Кінь і його хлопчик
Напевно, багато хто з вас читав цю чудову казку Клайва Льюїса і, затамувавши подих, стежив за пригодами хлопчика Шасти та досвідченого, що пройшов вогонь і воду коня Ігого. Хто б міг подумати, що зовсім поруч із нами живе дуже схожа казка! Тільки імена персонажів інші, і кінь не розмовляє.

НІ ЗА ЩО Б не подумала, що цей невисокий худорлявий хлопчина — висхідна зірка Одеського іподрому та володар різноманітних призів, завойованих у тандемі з жеребцем під ваговитою назвою Департамент. І хай поки сімнадцятирічний Сашко Клиновський не може похвалитися категорією «майстер-вершник», за його серйозністю, скромністю, працьовитістю та трепетним ставленням до коней вже можна зрозуміти: у цього хлопця все вийде.
— Ти займаєшся бігами. Що це таке, чим відрізняється від скачок?
— Від скачок відрізняється тим, що треба не галопом скакати, а риссю їхати, і не верхи, а в качалці. Качалка — це щось на кшталт повозки, в якій сидить вершник. Якщо кінь починає скакати галопом, ми обов’язково повинні «переключити» його на рись: тягнути віжки на себе і не давати, щоб він скакав. Це досить важко, коня треба вчити. Таке навчання зазвичай починають з двох років. І все одно — дивлячись який кінь: одні постійно скачуть, інші — нормальні. Якщо кінь занадто часто збивається на галоп, його знімають зі змагань. «Ліміт» залежить від віку: якщо я, припустимо, на дворічному три чи чотири рази збився на галоп, мене знімуть.
— Розкажи, як ти почав займатися кіньми.
— Це було два роки тому: влітку захотів підзаробити. Живу я тут поруч, батьки працюють на іподромі, — в загальному, вирішив спробувати. Хоча коней спочатку боявся. Спершу пішов в одну стайню, там не взяли. Потім — до майстра-вершника Красношлика, і він вже мене взяв. Думав попрацювати місяць, але потім сподобалося. Тепер від коней не можу відійти. Спочатку я чистив їх, прибирав за ними. Буває, о сьомій ранку прийду, а то й о п’ятій. І до п’ятої вечора. Потім і їздити почав. Рік вчився, складно було. Але Красношлык — хороший вчитель.
— А Департамент — хороший кінь?
— Коні для мене — найкращі тварини, найкрасивіші. Вони схожі на людей, у них є свої характери. У Департамента (я його називаю Депоша) характер дуже хороший, дружній. Рік тому мені дали на ньому їздити. А привезли на наш іподром Депошу в чотири роки. Спочатку їздив інший вершник, не виходило. У кожного коня повинні бути «свої руки», і ці руки Департаменту не підійшли. Почав їздити я. Ми стали вигравати. Зараз Депоші вже вісім років, складнувато стає бігати. Ті коні, що цього року бігли на «Дербі», чотирирічки, наступної зими вже змагатимуться з Департаментом. Йому буде важко: він адже вже старенький.
— Ти його якось підбадьорюєш, розмовляєш з ним?
— Ну, прошу його: «Давай, виграй!» Він виграє. Бувало, і програвав, звичайно. Я думаю, він засмучується, коли програє. Кінь все-таки хоче перемогти. Особливо на фініші: коли два коні поруч біжать, вони самі борються, підганяти не потрібно. Той, що не встигає, збивається на галоп, тому що галопом простіше бігти, ніж риссю. Треба утримувати…
— Які призи ти виграв з Департаментом?
— «Еліта», «Травневий», «Новорічний», «Приз України»… Та я вже всі й не пам’ятаю. Ось приз Дюка, наприклад: їхали в два гіти (спочатку одне коло, потім — через кілька заїздів — ще одне, на тих самих конях). Перший гит я виграв, проїхав за 2 хвилини і 7 секунд. У другому прийшов третім, і інші коні виграли. Але вони не побили мої секунди. Приз «Еліта» розігрувався минулого місяця: перший гит теж виграв я — 2 хвилини і 3,5 секунди. Другий виграв майстер-вершник Красношлык, мій вчитель. Але він теж не побив мої секунди, пропустив мене, може, віддав мені цей приз, подарував. Хоча напевно я не знаю: він нічого мені не говорив. Це були мої найважчі змагання.
— Хто для тебе найскладніший суперник? Твій вчитель?
— Найскладніший — це вчитель, звичайно. Але взагалі суперників не можна недооцінювати. Вони всі по-своєму були важкі. І дівчата теж. Не тільки ж я один такий, кому Фортуна посміхається. Думаю, це саме удача, тому що я ще не навчився їздити так, як треба. Сподіваюся, все попереду, хоча хто його знає, як воно вийде. Моя мрія — отримати якусь категорію, стати вершником. Адже зараз я чи́слюся просто конюхом.
— А були коні, з якими ти не зійшовся характером?
— Були. Одна кобила була — просто не по моїй силі. Вона сильно тягнула, я не міг утримувати. Місяці два їздив — і постійно позаду. Не виходило. Віддав іншому вершнику, у нього виходить. Це нормально. Не можна шкодувати коня, якщо комусь віддаєш. Тому що якщо шкодуєш, у іншої людини він теж не побіжить. Як з Департаментом вийшло: віддали з душею — і все, їжджу нормально.
— У наш час кінний спорт — це модно чи ні?
— Дивлячись для кого. Мої друзі, наприклад, на іподром не ходять, не просять покатати, їм нецікаво. Хоча я їх і запрошую. Так що поки, напевно, не дуже це модно у нас. А в подальшому все буде.
— Відчуваєш себе лицарем поруч з Департаментом?
— Ні, зовсім ні. Звичайно, кінний спорт — це романтичне заняття, але високо підійматися теж не можна. Тому що низько впадеш.
— Наостанок побажай що-небудь нашим читачам.
— Бажаю, щоб більше людей приходили на Одеський іподром і дивилися на всю цю красу: як коні бігають. Адже вони стараються для нас, людей.
Бесідувала Юлія РОМАНОВСЬКА.
Фото Олега ВЛАДИМИРСЬКОГО.
працевлаштування
Part-time job, або Бережися роботодавця
Настало літо. Сесію успішно чи не зовсім успішно здано. Море, сонце, пляж, нічні клуби, літні розпродажі, поїздки… Стоп! Але на це ж потрібні гроші! Дьоргати батьків по таких «дрібницях» некоректно, не маленькі вже. Значить, потрібно шукати роботу, а не байдикувати на пляжі.
Для цієї мети було давно придумано таке поняття як «part-time job», тобто робота на літо (природно, для студентів стаціонарного навчання). Не думайте, що роботу на літо знайти так вже легко, тут існує низка нюансів. Наприклад:
— більшість роботодавців не хочуть брати студентів, тому що вони малодосвідчені, без закінченої освіти і т.д.;
— дуже часто роботодавець, сподіваючись на наївність студентів, видає бажане за дійсне: завищує в оголошенні заробітну плату, не вказує функціональних обов’язків (або формулює нечітко), не вказує, що так звана стажування не буде оплачуватися.
За оголошеннями в газетах «Маклер», «Aviso» і 
т. п. можна знайти роботу на літо з розряду: роздача флаєрів, розклейка оголошень, продавець на лоток з морозивом, хот-догами, пивом… Але найчастіше така робота невдячна, малооплачувана і, чесно кажучи, нецікава.
Можна спробувати себе на іншому поприщі. Наприклад, продавець-консультант в магазині (мобільного зв’язку, одягу, музичному), кур’єр, офіціант, касир в супермаркеті. У будь-якій фірмі, що поважає себе, від тебе при співбесіді вимагатимуть: паспорт, ідентифікаційний код і заповнення шаблонного резюме (хоча насправді це — анкета. Резюме складається власноруч і разюче відрізняється від цих анкет за формою та змістом). На співбесіді слід показати себе людиною серйозною, товариською та зацікавленою. Не забудьте обговорити, що ви хотіли б влаштуватися на роботу тільки на літо, тобто тимчасово: інакше може статися неприємний інцидент.
Гортаючи газети, напевно натрапиш на такі незрозумілі терміни як «мерчендайзер», «офіс-менеджер» і т.п. Ці новомодні професії є американізованим варіантом давно звичних:
— мерчендайзер (від англ. «merchandise» — товари) — більш звичний для нашого слуху «товарознавець». Простіше кажучи, продавець-консультант, або, скоріше, товарний агент, тобто людина, в обов’язки якої входить збут товарів шляхом продажу, часом межує з нав’язуванням продукції. Неймовірно важливим у цій професії є вміння переконувати і знання людської психології;
— офіс-менеджер має свій аналог на нашому ринку вакансій — «завідувач господарської частини». В його функціональні обов’язки входить підтримка офісу або іншого робочого приміщення в стані боєздатності: підтримання чистоти, забезпечення робочого персоналу продовольством, офісу — ресурсами (канцелярія, енергопостачання). Особливих премудростей у роботі немає, але вона вимагає спритності, динамічності, вправності;
— супервайзер, тобто спостерігач, — по суті своїй це той самий менеджер, що забезпечує роботу магазину, виробництва. Цінується наявність економічних знань, вміння грамотно керувати, переконувати.
Хоча ці вакансії престижні і високооплачувані, студентів на них беруть рідко, оскільки потрібен досвід роботи, наявність закінченої вищої спеціальної освіти (найчастіше — економічної) і навіть особисте авто. Правда, іноді роботодавець приймає на роботу старшокурсників деяких вишів.
Але, швидше за все, доведеться зупинити вибір на чомусь простішому. У будь-якому випадку, Москва не відразу будувалася. Починати потрібно з легкого. Удачі в пошуку роботи!
Валерія ХЕВЕРГІНОВА.

нам пишуть
Створюється клуб любителів аніме
Всім привіт!
Хочемо зробити невелике оголошення для всіх любителів і фанів японського аніме. В Одесі відкривається новий клуб під назвою «Light wish», і ми запрошуємо всіх бажаючих взяти участь у його створенні.
Може, ви вже чули про наші давні проекти, такі, як «Fanny Moon». В той час ми не були готові створити хороший клуб, цього разу беремося за справу серйозно. Ми хочемо працювати над однією спільною справою, знаходити нових друзів і просто добре проводити час.
Я, Макото Кіно aka Грозова Фея (Сакура К.), — ви напевно вже бачили мої малюнки в «Нашому вернісажі» — і моя найкраща подруга Мію, принцеса вампірів (Ліна І.), готові викластися на всі сто відсотків, створити клуб, де всі рівні.
Плануються: зустрічі клубу, створення коміксів, історій, фанфіків. Коротше кажучи — приєднуйтесь! Нехай навіть ти — не творча людина, ми все одно будемо дуже раді прийняти тебе до своїх лав, незалежно від віку.
Чекаємо ваших листів на ці адреси:
м. Одеса, вул. Патріотична, 63, індекс 65120, принцеса Мію;
м. Одеса, до затребування, п/п 564612, індекс 65117, Макото Кіно.
Заздалегідь дякуємо і бажаємо удачі.
Light Wish — світло, яке невидиме звичайним людям.
Олександра ІБРАГІМОВА.

Ура! Ми перемогли!
12 липня з м. Чернівці з Всеукраїнських відкритих змагань серед молоді повернулася команда судномоделістів Одеської області. У багажі команди — Кубок переможців і дві срібні медалі в особистому заліку.
Нелегко далися ці почесні трофеї. Напружена боротьба в 8 класах моделей тривала 7 днів. Позаду залишено 18 команд, від другого місця відділяє всього 0,23 бали. Особливо тішить такий результат, оскільки збірна області протягом низки років була позбавлена можливості виїжджати на змагання через фінансові труднощі (позашкільні установи давно недостатньо фінансуються). За цей час виросли і вийшли з вікової категорії хлопці, що мали досвід подібних змагань, і до збірної команди з 8 спортсменів увійшли в основному хлопці 6—7-х класів, що не мають досвіду подібної боротьби. Але збірна, основу якої склали хлопці з Холоднобалківської школи Біляївського району та Білгород-Дністровської, з честю вийшла з випробувань.
В особистій першості «срібло» привезли Коваль Дмитро та Олісаєв Костянтин — у класах цивільних суден і військових кораблів.
Успіх був забезпечений завдяки висококваліфікованій роботі тренерів: майстра спорту Л. І. Поваренка — керівника судномодельних гуртків Одеського обласного гуманітарного центру позашкільної освіти та виховання, і В. Ф. Макаренка — керівника судномодельних гуртків Білгород-Дністровського міського центру дитячої творчості. Велике спасибі їм за це і побажання подальших удач.
Тетяна МЕДВЕДЄВА.
Зав. відділом обласного гуманітарного центру

Студенти (не) жартують
Продовжуємо публікувати студентські афоризми, зібрані випускником філологічного факультету Одеського національного університету ім. Мечникова Остапом Кушніром.
* * *
Ти мені поголовно почав снитися.
* * *
Любов — це глобальний стан, який переходить у процес.
* * *
Дівчина красива, якщо на обличчя не дивитися.
* * *
Гомеостаз — це щось типу геометрії?
* * *
З ким наберешся, від того і поведешся.
* * *
Деякі мислять архетипами. Ти мислиш анекдотами.
* * *
Можна я тобі подарунок у суботу подарую, а то я його ще не прочитала?
* * *
Я пишу статтю. У мене статевий акт.
* * *
…бездієслівне зрадницьке речення.
* * *
Давайте скопимося у величезних кількостях.
* * *
Телегонія — гон по телевізору.
* * *
На таких парах відчуваєш свою смертність.
* * *
Ксерокс — машина для порушення авторських прав.

музньюз
Перший сингл «Чеширського кота»
11 липня одеський рок-гурт з казково-романтичною назвою «Чеширський Кіт» випустив сингл на передодні виходу дебютного альбому. Хоча гурт існує всього близько двох років, він вже встиг прославитися і навіть удостоєний честі бути номінованим як найкращий гурт міста в щорічній премії журналу «Афіша Одеси». Я зв’язалася з вокалістом Вадимом Казаковим та барабанщиком Олександром Боровським телефоном, і хлопці люб’язно погодилися відповісти на кілька запитань.
— Розкажіть про свій новий сингл.
— Сингл «Вероніка» записувався на одеській студії «Mojo Studio» у квітні цього року. Крім заглавної композиції, до нього входить легендарно-скандальна пісня «Північ» (через неї у гурту було багато проблем, і, я думаю, ще будуть), а також спеціальний ремікс на неї.
— Пісня «Вероніка» присвячена конкретній дівчині?
— Вероніка — це певна абстрактна сутність, яка просто приходить, і відразу все стає добре. Це — образ, символ, метафора. Мені здається, вийшло дуже красиво. І дуже блюзово.
— Ходять чутки, що восени у вас вийде дебютний альбом. Яким він буде?
— Так, це правда, десь у жовтні планується випуск нашого першого студійного альбому. Ми тільки-но завершили його запис, але вже з упевненістю можемо сказати, що він буде настільки різнобічним у плані музики і текстів, що кожен зможе вибрати собі конкретну пісню під певний душевний стан. Тобто в якій би життєвій ситуації ви не опинилися, вас завжди морально підтримає ця платівка. Там є і ліричні проникливі балади, і жорсткі, збиваючі з ніг бойовики. Коротше кажучи, повний політ фантазії! На нашому офіційному сайті www.koti.front.ru можна простежити, як ішов запис альбому.
— Хто у вашому гурті пише пісні? І що вас на це надихає?
— Пісні пише Вадим. Що надихає? Складно сказати ось так одразу… Скоріше за все, це якісь хороші або не дуже речі, які зустрічаються в житті на кожному кроці. Спеціально шукати десь натхнення — заняття вельми безперспективне!
— Чи плануєте ви знімати відео на пісні? На які саме?
— Зйомка відео планується після виходу альбому. У нас вже є ідеї щодо кліпу, поки що це ми тримаємо в секреті. Але там обов’язково все буде літати і падати!
— Ваші побажання читачам «НАВКОЛО».
— Шановні читачі «НАВКОЛО»! Серед вас напевно є шанувальники гурту «Чеширський Кіт» і ті, хто про нього ще не знає, і ті, хто про нього знати не хоче, але всіх вас ми однаково любимо і чекаємо на наших концертах! Будьте щасливі!
Тетяна ЛАПА.