Лист до редакції (друкується без правок).
«Два місяці тому, 7 вересня 2004 року, у вашій газеті було опубліковано статтю «Що росте на городі?», що описує конфліктну ситуацію, на 90% вигадану кореспондентом П. Шевцовим (опубліковані факти не перевірені) та громадянами Тютюнниковим О. М., Грязновою В. І. та Величком Ю. М., які видають бажане за дійсне. У ситуації, що виникла, є документальні факти, фотофакти та інші документи, в яких розбиратиметься суд. У 1991 році вищезгадані громадяни звернулися до Суворовського виконкому із заявами залишити в їхньому користуванні земельну ділянку № 43 по вул. Кінноармійській. Своїм рішенням № 806/1 від 20.12.91 р. Суворовська районна Рада народних депутатів надала земельну ділянку по вул. Кінноармійській, 43 у тимчасове користування з метою вирощування овочів громадянам: Сербіній С. Д. — 171 кв.м, Тютюнниковій І. А. — 171 кв.м, Величку Ю. М. — 171 кв.м. Будівництво будь-яких будівель на ділянках не проводити.
Згідно із заявою Грязнової В. І., рішенням № 374 від 21.02.92 р. Суворовський виконавчий комітет приєднав частину території площею 0,06 га до земельної ділянки № 45 по вул. Кінноармійській (з боку вул. Мелітопольської) у тимчасове користування, з метою використання її під город для вирощування овочів. Будівництво будь-яких будівель не проводити. Було також рішення № 687 від 20.03.92 р. Суворовського виконкому «Про відведення земельних ділянок у тимчасове користування під городи», в якому також заборонялося будівництво будь-яких будівель на ділянці. Згідно із Земельним кодексом України розпоряджатися землею в місті має право виключно міська Рада (друкуючи подібні статті, кореспондент П. Шевцов не міг не знати вимоги Земельного кодексу).
Відповідно Суворовська районна Рада порушила:
1) Земельний кодекс України (право розпоряджатися землею в місті).
2) Цивільний кодекс України ст. 1173.
Для виправлення допущеного порушення Суворовська адміністрація видає розпорядження № 62р від 24.01.2001 року, яким скасовує всі раніше видані нею рішення на право користування земельними ділянками громадянам Величку Ю. М., Тютюнниковій І. А., Грязновій В. І. та іншим.
Виконуючи свої законні повноваження розпорядника землі в місті, 14 вересня 1999 року Одеська міська Рада прийняла рішення № 207-23 про відведення земельних ділянок №№ 38, 40, 42, 44, 46 по вул. Мелітопольській у приватну власність Казанцеву В. О., Секретарюку О. А., Підгорному О. С., Чмілевському В. П., Супрун А. В. У момент видачі держактів на право приватної власності на землю вищепереліченим громадянам дані ділянки землі належали законному розпоряднику, Одеській міській Раді. З моменту отримання держактів на землю на даних громадян поширюється Закон України «Про власність», ст.ст. 49, 51. Громадянин не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку проти його волі, не інакше як на підставі рішення суду, у випадках, передбачених законодавством України. Таким чином, права власності за судом ми не позбавлені, отже, власники ми.
Що ж до громадян Величка Ю. М., Тютюнникова О. М., Грязнової В. І. та інших, можу заявити наступне: у момент отримання нами держактів, правовстановлюючих документів на наші земельні ділянки у вищеперелічених громадян були відсутні. Зі слів цих же громадян, які проводили багаторічну обробку наших ділянок, рухів у бік приватизації своїх ділянок по вул. Кінноармійській, наданих у користування в 60-ті роки до 1997 року не проводилися, відповідно і приєднання прилеглих ділянок по вул. Мелітопольській. Отже, нашої провини у відсутності правовстановлюючих документів у цих громадян немає.
Дещо прояснивши ситуацію в законності отримання держактів на право приватної власності, повернуся до статті, в якій йдеться, що ми відібрали землю у ветеранів, інвалідів, які вирощують на ній картоплю, моркву, огірки тощо. Сподіваюся, фотофакти, що додаються до цього листа, самі за себе розкажуть кореспонденту П. Шевцову, як можна зламати паркан у місці, де його немає, а те, що присутнє на його місці, парканом не назвеш. А що ж вирощують ветерани на цій землі? А також, у якому стані вони утримували колись виділену землю, добре видно на фотофактах, що додаються, та інших документах. Не хочу коментувати всю статтю, з її, м’яко висловлюючись, неточностями в наданій інформації. Затримаюся ще на деяких пунктах. П. Шевцов, посилаючись на Земельний кодекс України ст. 119: «Громадяни можуть звернутися до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання в користування». У користування земельні ділянки по вул. Мелітопольській вже надавалися тим громадянам, які не захотіли оформляти її у власність раніше (часу з 1961 року було предостатньо), але, відчувши запах грошей (перепродати земельні ділянки, як уже вчинили ветерани з ділянок по вул. Мелітопольській, 38, 40), знайшли можливість отримання повторно держактів на нескасовані згідно із Законом України, через суд, права власності на земельні ділянки.
Громадянине Шевцов П., щодо ще одного рукописного документика (з печатками тощо) акцентую вашу увагу, про що ви пишете, що сусіди свідчать про те, що сім’я Тютюнникова О. М. користується земельною ділянкою, розташованою за адресою: м. Одеса, вул. Кінноармійська, 43, безперервно понад 40 років. Покажіть мені, де і в яких документах йде суперечка про проживання сім’ї Тютюнникова за адресою: Кінноармійська, 43? Де і в якому документі оскаржується його право користування землею за адресою: Кінноармійська, 43?
Так ось, гр. Шевцов П., коментарі просто необхідні.
З повагою
О. С. Підгорний.»

…І з редакції
Шановний Олександре Степановичу, ви вважаєте, що конфліктна ситуація на 90% вигадана мною і ще кимось. Якщо це так, то навіщо ж писати такий гнівний лист, купувати величезний конверт і пересилати дюжину кольорових фотографій? А те, що «суддя Суворовського районного суду м. Одеси Погрібний М. А. розглянув матеріали цивільної справи за позовом Підгорного О. С. до Одеської міської Ради, управління земельних ресурсів, Тютюнникова Олександра Миколайовича про визнання недійсним рішення міськради про передачу у приватну власність земельної ділянки, про визнання недійсним державного акта на земельну ділянку за адресою: м. Одеса, Кінноармійська, 43 — це не конфлікт? Цитата взята з «ухвали» суду (засідання відбулося 22 липня 2004 р.).
У тому-то й річ, що конфлікт тут назрівав задовго до того, як люди прийшли до редакції зі скаргами та документами. Так, свого часу Одеська міськрада прийняла рішення про виділення землі людям, які цією землею не користувалися (у тому числі й вам, Олександре Степановичу). Інші люди, які цю землю обробляли вже багато років, обурилися, пішли скаржитися в усі інстанції, тоді міський прокурор виніс свій протест на рішення міськради… Питання розглядалося на сесії Одеської міської Ради. Саме сесія за протестом прокурора скасувала колишнє рішення міськради.
Невже і це не конфлікт? Але продовжимо: 17 квітня 2001 року суддя С. В. Ярош за позовом від 1.03.01 р. проводить судове засідання «Про розгляд протесту прокурора міста Одеси № 336».
І це не конфліктна ситуація? Невже таке можна вигадати, сидячи в редакції?
Ось ви пишете, Олександре Степановичу: «П. Шевцов посилається на Земельний кодекс України ст. 119: «Громадяни можуть звернутися до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання в користування». У користування земельні ділянки по вул. Мелітопольській вже надавалися тим громадянам, які не захотіли оформити її у власність раніше…
Так ось, це — неправда. Наведу цитату з документа, підписаного начальником ГоловУАГ В. Глазиріним 18.12.97 р. (№ 325): «У відповідь на ваш запит про можливість зміни цільового призначення земельних ділянок, розташованих за адресою: вул. Мелітопольська, 38, 40, 19, повідомляємо, що дані ділянки не підлягають приватизації відповідно до «Схеми приватизації міських земель м. Одеси».
Виходить, люди, які з 60-х років обробляли цю землю (використовували її під городи), якраз хотіли приватизувати її, проте їм не дозволили. А іншим чомусь дозволили (вже в 1999 р.). Тоді-то й розгорівся конфлікт, «вигаданий кореспондентом П. Шевцовим». Повторюся: було одне рішення міськради, протест прокурора, рішення сесії, що скасувала рішення міськради, рішення суду, що скасувало протест прокурора тощо.
І ще деталь: виконуюча обов’язки начальника юридичного управління Одеської міської Ради З. В. Сальникова пише: «У кадастровій базі даних, яка ведеться комунальним підприємством «Земельно-кадастрове бюро при управлінні земельних ресурсів», відсутня інформація щодо відведення земельних ділянок за рішенням міської ради від 14.09.99 р. № 207-XXIII».
Виходить, що спірні ділянки формально залишаються ніби безхазяйними (не занесені в кадастрову базу як приватна власність). Не випадково на одну й ту саму ділянку різні особи мають майже однакові «акти на право приватної власності». Один «власник» тільки збирається будувати будинок, а другий звів там уже стіни… І суд виносить «ухвалу»: «Заборонити Тютюнникову Олександру Миколайовичу вчиняти будь-які дії щодо предмета спору, а саме: проведення будь-яких будівельних робіт на земельній ділянці».
Цю ухвалу підписав суддя М. Погрібний (Суворовський районний суд), а попереду Одеський апеляційний суд. Він призначений на 7 грудня цього року. Невже і це не конфлікт, що заслуговує на увагу газети?
На цьому майбутньому суді «заморожений будівельник» Тютюнников О. М. викладе на стіл з десяток папок, а в них сотні півтори всіляких паперів, починаючи від рішення міськради на відведення землі та проекту майбутнього будинку і закінчуючи узгодженнями з ДАБК, пожежниками тощо. До речі, Тютюнников О. М. з 1998 р. стоїть на квартирному обліку в Суворовській райадміністрації. Якби він побудував собі житло сам, то звільнив би міську владу від необхідності вирішувати своє квартирне питання… Але будівництво заморожено.
Вигадка це?
В окремій записці, доданій до основного листа та фотоілюстрацій, ви, Олександре Степановичу, пишете: «Переконливе прохання до Павла Шевцова: будучи кореспондентом, що описує складні життєві ситуації («Що росте на городі?» 7.09.04 р.), описуйте, будь ласка, їх, вислухавши обидві сторони…». Складається враження, що статтю, яку ви аналізуєте, ви просто не читали. Адже там чорним по білому написано: «Коли В. О. Бєлоусова була в редакції, показувала свої правовстановлюючі документи» і далі за текстом.
Хто така Валентина Олександрівна Бєлоусова, не мені вам пояснювати. Саме вона стоїть за вами і вашими товаришами по боротьбі за земельні ділянки, на яких саме вона збирається будувати житлові будинки. Так сталося, що саме в редакції зустрілися, як ви висловлюєтеся, «обидві сторони». І думки цих сторін довелося вислуховувати довго і болісно. Цитую:
«Адже навіть у редакції противники, хоч і не дійшли до рукоприкладства, проте важковагові образливі слова та вирази типу «злодійка», «всіх купила», «зліпила папери за одну ніч» — свистіли в повітрі, «як кулі біля скроні». Так що ваше переконливе прохання я виконував при написанні статті «Що росте на городі?» і виконував до вашого прохання років сорок поспіль.
І останнє: мені здається, Олександре Степановичу, ви не тільки не читали статтю «Що росте на городі?», а й листа до редакції не писали. Принаймні, підпис під ним не ваш. У редакції накопичилося багато документів, пов’язаних із конфліктом з приводу земельних ділянок на вул. Кінноармійській та Мелітопольській: на деяких з них є і ваш. На інших є підпис М. Теглевця. Дуже схожий на той, який стоїть наприкінці листа до редакції, що вимагає коментаря.
Павло ШЕВЦОВ.

Р.С. Коли мої коментарі були вже підготовлені, я зателефонував О. С. Підгорному, сподіваючись розвіяти деякі сумніви. На жаль, Олександре Степановичу довго з’ясовував, про який лист і яку редакцію йдеться. Чи читав він статтю «Що росте на городі?», чи писав «спростування» до редакції, чи вимагав від кореспондента Шевцова коментарів — він «не пам’ятає». «На всі ці питання нехай відповідає наш адвокат Теглевець», — так заявив О. С. Підгорний. І додав: «Ось я дивлюся телевізор, знаєте, що коїться в країні? А ви мені про якусь газету».