добре знання англійської мови та володіння комп’ютером. Природно, що самій працевлаштуватися не дуже-то й легко, навіть на невелику ставку. Я кілька років шукала роботу через кадрове агентство. Щось не підходило мені, щось — роботодавцям. Мені здається, що питання працевлаштування молоді — це питання скоріше навіть везіння, а не часу. Іноді можна навіть не мати особливих знань, а просто зорієнтуватися в потрібному напрямку, проявити наполегливість, десь комусь посміхнутися. Загалом, потрібно виїжджати на власній неповторності.
Ірина ШИВА.

ігри розуму
Кубок Європи виграли росіяни
10-12 листопада в студмістечку Санкт-Петербурзького держуніверситету в Петергофі пройшов другий Кубок Європи з інтелектуальних ігор серед студентських команд. Українська делегація на цьому турнірі була другою за чисельністю після російської: на нагороди претендували «Далі нікуди» та «НаУКМА-Інфоком» з Києва, «Пряники» та «ОдесКабмін» з Одеси, сумчани «СумДУ — Точка біфуркації» та харків’яни «ХНУ — Від вінта».
Всього у змаганнях з «Що? Де? Коли?», «Брейн-рингу», «Своєї гри» та «Ерудит-квартету» взяли участь 28 команд з Росії, України, Білорусі, Молдови, Вірменії, Азербайджану та Естонії.
Баталії з «Що? Де? Коли?» проходили в більш ніж незвичайному приміщенні — в «зимовому саду» хімічного факультету університету. Молоді знавці мальовничо розташувалися серед пальм і почали ламати інтелектуальні списи. Після першого туру з п’ятнадцяти питань визначилися лідери — «МУР-ЛЕТІ» та «Приспів два рази», команди з Санкт-Петербурга та одеські «Пряники», які зуміли дати по дванадцять правильних відповідей. В спину їм дихали студенти-чемпіони Росії цього року — «Absent» з Калуги, саранська команда «Сонечко» та москвичі «Elisium Kingdom». Однак вже після другого туру одесити випали з групи лідерів, а на чолі таблиці стали «МУР-ЛЕТІ».
Другий ігровий день не приніс сюрпризів: після шістдесяти питань з результатом сорок два таблицю очолювали пітерці — «МУР-ЛЕТІ» та «Приспів два рази». Зате відразу за ними, з відставанням в одне ігрове очко, йшла група переслідування з чотирьох команд, дві з яких — «Далі нікуди» та «НаУКМА-Інфоком» — представляли Україну. Отже, все повинно було вирішитися в третій, останній день турніру.
У п’ятому турі становище команд озвучувалося через кожні два питання: настільки цікава інтрига розгорнулася між лідерами таблиці. Дуже швидко на першу позицію вибилися кияни «НаУКМА-Інфоком», вперше випередивши пітерців на Кубку Європи. Під кінець туру «МУР-ЛЕТІ» все ж наздогнали команду «Могилянки», і почалася інтелектуальна дуель. Долю кубка вирішило одне-єдине питання, і тут, мабуть, у киян не витримали нерви. Чемпіонами Європи з «Що? Де? Коли?» серед студентів стали хлопці з «МУР-ЛЕТІ». «Срібло» дісталося «Інфокому», «бронза» вирушила до Калуги разом з командою «Absent». Одеситам — «Пряникам» та «Кабміну» — не вдалося показати свою кращу гру на цьому турнірі: хлопці поділили тринадцяте-чотирнадцяте та двадцяте-двадцять перше місця відповідно.
ЗАХОПЛИВО В ТУРНІРІ з «Брейн-рингу» наші молоді знавці показали себе добре — і «ОдесКабмін», і «Пряники» увійшли до вісімки найсильніших команд Європи. Ну, а переможцем цих змагань стала команда з Саратова — «Логрус», яка у фінальних трьох боях здолала «МУР-ЛЕТІ» з рахунком 2-0, 2-3, 2-0. Третє місце кияни «Інфоком» відвоювали у новосибірців «ОК на Обі» — 4-2.
У «Ерудит-квартеті» найсильнішим також виявився «Логрус», який відірвався від срібних призерів — київської команди «Далі нікуди» — на 90 ігрових очок. Олександр Коробейников з «Логруса» став і чемпіоном з «Своєї гри», обігравши у фіналі Михайла Малкіна та Марію Давтян. Так що «Логрус» можна по праву вважати чемпіонами Європи зі «швидкісних видів» інтелектуального спорту.
Звичайно ж, незважаючи на насиченість ігрової програми, дні, проведені в Петергофі, запам’яталися не тільки таблицями результатів і каверзними питаннями. Були і нічна екскурсія по Санкт-Петербургу, і дискотека, і білоруський рок під гітару, і задушевні розмови. В інтелектуальному спорті, як ні в якому іншому, важливе спілкування, взаєморозуміння і дружба.
Шкода, що студентський рух «Що? Де? Коли?» як окремий напрямок, на відміну від шкільного, в нашій країні почав розвиватися лише останні кілька років. А в Одесі він фактично зовсім не розвинений, команди збираються від випадку до випадку, під конкретний турнір і змушені запрошувати легіонерів з інших міст. Мабуть, якби справа йшла інакше, то і результати в Кубку Європи були б іншими.
Юлія РОМАНОВСЬКА.
Одеса — Санкт-Петербург — Одеса.

Назад — у печеру?
Проведена спільно з «Клінікою, дружньою до молоді» робота (анонімне анкетування) вказала на те, що в молодіжному середовищі широко поширений проміскуїтет. При цьому молодь, у переважній більшості, практикує незахищений секс. Такий висновок фахівців, які ведуть дозорний епідеміологічний нагляд серед різних груп ризику. Про це на засіданні обласної координаційної ради з питань запобігання поширенню ВІЛ/СНІДу, наркоманії та туберкульозу розповів завідувач лабораторією повільних інфекцій та ВІЛ/СНІДу Українського науково-дослідного протичумного інституту ім. І. І. Мечникова С. В. ПОЗДНЯКОВ.
«Проміскуїтет» (від лат. promiscuus — змішаний, загальний) — стадія нічим не обмежених статевих стосунків у первісному суспільстві, до виникнення будь-яких норм шлюбу та форм сім’ї. Виходить — назад, у печеру?..
Висновок дозорного епіднагляду: досвід групового сексу (більше двох, іноді й десяток партнерів) у зовсім ранньому віці — лише один з елементів ризикованої сексуальної поведінки молоді. Ще — паралельне партнерство (позашлюбні стосунки — 30-60 відсотків), гомосексуалізм, занадто раннє статеве життя, незахищений секс. Також один з найбільш небезпечних факторів, що сприяють ВІЛ-інфікуванню, — наркозалежність. Школярі та учні ПТУ наркотики починають приймати у віці 12-16 років, студенти ВНЗ — у 14-20 років. Перший прийом наркотику у 52-100% випадків — через цікавість, у 26% — наслідуючи друзів, знайомих, у 8% — через стрес.
Поєднання статевого (він вийшов вже на перше місце) та ін’єкційного шляхів передачі ВІЛ (і не тільки цієї інфекції) становить особливу небезпеку для подальшого розвитку епідемії ВІЛ/СНІДу. Найсерйозніша проблема — частіші випадки поєднання ВІЛ/СНІДу та туберкульозу: дуже ускладнює перебіг хвороби, ускладнює лікування.
Особливо тривожно, що лише 60-70% опитаних молодих людей вважають можливим змінити свою поведінку на менш ризиковану. «Молодь Одеси — в зоні ризику інфікування ВІЛ» — висновок фахівців дозорного епіднагляду. Необхідні нові шляхи впливу на поведінку молодих людей з тим, щоб здоровий спосіб життя в їхньому середовищі став нормою.
Сьогодні СНІД, як причина смерті, в усьому світі вийшов на 4-е місце: щорічно помирають від нього понад 3 млн. осіб. В нашій області з 1987 року від СНІДу померло 1966 осіб, зареєстровано хворих на СНІД — 2967, ВІЛ-інфекцією — 13008 осіб. Але це лише офіційні дані.
В останні роки ВІЛ-інфекція все частіше виявляється у молодих людей 15-19 років.
Марія ЖУКОВА.