чт, 19 лис --:--:--
USD 0 0
EUR 0 0
А9582.64 ДТ93.04
+17° Одеса

Тонкий лід
Шановна редакціє «Вечірки», хочу через вашу газету подякувати людям, які врятували нам із сином життя.
12 лютого ми з сином гуляли в Дюківському парку. Великий ставок стояв весь у снігу, і ми спустилися на лід. Біля фортеці залишилося невелике озерце незамерзлої води, в якому плавали птахи.
Ми підійшли ближче подивитися на них. Син ступив прямо до води. Я крикнула: «Далі не ходи!» У цю ж мить лід провалився під ним, і син упав у воду.
Я хотіла його витягнути, але й сама провалилася. Води було по груди.
Добре, що поруч гуляли з дитиною чоловік і жінка. Чоловік кинувся нас рятувати і теж провалився у воду. Але він все одно виштовхнув нас на лід, а жінка витягла його з води.
Спасибі величезне цим людям, імен яких я не запитала від хвилювання.
Хочу попередити дітлахів, які гуляють у Дюківському парку: не ходіть по ставку, там тонкий лід.
Вікторія ПИСАРЕВА.

Веселий кондуктор Наташа
У маршрутках немає розмов та обміну думками, та й газети не пропонують, а от у трамваї… Тут із самого ранку йде жвава торгівля пресою, вам повідомляють новини, пропонують звернути увагу на ті чи інші місця, місто лихоманить від передвиборчої агітації. І в такому напруженому ритмі чується привітний голос кондуктора Наталії Миколаївни Конуп: «Доброго дня, дорогі мої! Поспішайте купити квиток, сьогодні лише за 50 копійок! Хто порадує кондуктора першим? Бабусю, присядьте, бачите, вам вже поступаються місцем. Молодий чоловіче, не стійте, як пам’ятник, сідайте сміливо на вільне місце. Ви не хочете? Ви в присутності дам можете тільки стояти? До міста повернулися джентльмени? Чи вони його не покидали?…»
Пенсіонери, що входять, вітаються з кондуктором: «Здрастуй, Наташенько!», «Сьогодні знову ви з нами…». Вона відповідає і продовжує свій шлях по салону. «Громадяни, хто скільки може, заплатіть кондуктору. Можна і по другому разу, головне, від усієї душі. Проходьте, проходьте, не бійтеся, я не кусаюся»
Наприкінці маршруту Наталія Миколаївна ніколи не забуде побажати всім здоров’я і додасть: «Нехай збудуться всі ваші бажання, дорогі мої пасажири, мені шкода з вами розлучатися!».
І від цих слів на душі стає тепліше. Значить, можна бути потрібною людям, дарувати їм гарний настрій і на такій важкій роботі. Ось така вона, Наташенька з трамвайного маршруту № 10.
Володимир ШУЛЬЦ.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Загрузка…

Мітки

Наша галерея

Вечірня Одеса