«Танцює вся школа — і це чудово!»

Нещодавно в СШ № 27 Київського району, що розташована на Люстдорфській дорозі, 33, відбувся семінар-практикум під назвою «Використання елементів особистісно орієнтованого навчання в практичній роботі вчителів початкової школи», організатором якого виступив відділ освіти.
Керівник райметоб’єднання вчителів початкових класів О. Г. Самойленко кожному учаснику (вірніше, учасниці — чоловіки до школи не йдуть) вручила папку з корисними для роботи матеріалами. Потім заступник директора з навчально-виховної роботи НШ № 27 Т. В. Кутенко розповіла про свою школу і провела екскурсію по ній. Психолог І. Д. Поспелова зробила доповідь за названою вище темою. Але головною подією стали, звичайно, відкриті уроки.
Як розповіла завуч старшої школи Т. М. Попова, філолог за спеціальністю, минулого року 27-ма давала уроки для вчителів середніх і старших класів, а цього року педагоги попросили показати наступність — роботу молодшої школи. У молодшій школі налічується 15 класів, педагогічний колектив, на думку Тамари Михайлівни, надзвичайно творчий.
Це було видно навіть за темою уроків. В 1-А — «Я і Україна» (вчитель І. Є. Пуляєва), у
2-А — бібліотечний урок «Сергій Михалков — дітям» (І. Б. Корольова), у 2-Г — «Подорож математичним лісом» (А. Ю. Ільяш), у 3-В — урок-турнір з усної народної творчості (Л. І. Лаврик), у 4-Г — знову ж таки майже весела гра з чергуванням Е-И в коренях слів (В. А. Зарічна), був також інтегрований урок математики та природознавства «Сонячна система: поняття про швидкість» в 4-Г класі (О. І. Саврацька), а в 4-А (вчителя Н. П. Худенко та О. П. Єлісєєва) з’єдналися у святі «Осінь-чарівниця» уроки читання та малювання, музики та ритміки…
Так про ритміку. Не пригадаю, щоб у будь-якій іншій школі Одеси був цей предмет у розкладі. Тому й пішла подивитися, що ж це таке. А це справа не тільки приємна, що подобається дітям, але й дуже корисна, що цінують батьки. Як розповіла вчителька
3-В класу Л. І. Лаврик, була в неї мама, яка ніяк не хотіла, щоб син відвідував уроки ритміки: «Це дівоче заняття, нехай ходить на карате!» Однак Олег раз-другий прийшов до С. Б. Богатирьової в танцювальний зал — і вже не хотів звідти йти. Мама ж, побачивши, що фізичне навантаження на цих «несерйозних» уроках — ого-го, більше не сперечалася, більше того — висловлювала подяку школі за безкоштовні уроки. Ритміка (година на тиждень) — чудове доповнення до уроків фізкультури (три години на тиждень). Завуч Т. М. Попова добрим словом згадала колишнього директора 27-ї школи В. Г. Демидова (немає його вже на цьому світі) — саме Володимир Георгійович переобладнав актовий зал на танцювальний і всіма силами сприяв тому, щоб діти займалися танцями. Але й нинішня адміністрація, як вдячно відгукнулася С. Б. Богатирьова, у всьому допомагає, особливо Т. В. Кутенко: «Тетяна Вікторівна відчуває красу цих уроків!» О. Г. Самойленко, вчителька 89-ї школи, з жалем зазначила, що немає уроків ритміки в їхній школі, а слід було б ввести цю дисципліну в кожному навчальному закладі хоча б для малюків. «Нашим дітям потрібно більше рухатися, — сказала Ольга Геннадіївна. — Адже це здоров’я фізичне та психічне, це естетичний розвиток. Якщо хочете, це і розвиток особистості — подивіться, як розкріпачені діти…»
Цього разу С. Б. Богатирьова вела урок у 3-Б класі. Світлана Борисівна — вчителька молода і красива. З трьох років вона займалася фігурним катанням, а потім років у десять потрапила до хореографічного ансамблю «Альянс», що працює при 27-й школі, та так у ньому й залишилася — танцює досі і отримує призи на різних престижних конкурсах. Хлопці та дівчата в неї закохані, особливо дівчатка — їм хочеться бути такими ж стрункими.
А відбору на уроках ритміки немає. Танцюють усі! Вчителі-глядачі переживали за одного нехуденького, висловимося так, хлопчика: як він буде крутити потрібні фортелі? Нічого, впорався.
Але я дивувалася, як впорався вчителька. 25 дітей — і дисципліна на найвищому рівні (це, звичайно, і заслуга класовода А. Я. Петрової). Розумію: урок відкритий і хлопці намагаються не підвести Світлану Борисівну. Але все ж таки, можливо, краще було поділити клас на дві групи? «Ні, це складно!» — не погоджується С. Б. Богатирьова. «Але тоді ввести в урок другого вчителя…» — роздумую. «Та дякую за те, що є!» — перериває мої мрії Світлана Борисівна. І справді.
«В українському танці ви можете бачити душу народу, — починає урок вчителька. — Почуття тут виражаються за допомогою рухів…» Хлопці та дівчата вивчають історико-побутовий танець, народний, сучасний, елементи бального — «всього потроху». Буває, слухають на заняттях музику або розглядають предмети декоративно-ужиткового мистецтва — вишивку, мереживо.
На цьому уроці третьокласники на розминці присіли і пострибали, в ритм долонями поплескали. Потім дівчатка хоровод водили, як лебеді плавно рухалися, а хлопці під «Козацький марш» марширували, після в танок уприсядку пішли. Вивчали нові рухи гуцульського танцю. До речі, вивчене не пропадає — після уроків ритміки дуже легко поставити який-небудь танцювальний номер для шкільного свята.
На розбір занять я не пішла. Основну думку висловили учасники семінару відразу після уроку ритміки, коли дякували вчительці: «Танцює вся початкова школа — і це чудово!»
Олена МИХАЙЛОВА.

Випускників запрошують на пробне тестування

Про зовнішнє незалежне оцінювання якості освіти розмови йдуть давно, в кількох областях (в тому числі і Одеській) воно вже впроваджувалося в попередні роки в експериментальному порядку. Сьогодні остаточно вирішено, що в 2008 році абітурієнти вступатимуть до внз за сертифікатами українського центру оцінювання якості освіти, регіональне відділення якого є і в Одесі.
Про це заявив новий міністр освіти і науки І. А. Вакарчук, коли тиждень тому його представляли апарату на новій посаді. До цього часу Іван Олександрович був ректором Львівського національного університету і проводив у своєму внз апробацію нововведення.
Тож впровадження зовнішнього незалежного тестування можна вважати державною політикою, відповідно, потрібно серйозно до нього готуватися. Це вже основна думка начальника обласного управління освіти і наукової діяльності Д. М. Демченка, яку він висловив, звертаючись до завідуючих районними відділами, на засіданні колегії ОУОН 25 грудня.
Реєстрація учасників незалежного тестування оголошена з 1 листопада 2007 року і триватиме до 20 лютого 2008-го. Поки що вона йде повільно: очевидно, позначається той факт, що вищі навчальні заклади вирішили уніфікувати правила прийому на перший курс (зокрема, визначитися з переліком предметів, що здаються), проект цих правил вже готовий, схвалений у Міністерстві освіти, але поки ще не затверджений у Міністерстві юстиції — можливо, це станеться в останні дні року, що минає. На сьогоднішній день до регіонального центру подали заявку близько 25 відсотків учнів від загальної кількості випускників-одинадцятикласників.
Незалежне тестування-2008 пропонує абітурієнтам здавати українську мову та літературу в обов’язковому порядку (це вимога всіх внз без винятку) і два предмети на вибір з десяти: історія України, всесвітня історія, математика, фізика, хімія, біологія, географія, основи економіки, правознавство, зарубіжна література. З української мови, історії України, математики можна протестуватися на офіційному рівні в квітні, решта предметів підуть у червні.
Всеукраїнський журнал «Тестування та моніторинг в освіті» проводить у лютому-березні 2008 року пробні заочні екзамени — щось на кшталт репетиції, в якій можуть брати участь усі бажаючі. Для цього до 20 січня 2008 року слід надіслати заявку з додатком квитанції на 30 гривень (адреса: 61072, м. Харків, вул. 23 Серпня, 27, офіс № 30, редакція журналу «ТіМО»; телефони: (8057) 340-52-26 та 756-43-75). До 1 лютого хлопці та дівчата поштою отримають матеріали — інструкції, зошити із завданнями, бланки. До 10 лютого майбутні абітурієнти попрацюють з ними, а потім надішлють назад. До 10 березня журнал повідомить результати експерименту — оцінка ставиться за стобальною (вузівською) та дванадцятибальною (шкільною) системою. Кожен внз встановлює свій прохідний бал, але менше чотирьох (за шкільною шкалою) він не буде. Однак пам’ятайте, що це лише репетиція!
Одеський регіональний центр пропонує інший її вид, але вже очний. Тестування проводитиметься з кінця січня (заявку також слід подати до 20-го числа) до середини березня. У визначений день хлопці та дівчата групами по 15 осіб розсядуться по одному за парту, їм видадуть робочі зошити, виділять на екзамен 180 хвилин. Це корисний пробний камінь: багато школярів бояться, наприклад, що не вкладуться в час. Тут і подивляться, як ці три години розподілити. Цікаво буде дізнатися, чи під силу їм запропоновані завдання — адже їх підберуть подібно до справжніх. Хороша оцінка порадує і зміцнить у своїх силах, погана — змусить замислитися: можна перереєструватися на інший предмет (а отже, і спеціальність) або позайматися додатково, щоб не схибити на справжньому екзамені. Експеримент проводиться у співпраці з сімома внз м. Одеси: морською академією, академією холоду, харчових технологій, політехнічним університетом, екологічним, економічним, педагогічним. Будуть задіяні вузівські викладачі (вони виступлять у ролі інструкторів та екзаменаторів), у зв’язку з цим оплата пробного тестування вища: близько 50 гривень. Звертатися за довідками можна до центру, який розташований у м. Одесі на вул. Ак. Корольова, 26; телефони: 784-69-95 («гаряча лінія») та 784-89-33 (факс).
Тетяна НІКОЛАЄВА.

анонс

Новорічні вистави для дітей

У Національному Одеському академічному театрі
опери та балету:
29 грудня о 12.00, а також 2, 5, 8 січня 2008 р. о 12.00 — «ПЕППІ ДОВГАПАНЧОХА»; 4 січня — «БІЛОСНІЖКА ТА СІМ ГНОМІВ», початок о 12.00.
У Російському драматичному театрі малюкам покажуть НОВОРІЧНУ КАЗКУ: 29 та 30 грудня — об 11.00 та о 13.00.
Молодіжний театр (ТЮГ ім. М. Островського): НОВОРІЧНА КАЗКА, яку діти побачать щодня до 30 грудня о 10.00 та о 12.00, 2 та 4 січня — о 11.00, 13.00 та о 15.00, 3 січня та з 5 по 10 січня — о 11.00 та о 13.00. Крім того, ввечері 29 грудня, о 16.00, на сцені театру — вистава дитячо-молодіжного театрального колективу «МОЗАЇКА» Наталії ПРОКОПЕНКО: мюзикл «У КІШОК ТЕ САМЕ» (Е. Веббер, «Кішки»).
У Театрі ляльок НОВОРІЧНА КАЗКА з 29 по 31 грудня, початок об 11.00.
У концертно-виставковому комплексі морвокзалу — дитячий мюзикл «КІШКИ-МИШКИ В ГОЛЛІВУДІ» до 13 січня щодня о 10.30 та о 13.00.
Академічний театр музкомедії ім. М. Водяного: «ДЮЙМОВОЧКА» — до 30 грудня об 11.00 та о 14.00, з 2 по 6 січня о 11.00, 8 січня о 11.00 та о 14.00. «ЛУСКУНЧИК» — 6 січня о 14.00. «ПРИГОДИ БУРАТІНО» — 9 та 10 січня об 11.00 та о 14.00.
В Одеській філармонії з 1 по 9 січня 2008 р. — детективно-пародійне шоу для дітей «ТАЄМНИЦЯ ЗОЛОТОЇ КОРОНИ». Початок об 11.00 та о 13.00, а 9 січня (в середу) ще й о 17.00.

Сніговики

У гамірному місті на дивом збереженій тихій вуличці стояв дитячий садок з красивою назвою «Теремок». Він і справді був схожий на терем зі своїми дерев’яними різьбленими прикрасами. Останніми роками тут відбулися зміни: дошкільний заклад перетворився на навчально-виховний комплекс «дитячий садок-початкова школа». Але діти навіть вимовити не могли нову назву і називали свій теплий дім тільки «Теремком», як робили в минулому їхні татусі та мами, дідусі та бабусі — садку було вже багато років.
Там-то перед Новим роком сталася така історія. Основні предмети у старших хлопців-четвертокласників вела вчителька з досвідом — сувора, але справедлива Марія Іванівна. А от уроки фізкультури — молодий і веселий Валерій Віталійович. Він часто дозволяв хлопцям спочатку трохи зайнятися «за програмою», а потім пограти в будь-яку гру, в яку вони тільки захочуть. Ранньою осінню хлопці займалися фізкультурою на спортмайданчику у дворі, а коли похолодало — тільки в залі. Батьки боялися, що діти застудяться.
Але Валерій Віталійович все ж обіцяв своїм учням, що коли-небудь піде пухнастий сніг пластівцями («андерсенівський» — називав він його, і багато хлопчиків та дівчаток взялися читати казки Андерсена, бажаючи зрозуміти, що ж це таке), тоді вони неодмінно проведуть урок на вулиці, граючи в сніжки.
Такий день настав! Сніг повалив якраз до уроку фізкультури. Хлопці заворожено дивилися у вікно, не в силах відірватися від краси падаючих пластівців. Швидше б закінчувалася ця математика!
Але тут раптом Марія Іванівна сказала, що Валерій Віталійович пішов на конкурс «Вчитель року» (виявляється, не тільки в учнів бувають олімпіади-змагання, але й у вчителів), тому замість фізкультури у них буде знову математика. Клас видихнув в єдиному пориві: «О-о-ой!»
Погляди хлопців звернулися на старосту Машу. Річ у тім, що Маша була дочкою Марії Іванівни і вважала своїм обов’язком захищати однокласників від мами — що, правда, траплялося рідко. Маша сказала, сама ледь не плачучи: «Це несправедливо! Валерій Віталійович обіцяв у андерсенівський сніг випустити нас на вулицю…»
«Ви-пус-ти…» — задумливо повторила за дочкою-старостою Марія Іванівна. Подивилася у вікно і засміялася: «Ідіть! Тільки будьте в мене на видноті біля вікна, мені в кінці чверті терміново треба журнал заповнити, а це велика робота». Однак потім глянула на групу найнепосидючих хлопчиків і додала: «Втім, я сама вийду з вами на вулицю і дам вам завдання — творче, між іншим». Усі хлопці любили слово «творче» — воно означало щось цікавеньке.
І справді! Марія Іванівна звеліла зліпити під її вікном двох сніговиків: хлопчики мали зробити чоловіка, а дівчатка — жінку. У кого вийде кумедніше? Залежно від цього хлопці отримають і оцінку з фізкультури — відмінну або добру. Але найкращого сніговика обиратиме не Марія Іванівна, а малюки, які через годину вийдуть на прогулянку.
Робота закипіла. Зовсім неважко було зробити три снігові кулі: сніг сам прилипав шарами. Хлопці домовилися між собою, що Снігова баба буде зростом трохи нижче Сніговика — адже зазвичай так буває у людей. З їдальні вийшла тітка Шура, щоб винести сміття в контейнер. Помилувалася творіннями дитячих рук і запропонувала взяти на кухні картоплю для носа, морквину для рота і огірки-хвостики для очей. Ото було радості! Сніговики відразу ожили. Дівчатка своїй «тітці» натикали замість волосся сухого листя, що дивом уціліло на великому платані у дворі, а хлопці збігали до зали, де вже встановили ялинку, і принесли пухнасті зелені гілочки «дядеві», щоб у нього була зачіска «їжачок». Чудова вийшла пара!
Хочете — вірте, хочете — ні, але коли весь «Теремок» висипав у двір і провели голосування (чий же сніговик кращий?), то голосів з того та іншого боку в сумі виявилося більше, ніж дітей у садку. Так сталося тому, що деякі малюки голосували двічі — їм подобалися і «тітка», і «дядько».
Одна дівчинка навіть сказала своїй подружці, що ця снігова пара нагадує їй маму і тата — вони теж завжди ходять разом, тримаючись за руки. Подруга зітхнула: «А мої разом не ходять. Вони навіть не живуть разом. Вони розлучилися». Перша дівчинка деякий час обмірковувала почуте, а потім порадила: «Але ж тебе забирають по черзі то тато, то мама? То ти покажи цих сніговиків по черзі своїм батькам і скажи, що хочеш бачити їх разом». Невідомо, чи вчинила друга дівчинка так, як їй радили. Але все в цій родині незабаром налагодилося, і доньку з дитячого садка мама і тато часто тепер забирали разом.
Коли Валерій Віталійович наступного дня прийшов до школи (на конкурсі він зайняв нехай не перше місце, але все ж призове) і йому розповіли про сніговиків, він усім своїм учням поставив у журнал відмінні оцінки. І це було правильне рішення!
Світлана ІВАНОВА.

Вас запрошує «Снігова королева»

Кілька днів тому вночі, коли легкий пухнастий сніжок накрив наше місто білим килимом, Дід Мороз пройшовся вулицями, заглядаючи у вікна будинків, палаців культури, театрів, шкіл, і, задоволений, сказав: «Тепер я спокійний: ялинки прикрашені, подекуди вогники навіть горять, час запрошувати Новий рік, а то всі вже зачекалися. То-то буде радість, особливо дітворі, а про сніжок я вже подбаю».
Заглянув Дід Мороз і на поле ковзанки «Крижинка», вирішив було прокотитися, та побоявся впасти і розсипати подарунки. «А що ж тут буде? Вже надто гарно все прибрано: різнокольорові гірлянди, кульки, прапорці, а красуня ялинка стоїть прямо на льоду!»
А буде тут, Дідусю Мороз, яскрава, барвиста вистава на льоду. Дітлахи радіють, адже тільки зараз вони можуть подивитися справжнє льодове шоу «Снігова королева», за мотивами казки Г. Х. Андерсена. Герої улюбленої всіма казки розвеселять кожного глядача, змусять його похвилюватися за маленьку, але відважну дівчинку Герду. Звісно, без допомоги чарівних оплесків глядачів Герді не вдасться перемогти чари Снігової королеви і звільнити Кая.
У постановці льодового шоу брали участь усі тренери, хореографи та спортсмени «Крижинки». Для вистави обрали сучасну, запальну музику. Ошатні костюми допомогли пошити мами та бабусі (спасибі їм за це).
Та навіщо я це все вам розповідаю? Приходьте до нас на ковзанку «Крижинка»! Квитки? Будь ласка! Їх можна придбати у нас, місця всім вистачить.
Ой, я так хвилююся, адже я теж беру участь у цій виставі. Коли я танцюватиму, я обов’язково помахаю вам рукою, вітаючи всіх з Новим роком.
Аїда ЛІНДА.
Учениця СШ № 20.

Ялинка: вогненебезпечно!

Це сталося минулого року, після Різдва. Ялинку ми зазвичай ставимо за кілька днів до свята (в метушні іноді і в останній день), а прибираємо після старого Нового року. Так хотіли зробити і цього разу.
Але раптом одного разу чуємо: щось затріщало в залі. А там знаходився мій п’ятирічний племінник, дуже пустотливий хлопчик. Тому, на щастя, всі відразу кинулися на тріск.
А в залі палала ялинка! Знизу доверху. Ніколи не думала, що живе загалом дерево може так швидко зайнятися. Поруч стояв диван, тато схопив ковдру, мама покривало, з двох боків вони «задушили» вогонь.
Малюка нашого витягли з-під столу. Він, виявляється, тихонько взяв сірники і став запалювати бенгальські вогні, хоча робити це йому було категорично заборонено. Вогні у Ілюші не запалювалися, і тоді з цікавості він підніс сірник до ялинки…
Тато розім’яв голочки в руках і пояснив, що сталося: ялинка багато днів стояла в кутку біля батареї, хвоя в неї добре підсохла, ось і стала вона вогненебезпечною.
Цього року мама витратилася, але купила розкішну штучну ялинку. Вона так схожа на справжню, що бабуся, побачивши її вперше, навіть потягнулася понюхати.
Я всім раджу придбати штучну красуню. І справа не тільки в пожежі — бігати не треба перед святом у пошуках пристойної ялинки (хоча, згодна, це приємні клопоти), а головне — зберігаються наші поріділі ліси.
Марія СТЕПАНЕНКО.
Десятикласниця СШ № 16.

Посміхніться!

З ваших листів
Я завжди слухняно слухаюся маму і нічого поганого з цього не виходить.
* * *
Наша класна керівниця ніколи не кричить на нас, бо має безпробудне терпіння.
* * *
Новорічна ялинка зеленими голками заструменіла по блискучому паркету.
* * *
Ялинкові іграшки привозять з Китаю, лякаючи ними українського виробника.
* * *
З нового року хочеться почати нове життя — чисте, як сніг; на жаль, воно і тане швидко, як перший сніг.
* * *
Бал-маскарад був прекрасний своєю костюмованістю.
* * *
У школі новорічне свято проводити нудно, тому що більшість хлопців нижчі за дівчат зростом, а головне — інтелектом розвитку.
* * *
Я вже достатньо доросла, щоб розуміти: в новому році будуть ті ж старі будні, що й минулого.
* * *
Минулого року я заснула до настання півночі і не відчула Новий рік на своїй шкурі.