Як ми вже повідомляли, у п’ятницю, 2 лютого, у їдальні видавництва «Чорномор’я» відбувся вечір вшанування лауреатів традиційного конкурсу «Вечірньої Одеси» «Люди справи» пам’яті першого Редактора газети Бориса Федоровича Дерев’янка. Десятого, ювілейного… Тому ми запросили на свято лауреатів усіх попередніх конкурсів, в тому числі й самого першого: у січні 1994 року Редактор «Вечірки» вперше вивів на сцену театру музкомедії 21 переможця придуманого ним же першого редакційного конкурсу «Люди справи».

НА ФОТО — ЛАУРЕАТИ: Олена НІКОЛАЄНКО, Ольга ШЕПЕЛЬСЬКА, представники колективу Музею західного та східного мистецтва наукові співробітники Ірина ТІМОХОВА та Сергій ІЛЬЇН.

Редактор газети Л. Бурчо вручає нагороду Анатолію ДУДІ; Семен АЛЬТМАН, Олег ГУБАР, Наталія МАЛІНСЬКА, Микола ЛЕЙФУРА, Валентина БУРДЕНКО. А також ансамбль «ОДЕСЬКІ МУЗИКИ», що виступав на вечорі вшанування лауреатів.

Відкрила вечір і вела його разом із завідуючою суспільно-політичним відділом редакції Дорою Дуковою редактор «Вечірньої Одеси» Лариса Бурчо.
— Цього року 11 серпня, — нагадувала вона, — виповниться 10 років від дня передчасної загибелі Бориса Федоровича Дерев’янка. На жаль, нікому з нас досі не відомо, хто і чому відібрав у нього життя, хто замовив цей страшний злочин. Але відомо, якою мудрою, самовідданою, працьовитою людиною був наш Редактор, скільки доброго він зробив для людей. Вічним йому пам’ятником залишається створена ним газета, яка і сьогодні є однією з найбільш тиражних у регіоні, а значить — потрібною людям… Жити і працювати за його правилами, пам’ятати про його життєвий подвиг, нагадувати про нього землякам — одне з основних завдань нашого редакційного колективу, в тому числі й конкурсу «Люди справи», підсумки якого ми сьогодні підбиваємо…    
За роки сформувалися певні правила і в проведенні конкурсу, і в підведенні його підсумків, визначенні лауреатів, і в сценарії свята вшанування переможців.
Так, традиційно, першими ми вручаємо нагороди вчителям, викладачам, вихователям, наставникам молодих, виходячи з наказу, сформульованого Борисом Федоровичем ще в 1995 році в його «колонці редактора»: «Боже мій! Та розумна людина будь-якої неучительської професії сама віддасть першість професії педагога. Адже більшість із нас працюють на сьогоднішній день, учитель же завжди готує Майбутнє… Треба в ноги вклонитися вчителям, які не опустили рук, не впали в прострацію, а б’ються, щоб зберегти авторитет школи, привносити в неї радість…»
Тому першою диплом і статуетку «Садівника» з рук редактора отримала Євгенія Леонідівна СТОЯНОВА, яка багато років поспіль готує фахівців для Майбутнього; вона — вчитель учителів і вихователів. Важко перерахувати, та й не ставили ми перед собою такого завдання, скількох фахівців випустила, благословила на цю почесну працю Євгенія Леонідівна, не випадково її прізвище десятки разів з’являлося на сторінках нашої газети в публікаціях найрізноманітніших жанрів і в найрізноманітніші роки.
Тамара Миколаївна МИХАЙЛІНА — вчителька української мови та літератури в Приморському ліцеї. Відмінник освіти, учитель вищої категорії… Майже 30 років очолює районне методичне об’єднання україністів. За працю свою нагороджена медаллю, численними грамотами…. Але головні її нагороди — численні листи-подяки від учнів, які отримала наша редакція напередодні дня народження улюбленої вчительки…                  
Усе свідоме життя Віктора Артемовича БУРДЕЙНОГО пов’язане з училищем, яким він керує. Закінчивши його в 1964 році, залишився в рідних стінах викладачем, виріс до першого керівника, ставши професіоналом у своїй галузі. Минулого року училище морського туристичного сервісу, колишнє ПТУ №26, відзначило своє 60-річчя. Подарунком до ювілею навчального закладу став і виданий під редакцією Віктора Бурдейного підручник «Сервіс туризму», який у нашому регіоні затребуваний часом. Досвід одеської школи високо оцінений колегами з рідних установ, в тому числі й Австрії.
Настоятель Свято-Миколаївського православного храму в місті Березівці Петро Іванович ЛЯШИК у ряді вчителів і вихователів займає теж гідне місце. Ми назвали його людиною справи, перш за все, за роботу з дітьми. Підлітковий клуб «Муромець», який він створив, для багатьох хлопців районного центру став стежкою не тільки до здоров’я і спорту, але й школою високої духовності, моральності, людинолюбства, любові та віри.
А професор юридичного інституту Міністерства внутрішніх справ Семен Антонович ЦВІЛЮК педагогічну діяльність успішно поєднує з науковою та письменницькою. Його монографія «Український ренесанс. ХХ століття», що вийшла друком не так давно, стала явищем і в культурології, і в українській історичній науці. Призначена вона, перш за все, викладачам і студентам, які вивчають вітчизняні історію та культуру. І це далеко не перша, і не остання, книга професора з історії України.
Робота Вікторії Євгенівни МІКУЛІНСЬКОЇ теж тісно пов’язана з підростаючим поколінням. Але праця в неї особлива — вона захищає дитинство. З Вікторією Євгенівною «Вечірка» знайома досить давно: з її допомогою в стінах редакції знімали ланцюги з хлопчика (їх на нього наділа вітчим). Потім Вікторія Євгенівна шукала управу на цього вітчима як співробітник Київської райпрокуратури. Потім розшукувала самого хлопця, який все ж втік з рідного дому за такого «виховання»… І це лише один приклад і випадок. Таких прикладів і таких хлопців у її послужному списку десятки, а може — сотні…
З 1973 року Галина Яківна ЛАЗАРЕВА керує міською централізованою системою бібліотек для дітей. Одне з досягнень — не дала закритися жодній з 20 бібліотек, коли у держави не стало грошей на їх утримання. Більше того, знаходить можливості поповнювати бібліотечні фонди. Сьогодні послугами бібліотек користуються майже 90 тисяч юних читачів, відкрилися 7 бібліотек сімейного читання, універсальний читальний зал у центрі міста… А ще Галина Яківна — автор серії книг під назвою «Імена Одеської кіностудії». Про останню з них — «Володимир Висоцький» — ми розповідали в грудні минулого року, вона теж стала подією в культурному житті Одеси та України.
Підприємець Наталія Василівна МАЛІНСЬКА, сама інвалід по зору, добре знає, як скрашує життя слабозорих людей світ знань. З урахуванням свого особистого досвіду вона не тільки придумала «мовні книги» для слабозорих, але й налагодила їх випуск, виробництво.
До проблем виховання підростаючого покоління безпосереднє відношення має і громадська організація «Слово і діло», яку очолює педагог за освітою, громадський діяч за покликанням Валентина Юхимівна КОТЕНКО. Вона ж зараз представляє в Одесі громадську організацію «Одеське земляцтво», з якою «Вечірня Одеса» теж тісно співпрацює.
У числі наших спільних проектів — «вечіркінська сотня», зустрічі хлопців з ветеранами війни на Меморіалі 411-ї батареї, змагання юних туристів з орієнтування на місцевості, проведені спільно з нашими ж «людьми справи» з турклубу «Одеса», допомога фонду імені Миколи Огренича в проведенні фестивалю дитячої творчості в Іванівці та відкриття меморіальної дошки на фасаді школи імені Бориса Дерев’янка там же, на його батьківщині.
Подякувавши редакції та журі конкурсу за високу нагороду її праці, Валентина Юхимівна підкреслила, що наступним нашим спільним проектом стане спорудження каплиці мученика Бориса поруч із площею Бориса Дерев’янка. Ця ідея зацікавила багатьох людей, які знали і любили Бориса Федоровича. Вже створено оргкомітет, який найближчим часом займеться її реалізацією. На рахунок православного храму Святителя Спиридона, на території якого планується спорудити каплицю, першими перерахувала гроші для її спорудження громадська організація «Громадянська позиція», очолювана Сергієм Бовбаланом.
…З біографії наступного нашого лауреата — Володимира Даниловича СТАХОВСЬКОГО, керівника муніципального хору ветеранів «Бойові подруги», — не викреслити і такий факт: майже 30 років він керував дитячою музичною школою № 4, зробивши її однією з найкращих в Україні, створивши там експериментальний майданчик Міністерства культури з новими методичними розробками. Багато років працював головою облради шкіл естетичного виховання, був одним із засновників Хорового товариства України…
Сьогодні хор «Бойові подруги», яким керує Володимир Данилович, налічує понад 50 жінок-ветеранів. За роки існування вони дали понад 800 концертів у найрізноманітніших залах і аудиторіях. Подарунком йому від колег з дитячої музичної школи №4 стала пісня «Верховина» у виконанні ансамблю «Одеські музики» (художній керівник — Сергій Литвинов). У складі цього ансамблю — педагоги школи, серед яких — заслужений артист України Микола Трофименко, лауреат міжнародних фестивалів і всеукраїнського конкурсу Олександр Дмитрієв, керівник дитячого фольклорного ансамблю «Цвітень» Олена Плешакова, випускники школи, нині — студенти музакадемії та училища імені Данькевича. Редакція щиро вдячна їм за допомогу в проведенні вечора, його музичному оформленні.
Ветеранською організацією — воїнів-однополчан — керує генерал-лейтенант Микола Петрович ЛЕЙФУРА. Однак у його активі теж чимало зробленого для дітей і підлітків, не випадково всі наші ветеранські організації однією з основних своїх цілей ставлять виховання молоді в дусі патріотизму, інтернаціоналізму. І роблять це, як правило, на власному прикладі.
І хіба не ця ж ідея спонукала Валентину Йосипівну БУРДЕНКО до створення громадської організації «Меморіальне містечко», яка зуміла переконати міську та районну владу в тому, що не можна перетворювати місце масового поховання жертв фашизму на будівельний майданчик. Завдяки мужній громадянській позиції цієї жінки, місце масового знищення військовополонених і цивільного населення восени 1941 року (всього в районі так званих «порохових складів» було спалено понад 25 тисяч осіб) перетворилося на меморіальний комплекс — з двома пам’ятниками, хрестом, квітами та деревами.
Олена Євгенівна НІКОЛАЄНКО, голова Одеської ради багатодітних матерів, Ольга Костянтинівна ШЕПЕЛЬСЬКА, голова Петровської сільради Білгород-Дністровського району, теж не можуть обійти стороною проблеми виховання, навчання дітвори в силу суспільних своїх обов’язків і особистих якостей. Ольга Костянтинівна стурбована ще й духовним вихованням односельчан.
Наступні наші лауреати — люди, на жаль, рідкісних за нинішніх часів професій. Борис Якович СИРОТА — головний інженер проекту інституту «Укрпівдендіпроводгосп», Анатолій Адамович ЛІНЧЕВСЬКИЙ — вчений— селекціонер зі світовим ім’ям, академік, доктор сільськогосподарських наук.
Майже 50 років простояв біля кульмана Борис Якович. За його участю розроблялися проекти Дністровської, Кіровоградської, Інгуло-Кам’янської зрошувальних систем, каналу Хаджибейський лиман-Чорне море. Зараз він працює над проектом зміцнення дамб і реконструкції шлюзів на Дунаї.
Стільки ж років, а може й більше, займається селекцією сільськогосподарських культур Анатолій Адамович. На його рахунку 64 зареєстрованих сорти ярого та озимого ячменю, 40 з яких занесені до Державного реєстру вже незалежної України. Сорти озимого ячменю, створені вченим, займають у нашій країні 90 відсотків площ цієї культури, а його розробки узагальнені в більш ніж 140 наукових працях, і це далеко не повний перелік усіх досягнень.            
Світло духовності, культури, краси, історичної пам’яті багато років поспіль несуть людям відзначені нашою нагородою народний артист України Анатолій Іванович ДУДА, колектив співробітників Одеського музею західного та східного мистецтва (директор — Віктор Сергійович НІКІФОРОВ) та краєзнавець, письменник, журналіст Олег Йосипович ГУБАР.
Важко знайти одесита, який поважає себе і своє місто, хто б не знав прізвищ Дуда і Губар. Один оспівує своє місто на сцені, другий — зі сторінок газет, журналів і книг. Величезне значення для Одеси має і діяльність колективу музею, як наукова, так і громадська. Музей зараз, у зв’язку з ремонтом і реконструкцією, переживає важкі часи, тим не менш, жодну зі своїх програм не згорнув і не збирається згортати.
Капітан міліції Оксана Георгіївна АНДРЄЄВА — теж педагог за освітою, але покликання своє знайшла в міліції. Працювала в кримінальній міліції у справах неповнолітніх Арцизького району, зараз вона — співробітник відділення з розшуку злочинців та безвісти зниклих Одеського міського управління внутрішніх справ. Робота в Оксани Георгіївни важка і відповідальна. Об’їхала всю Україну, виїжджала до Росії, Молдови в пошуках злочинців. На її рахунку кілька сотень затриманих рецидивістів…
А Семена Йосиповича АЛЬТМАНА, головного тренера футбольного клубу «Чорноморець» і тренера збірної України з футболу, нікому в Одесі не потрібно представляти. Після виступу нашої збірної на чемпіонаті світу з футболу, після відродження «Чорноморця»…
Виступаючи на святі, Семен Йосипович згадав, як любив футбол наш Борис Федорович, як чекали його футбольних оглядів уболівальники-читачі.
Далеко за межами країни прославили наше місто і чемпіонка шахової Олімпіади Наталія ЖУКОВА та її тренер В’ячеслав Семенович ЕЙНГОРН. Сама Наталія не змогла бути присутньою на вечорі, тому заслужену її нагороду ми передали В’ячеславу Семеновичу.
Сердечно привітав нових переможців конкурсу «Люди справи» людина справи за підсумками 1999 року і член журі Сергій Рафаїлович Гриневецький, відзначивши, що одна з особливостей «Вечірньої Одеси» в усі роки її існування — це зворотний зв’язок з читачами, а статуетка «Садівника», яку газета вручає переможцям, не тільки нагадує про Журналіста і Громадянина Бориса Дерев’янка, але й створює особливу ауру, спонукаючи служити добру і людям. Придумав цю статуетку — нашого редакційного «Оскара» — людина справи за підсумками 1998 року, скульптор Олександр Веніаминович Князик, добрий і вірний друг редакції. Його роботи — меморіальна дошка Б.Ф.Дерев’янко біля входу до видавництва, пам’ятник Редактору на кладовищі, пам’ятний знак на площі Дерев’янка, меморіальна дошка для школи в Іванівці. На завершення вечора Л.Г. Бурчо подякувала всім, хто дружить і допомагає газеті, хто пишається її нагородою і пам’ятає першого Редактора, хто допоміг організувати і провести це свято, і перш за все — членам журі нашого конкурсу, ансамблю «Одеські музики» дитячої музичної школи № 4, кредитної спілки «Україна», громадських організацій «Одеське земляцтво» та «Слово і діло», словом — всім, хто поруч, хто з нами. «Вечірня Одеса» разом зі своїми читачами і в наступившому році продовжить пошук героїв нових публікацій під рубрикою «Люди справи». Конкурс пам’яті Б.Ф. Дерев’янка триває.
Фото Олега ВОЛОДИМИРСЬКОГО.