новина
Молодіжний форум завершив роботу
Закінчив свою роботу четвертий форум «Молодь Одещини в суспільно-політичних та економічних перетвореннях», присвячений 15-річчю незалежності України. Понад 150 учасників з усіх районів, міст області, лідери молодіжних громадських організацій, члени Молодіжної ради м. Одеси працювали в шести комітетах.
Учасники форуму обговорювали питання: формування здорового способу життя та профілактика ВІЛ/СНІДу в молодіжному середовищі; формування екологічної культури; підтримка молодіжних підприємницьких та бізнес-ініціатив; молодіжна сімейна, гендерна політика та оздоровлення дітей; зайнятість молоді, її освіта та змістовне дозвілля; участь молоді в суспільному житті на місцевому та регіональному рівнях. В якості експертів виступили представники структурних підрозділів Одеської облдержадміністрації.
За підсумками форуму прийнято резолюцію, з урахуванням якої, як очікується, будуть підготовлені відповідні доручення голови обласної держадміністрації.
Роман ЮЛЬЄВ.
ігри розуму
«ПартиЗанкським іграм» п’ять років
Завершився п’ятий міжнародний фестиваль інтелектуальних ігор «ПартиЗанкські ігри», який проходив на базі відпочинку «Занки» заводу імені Малишева, що під Харковом. Незважаючи на те, що час проведення фестивалю частково збігся з розіграшем чемпіонату світу з «Що? Де? Коли?» в Калінінграді, в лісі біля Сіверського Дінця зібралася рекордна за всю історію «ПартиЗанкських ігор» кількість інтелектуалів.

* Дмитро Литвинов (Київ) — переможець «Своєї гри» з фантастики.
Цього року у «ПартиЗанкських ігор» з’явилася емблема: дятел (очевидно, за наполегливість у довбанні), який стискає в дзьобі черв’ячка, вигнутого у формі знака питання. Буквально за лічені дні добра половина учасників вбралася у фірмові футболки із зображенням цього симпатичного пташки.
Досить представницьким вийшов склад учасників: приїхали знавці з усієї України, від Тернополя до Сімферополя, а також гості з Кишинева, Москви, Санкт-Петербурга, Курська… Зійшлися в інтелектуальному поєдинку гравці провідних українських команд: «Вершки-Форс-мажор», «ХІІТ-2000», «Гамбрінус», «Примати», «Стирол». Прибули зірки телеекрану — Дмитро Іванов, Ілля Новіков, Анатолій Вассерман.
Організатори не залишилися в боргу: конкурсів виявилося стільки, що вони ледве вмістилися в дев’ять ігрових днів. Пройшло чотири великих турніри з «Що? Де? Коли?» — три командних (в тому числі і на питання чемпіонату світу) та один індивідуальний. Власне індивідуальне «Що? Де? Коли?» — винахід, що з’явився на світ саме в «Занках». Суть у тому, що кожен гравець отримує свій номер і «розклад», в якому вказано, за яким саме з пронумерованих столів він повинен грати наступні два питання. Таким чином, команди з трьох осіб постійно перетасовуються, а правильна відповідь, дана столом, зараховується всім гравцям, які сиділи за ним в цей момент. Переможців у такому екзотичному вигляді інтелектуального спорту цього року виявилося двоє: Володимир Печерога (Київ) та Оксана Балазанова (Дніпропетровськ), обидва — досить авторитетні знавці.
Особливу цікавість викликав п’ятий, «альтернативний» турнір — «Кубок чорнухи». Як неважко здогадатися з назви, питання тут були не зовсім пристойні. На додаток, проводився кубок вночі при світлі ліхтариків. З найкращого боку в екстремальних умовах показали себе гості з Пітера, які і стали переможцями.
Був, звичайно ж, у «Занках» і «брейн-ринг» — як же без нього? Правда, теж не простий, а модифікований: бої проводилися не на дві, а на три команди, і без фальстартів (тобто, натискати на кнопку можна було в будь-який момент, хоч після першого слова питання). Тут сильнішою за всіх була команда «Далі нікуди» — збірна з гравців Києва, Одеси та Сум.
Третє традиційне розвага на фествівалі в «Занках» — «Своя гра». Скільки таких турнірів пройшло за 9 днів, важко навіть порахувати: «свояк» літературний і спортивний, по «Шерлоку Холмсу» і «Гаррі Поттеру», по творчості Умберто Еко, по фантастиці, по європейських реаліях, а також «відеосвояк»… Загалом, на будь-який смак. Кращим знавцем дедукції показав себе дніпропетровець Дмитро Піскун. Переможець змагань на знання творчості Роулінг Сергій Яковлєв з Києва, ймовірно, сам — чарівник. За фантастичне знання фантастики надувним драконом був нагороджений Дмитро Литвинов з Києва. Блискуче знання романів Умберто Еко показав московський гість Ілля Новіков.
А ще було парне «Слабка ланка», «Показуха», «Крокопентагон» (гібрид «Крокодила» з «Пентагоном»), «Вгадай мелодію» з піснями до ранку і море інших інтелектуальних і близькоінтелектуальних ігор, не кажучи вже про футбол, волейбол, бадмінтон, настільний теніс і нічний чемпіонат з преферансу. Так що, як і слід було очікувати, всі учасники «ПартиЗанкських ігор» отримали величезний позитивний заряд, якого має вистачити приблизно на рік. Тобто, до наступного фестивалю.
Юлія РОМАНОВСЬКА.
анонс
Концерт з феєрверком
Молодіжний концерт і феєрверк пройдуть 16 вересня на Куликовому полі. Про це повідомило управління інформації Одеської міськради.
Як сказано в повідомленні, з метою підтримки громадських молодіжних ініціатив та «організації змістовного дозвілля молоді, популяризації міста Одеси як культурно-мистецького центру України, розпорядженням міського голови від 01.09.2006 дано дозвіл «Е&1 Consulting» на проведення молодіжного концерту та феєрверку в Одесі 16 вересня».
фестиваль
«Бриті голови»: камерний варіант
16-й фестиваль «Бриті голови» пам’яті Ігоря Ганькевича анонсувався більш ніж скромно: ні афіш, ні реклами. Не було на ньому великих зірок. Проте, 3 вересня на Куликовому полі зібралося досить багато народу, що підспівував і підтанцьовував.
На сцену вийшло 14 груп, 8 з яких — одеські. Взагалі, географія фестивалю вийшла цього року не надто обширною: Білгород-Дністровський, Миколаїв, Чернігів, Київ, Львів. З закордонних гостей — тільки придністровці та ще — з натяжкою — «Баки», які тепер представляють не тільки наше місто, але й Пітер. Більша частина колективів представила на суд публіки альтернативну музику: багато рок-аматорів скаржилися на нестачу класичних гітарних рифів, не кажучи вже про «важіль».
Серед гостей міста, не рахуючи хедлайнерів, найбільше ентузіазму викликали «Etwas Unders» (Київ) та «Широко закриті очі» (Чернігів). З одеситів можна відзначити молодий колектив «Безголові» та ветеранів: «Лепрозорій» та «Баки». На плечі «Лепрозі» лягла нелегка задача розбавити альтернативщину, висловлюючись мовою рокерів, «справжнім м’ясом». З цим вони, загалом, впоралися, незважаючи на деяку нестройність виступу. «Баків» Одеса не бачила на сцені вже сім років, і тим більше приємно було від душі потанцювати під рок-н-роли від Макса і компанії. А вже реггі-обробка гімну фестивалю — «Прогулянки по Одесі» Ганькевича — викликала бурю овацій. Перцю додав Олександр Невський, продюсер з бубном, який витанцьовував по сцені в сімейних трусах.
Цікаво було подивитися і на Володимира Комарова, відомого одеситам по «Маски-шоу», в новому амплуа — в якості учасника групи «Доктор Борменталь». Втім, справедливості заради треба сказати, що група ця запам’яталася, крім присутності на сцені Комарова, вражаючим умінням другого соліста співати, не звертаючи найменшої уваги на тональність.
По-справжньому порадували придністровські гості — група «ExNN», яка виступала передостанньою. Можливо, комусь із читачів ці хлопці з Тирасполя знайомі по виступу на «Куртодромі» в лютому цього року. Мабуть, саме «ExNN» (назва, до речі, походить від латинської прислів’я «Ex Nihilo Nihil fit» — «З нічого нічого не вийде») представили альтернативну музику в найкращому вигляді і по-справжньому завели публіку. Цікавий, емоційний жіночий вокал (Галина Богачова), якісна гра, енергетика… Пісню «Чукчі & шамани» взагалі перетворили на справжнє шоу — з факелами і палаючим барабаном (останній, правда, довелося гасити майже половину наступної пісні). «ExNN» взяли і талантом, і досвідом: все-таки групі вже 7 років, а їх сингл «Діти води» (ця пісня, на жаль, на «Бриті голови» не прозвучала) навіть побував у ротації московської радіостанції «Максимум».
За придністровцями на сцену вийшли вітчизняні альтернативщики — група «Анна» зі Львова, яка в липні цього року завоювала Гран-прі на рок-фестивалі «Тарас Бульба», посилена вокалістом групи «ТОЛ» Васею Прозоровим. Відіграли хлопці пристойно, але на справжніх хедлайнерів вони все ж не потягнули. Та й втомився народ від альтернативної музики до кінця вечора.
Можна, звичайно, говорити, що після кулемета зірок, яким обстріляли любителів року минулого року з нагоди ювілею фестивалю («Різні люди», «Текиладжазз», «Здоб ши Здуб», «Аліса»), публіка, так би мовити, з жиру біситься, але від відчуття, що хедлайнера на «Ганькевиче» цього року не було, нікуди не дінешся. Ходили чутки, що приїде група «Парк Горького», але, видно, щось не заладилося. Найімовірніше — проблеми з фінансуванням.
Зате, на відміну від минулорічних «Бриті голови», цього разу під завісу фестивалю на сцену все ж піднявся колектив Ігоря Ганькевича «Бастіон» — і прозвучали традиційні «Прогулянки по Одесі», і атмосфера старого фестивалю повернулася. Так, одеський рок-клуб не багатіє, але зате залишається вірним собі. Однак дуже хочеться, щоб наступного року все було краще, якісніше і різноманітніше.
Юлія ГАУСОВА.
Сьогодні актуальна тема — працевлаштування
день прийому з особистих питань
Кадрове питання
Навчальний рік розпочався. А в кабінет до начальника відділу кадрової та організаційної роботи облуправління освіти та наукової діяльності Т. А. ЛАЗАРЄВОЇ — черга. І на столі у неї — пухка зелена папка із заявами. Вчителі хочуть працевлаштуватися, а вакансій немає. Єдине, в Тарутинському та Саратському районах — невелика перевантаження (годин більше норми) педагогів. З чим же йдуть люди в облУОН?
ОДЕСИТКУ після закінчення Південноукраїнського педуніверситету розподілили до міської школи. Там повинна була звільнитися вчителька. А та передумала. Залишилася дівчина без роботи. Замість вчительської посади запропонувала їй Т. А. Лазарева виховательську — в школі-інтернаті № 2. Дівчина погодилася. Приблизно в тій же ситуації опинилася й інша — вчителька початкових класів. Її взяли вихователем до школи-інтернату № 6. Третій відвідувачці пощастило. «Унікальний випадок!» — сказала про подію Тетяна Олександрівна. Дівчина закінчила педуніверситет за спеціальністю «математика та економіка». Немає вакансій. Йти вихователем випускниця не погоджується. Тяжкі роздуми. Їх перериває дзвінок директора технікуму економіки та менеджменту торгівлі: «Звільнилося місце викладача економіки!». Знайшли одне одного.
«ЯК БУТИ тим, кому не пощастило сьогодні?» — питаю у вільну хвилину начальника відділу кадрів. «Прийти завтра!» — відповідає. Буває, що за сімейними обставинами хтось їде терміново в інше місто. У декрет йдуть вчителі (у школі ж працюють переважно жінки). Багато молодих мам хочуть більше часу проводити з дитиною, просять зменшити навантаження до мінімального (це не менше шести годин на тиждень). Крім того, сьогодні в Одесі понад десяток вільних місць вихователів у дитячих садках.
Тетяна Олександрівна радить тим, хто шукає роботу, не ходити по навчальних закладах, а реєструватися у відділах або управліннях освіти: тут зібрано банк даних.
МОЛОДА ПАРА у дверях. Дівчина в сльозах, прохання викладає хлопець. Він закінчує політехнічний університет, давно знайшов непогану роботу, не хотілося б втрачати. А от його наречену (одруження призначено на початок жовтня) розподілили до Болградського району. Чи не можна горю допомогти? Все одно втече потім молода з села до чоловіка в Одесу. «У самої є діти, — посміхнулася Тетяна Олександрівна. — Вирішимо питання». Дівчину «перерозподілили» до школи Малиновського району.
Ще одна пара на порозі, у цих теж ось-ось буде весілля. Дівчина закінчила історичний факультет, розподілена була до рідного Тарутинського району, де живе мама. Приїхала до місця розподілу, а їй пропонують читати… математику. Хлопцю ж ще рік вчитися, теж буде істориком. Т. А. Лазарева швидко знайшла вихід із ситуації. У нього мама живе в Красноокнянському районі, а там потрібен вчитель історії. Чи не поїхати дівчині до майбутньої свекрухи? Прийшли до згоди.
А у цієї вчительки з Київської області сім’я розпалася. І жінка вирішила кардинально змінити життя: виїхала з обжитих місць. Вчителька англійської мови згодна поїхати в найвіддаленіше село, тільки б жити було де. У Тарутинському районі пообіцяли надати житло.
ОСНОВНА ПРОБЛЕМА — житло. «Голова облдержадміністрації І. В. Плачков доручив вивчити житлово-побутові умови викладачів області і доповісти йому, — говорить Т. А. Лазарева. — Молодим вчителям в першу чергу буде надаватися житло, передбачені і пільгові кредити на його придбання та будівництво». Складається перспективний план забезпечення Одещини педагогічними кадрами. Для сільської місцевості будуть, в основному, готувати вчителів за заявками району.
А ще — стали повертатися до школи викладачі, які пішли в важкі роки торгувати на «7-й кілометр» (або ще кудись). «Професіоналів видно, — говорить Т. А. Лазарева. — Якщо це вчитель першої або вищої категорії, ми знайдемо йому місце».
НАСТУПНИЙ ВІДВІДУВАЧ впевнений, що він-то і є професіонал — вчитель фізкультури. Зовнішній вигляд залишає бажати кращого, а ще й перегаром несе. «Я не можу дати вам рекомендацію», — відмовляє Т. А. Лазарева. Відвідувач вимагає пояснень. Вислухавши, зітхає: «Візьміть хоч двірником!». «Ви не можете працювати там, де виховуються діти», — сухо закінчує розмову начальник. «Ну і не треба!» — ображається горе-вчитель.
«Не треба» і цьому молодому чоловікові, що прийшов з газетою «Факти» за 28 лютого 2006 року: від імені начальника департаменту вищої освіти галузевого міністерства Ярослава Болюбаша в ній говориться, що випускник не зобов’язаний відпрацьовувати за направленням ВНЗ три роки в державному закладі. «Зобов’язаний, — переконує Т. А. Лазарева. — В іншому випадку повинен оплатити вартість навчання, якщо вчився за держзамовленням». Щодо публікації показує серпневий лист за підписом Ярослава Болюбаша: такої інформації в газету «Факти» начальник департаменту не давав.
А що ж буде, якщо випускник ВНЗ (бюджетник) все ж не з’явиться в місці розподілу? «Наприкінці вересня вищі навчальні заклади спільно з облуправлінням звіряють списки направлених і тих, хто дійсно прибув за призначенням, — пояснює Т. А. Лазарева. — Якщо є порушники закону, ВНЗ подає матеріали до прокуратури, там порушують справу». Але такі випадки — рідкість. Шляхом компромісів з обох сторін проблеми все ж вирішуються.
Тетяна НЕПОМНЯЩА.
проблема
Чому вони не хочуть жити в селі?
Після закінчення школи багато хто їде з сіл до міст — хто вчитися, хто працювати.
— Звичайно, молодь їхала в міста завжди, але все ж потік був не таким великим, — розповідає мешканка смт Тиші Фрунзівського району пенсіонерка М. К. Александрова. — Багато хто їхав вчитися, а потім повертався додому, влаштовувався на роботу. Колись у селі працювало багато ферм, кооперативів. Зараз — зовсім інша опера. Ферми розтягли в багатьох селах, працювати ніде (крім як у центрі селища, де є магазини і крамниці). Зараз молодь і їде до міст через відсутність роботи в сільській місцевості.
Згідно з інформацією, наданою сільрадою, з 3998 жителів Тиші молодь від 16 до 30 років становить 17%, тобто — 697 осіб. Ведеться тут облік і по прилеглих селах: Скинишори, Гедеримово, Весела Балка, Краснопіль та ін. Наприклад, у Краснополі з 52-х прописаних громадян віком від 16 до 30 дев’ять осіб. За словами працівників сільради, єдина вартісна робота в селищі — на залізничній станції та в самому сільраді.
Поспілкувавшись із сільською молоддю, я зрозуміла, що приблизно 8 з 10 осіб хочуть виїхати до міста:
— Якщо тут надають молодим хоча б середньооплачувану роботу, то деякі залишаються в селі, — говорить А. Юхимчик, мешканка Тиші. — Багато моїх знайомих і друзів, які поїхали в місто вчитися, там і залишилися.
Ірина (прізвище своє назвати посоромилася) — також уродженка Тиші, але її історія — скоріше нетипова. Закінчила школу, поїхала в місто і вступила до харчового технікуму. Однак влаштуватися не вийшло. Зрештою знайшлося місце в селі Великий Дальник. Зараз освоїлася, пристосувалася, веде господарство. Звичайно, це — важка фізична праця, незнайома більшості міських жителів. Але ось що говорить Ірина:
— Зараз вже в місто я не хочу. Як згадаю ці балкончики, міський шум… Тут я вже звикла. Крім того, в місті за всіма продуктами необхідно йти на ринок, а в селі, хоч і по дрібниці, деякі овочі, зелень, фрукти самі вирощуємо.
Здавалося б, все логічно: молодь їде туди, де можна заробити. Але якщо в селі немає молодих, звідки ж там з’являться діти?
Цікаву інформацію надало обласне управління у справах молоді, фізкультури і спорту: станом на 1 січня 2006 року кількість населення в сільській місцевості Одеської області, порівняно з відповідною датою 2005 року, зменшилася на 6,6 тис. осіб (0,8%). Зовсім немає дітей віком до 5 років у 8,3% сільських населених пунктів області. У 203 населених пунктах не було дітей до 6 років, у 259 — дітей та підлітків 7-15 років, у 195 — молоді віком 16-27 років, у 72 — молоді 28-34 років.
Матеріали для державного доповіді за 2004-2005 рр. дають такі відповіді на питання, чому молодь прагне виїхати з села: проблема працевлаштування, низький рівень заробітної плати; недостатнє забезпечення житлом та низька його якість (35 населених пунктів Одеської області (3,1%) існують без центрального опалення, водопроводу, каналізації, телефону та газу); скорочення кількості бібліотек; кінопересувок та інших культурних закладів, низька якість медичного обслуговування тощо. Правда, кількість шкіл у селах в останні роки збільшилася, але це не змінює ставлення молоді до життя в селі.
Жодної спеціальної програми по боротьбі з міграцією сільської молоді в Одеській області немає. Єдине, чим молодь заманюють у села, — це направлення за пропискою на практику після закінчення ВНЗ.
— Це досить серйозна проблема, яку необхідно вирішувати, і яку вирішують, — коментує заступник голови обласної ради Олексій Єреміца. — Але існують і поточні проблеми. Підвищення цін на газ, підготовка до опалювального сезону, збиральний сезон. Тому питання відтоку молоді з сіл відходить на другий план. Звичайно, це призводить до омертвіння сіл. Однак урбанізація населення — природний процес, який відбувається не тільки в нашій країні, але й у всьому світі. Завжди так було і так є. Мені здається, що з часом доберуться і до села. Почнеться це все тоді, коли будуть проводити земельні реформи, коли земля стане об’єктом купівлі-продажу. Економічна сторона цієї проблеми все ж є переважною.
Ніна МАКСИМОВА.
поради з працевлаштування
Як знайти місце під сонцем
ПЕРШИЙ найпростіший (правда, не завжди вдалий) шлях вирішення питання власної зайнятості прокладається, як відомо, через знайомих. При такому варіанті малоймовірно зіткнутися з обманом. Є гарантія, що насправді все так і буде, як обіцяв вам роботодавець.
Інший популярний нині спосіб пошуку свого місця — через ЗМІ. Не випадково кількість видань, що друкують оголошення з працевлаштування, зростає. Однак у цьому морі численних газеток і журнальчиків треба бути непоганим лоцманом, щоб причалити до потрібного вам берега.
Так, перш ніж викладати гроші за новеньке видання з працевлаштування, що нав’язує вам кіоскер, обов’язково переконайтеся: чи можна знайти запропоновані там вакансії саме в цікавому вам регіоні, місті. Не полінуйтеся погортати газетку або журнальчик, а то цілком може статися, що навмисно або просто по незнанню вам нав’язують збірник абсолютно непотрібних оголошень: щоб скористатися ними вам, принаймні, доведеться змінити місце проживання. Наприклад, переїхати з Одеси до Києва, а це у ваші плани зовсім не входить.
Пропозицій багато — вакансія одна
ІНШИЙ ПІДВОДНИЙ камінь, з яким можна зіткнутися, плаваючи по сторінках друкованих видань, — це нескінченні повторення ідентичних оголошень. Буквально на одній сторінці ви можете зустріти 5-6 різних оголошень, в яких насправді йдеться про одну й ту ж вакансію. Наприклад: «Приватне підприємство набирає в штат співробітників», «Бізнес, кар’єра, зарплата від 200 у.о.» або «Голландець запрошує до співпраці людей, які бажають покращити своє матеріальне становище», «Жінкам вільний графік роботи». Тут головне — витримка і терпіння. Може статися, вам доведеться зробити, як мінімум, дюжину дзвінків — і нічого не зрозуміти з уривків різких фраз або, навпаки, приємного лепету, що лунає з телефонної трубки. Зате вже після другого-третього «алло» вам стає абсолютно ясно, що йдеться про одну й ту ж вакансію, більше того — про один і той же офіс.
Вчитися — завжди знадобиться
З ВЛАСНОГО досвіду знаю, як це «здорово» — вислуховувати невизначені репліки типу: «По телефону багато не розповіси», «Приїжджайте — будемо розмовляти», якісь «гучні» назви невідомих вам іноземних компаній. Перевірено на практиці: прояснити щось у таких випадках складно. На своє уточнююче питання ви, можете не сумніватися, отримаєте чергову вельми розпливчасту відповідь. Наприклад, ось такий типовий діалог відбувся у мене якось по телефону:
— Назвіть основні напрямки вашої діяльності.
— Загальне і комерційне…
— Ви просуваєте якусь продукцію?
— Завжди треба з чимось працювати…
— А точніше…
— Ви, напевно, збираєтеся працювати на телебаченні, на телефоні….
— Та ні.
— Приїжджайте — поговоримо, — було останнє, що я почула: трубку поклали. Передзвонювати в подібних ситуаціях не раджу. Все одно нічого не доб’єтеся.
Часто трохи ясності вносить і співбесіда. Там часто дається строго дозована інформація про майбутню діяльність. На жаль, цілі у вас і у сидить навпроти консультанта можуть зовсім не збігатися. В той час, як ви намагаєтеся зрозуміти, чим же треба буде займатися, візаві прагне зацікавити, заінтригувати, записати вас… в групу учнів, що формується. Звичайно, безкоштовним буває тільки сир у мишоловці. Та й на співбесіді, швидше за все, вас будуть переконувати в тому, що навчатися чомусь можна тільки за гроші.
Не поспішайте з висновками. Постарайтеся краще познайомитися з ринком пропозицій. У цьому потоці напевно знайдуться якісь абсолютно безкоштовні курси, більше того — зі стипендією, що, звичайно, на руку безробітному, та й одночасно всякий раз буде нагадувати йому про щедрість потенційного роботодавця, про його успішно розвиваюче підприємство. Правда, тут також є свої «але». При будь-яких перипетіях долі передумати або просто кинути на півдорозі навчання, за яке виклав певну суму, завжди важче, ніж раптом перервати заняття, які не коштували вам ні копійки.
Хочете купити
«кота в мішку»?
ДУЖЕ БАГАТО оголошень в газети дають агентства з працевлаштування. По телефону їх консультанти також своїх карт не розкривають. Відповідають, часто, невизначено і туманно. При зустрічі будьте готові викласти, як мінімум, півсотні за адресу і номер телефону роботодавця, що вас зацікавив. Крім того, багато агентств беруть з першої зарплати своїх клієнтів від 25 до 50%. Це одна з обов’язкових умов договору між агентством і клієнтом, як і те, що в разі невдачі агентство знову надає йому (клієнту) послуги з працевлаштування.
Звичайно, рішення в підсумку завжди приймає роботодавець. Фахівець бюро зайнятості не може гарантувати, що той чи інший його клієнт буде прийнятий на роботу. Здавалося б, роботодавці платять агентствам не за те, щоб ті просто давали їх адреси зацікавленим особам. Однак:
— Мені не все говорять роботодавці. Часто я вивуджую з них інформацію по краплі, — якось щиросердо зізналася мені досвідчена консультант одного з агентств міста.
Природно, що для клієнта кращий варіант — це той, де буде менше таємниць. Інакше — великий ризик заплатити за те, що вам зовсім не підходить. Як раз це і сталося з моєю подругою.
— Я пішла влаштовуватися на постійну роботу, а мені стали пропонувати якісь підробітки, — скаржилася дівчина. — Згідно з договором, я попросила консультанта підшукати мені іншу вакансію. Та взялася за роботу явно без задоволення, навіть образливо посміювалася наді мною.
Можна і помріяти
АЛЕ НАЙБІЛЬШ «цікаве» завжди, звичайно, пов’язане з зарплатою. Часто роботодавці то перебільшують, а то й взагалі відверто брешуть. Одну мою знайому якось зацікавило оголошення в газеті. Там обіцяли виплачувати нормовану ставку плюс відсотки від вартості продажів. При зустрічі ж з цим рекламодавцем стало ясно: ні про яку ставку не може бути й мови.
Не поспішайте також вестися на слова типу: «Менше 400 доларів у нас ніхто не заробляє». «Знаєте, скільки отримують у нас люди!» Перш ніж починати мріяти, уточніть: скільки реально часу знадобиться новачкові, щоб досягти цих «висот» — місяць, рік, кілька років наполегливої роботи? Ось побачите, питання ваше буде не зайвим. Цілком може вийти: в силу якихось об’єктивних факторів чимало часу вам доведеться перебиватися на копійках. Нехай така перспектива не буде для вас несподіванкою.
Відомо, на світі є багато шляхів, як себе працевлаштувати. Тут можна багато імпровізувати та експериментувати, не можна лише бездіяти. Добре довіряти інтуїції, але не сліпо. У кожному випадку перевіряйте себе, панове!
Ірина ЛУЗАН.











