«Одеський астрономічний календар» — випуск дев’ятий

Додамо: відроджений. Випускався календар під тією ж назвою на початку минулого ХХ століття Астрономічною обсерваторією імператорського Новоросійського університету (тепер Одеського національного). А самій обсерваторії виповнилося цього року 126 років, іменується вона науково-дослідним інститутом і, як і раніше, є університетською структурою.
Щороку (зазвичай до кінця) звертаються до «БП» юні любителі астрономії з питанням: де купити цікавий їм календар? Звісно, в астрономічній обсерваторії! Читачі отримують потрібну адресу: 65014 м. Одеса, парк Шевченка, а також телефони: 722-03-96 і 725-03-56 — і на цьому справа ніби закінчується.
Але ж вона тільки починається! Листами любителів астрономії займається співробітниця ОАО Лариса Федосіївна ТОМАК. До неї я й завітала цього тижня.
Розмовляти зі мною Л. Ф. Томак було ніколи: потрібно швидше відповісти на листи, адже вже середина грудня. Запити надходять не тільки з Одеси та Одеської області, а й з багатьох інших регіонів України — Київської області, Донецької, Хмельницької, Вінницької, Луганської, Черкаської, Сумської, Тернопільської… З Росії є заявки.
Прохання, як правило, лаконічні: «Прошу надіслати астрономічний календар». Діти чомусь не здогадуються, що надіслати книгу (як і все інше, втім) можна лише після того, як вона куплена. Також потрібно оплатити її пересилку. Неважко здогадатися, що листування теж легше вести, якщо вкладено конверт зі зворотною адресою. А поки Лариса Федосіївна корпить над роз’ясненнями, час іде. Так календаря можна й не дочекатися: розкуплять більш кмітливі люди. Тому надсилайте спочатку на адресу обсерваторії 20 гривень, а потім уже вирішуйте питання по суті.
Календар вартий цих витрат. У ньому близько 300 сторінок (випускає видавництво «Астропринт»). Матеріали будуть цікаві широкому колу читачів — від школярів до професіоналів. Як написано у передмові, «основна мета календаря полягає у забезпеченні читача відомостями про астрономічні явища року, видимі неозброєним оком, або з застосуванням невеликих оптичних приладів». Викладачі астрономії (не тільки шкіл, а й вишів) скаржаться на брак підручників та посібників — календар значною мірою може компенсувати цей недолік.
До складу редколегії увійшли професори та кандидати фізико-математичних наук С. М. Андрієвський, І. Л. Андронов, В. Г. Каретніков, М. І. Кошкін, М. І. Рябов, В. В. Михальчук, О. О. Базей, М. Ю. Волянська, Г. А. Гарбузов, В. А. Позигун… Тут тобі й події року, і основні таблиці, і популярні нариси з астрономії. Для початку (щоб ознайомитися) можна купити одну книжечку на клас, «скинувшись» по гривні. А там — як сподобається.
У юності людина повинна мати багато захоплень, щоб потім була можливість одне з них — найсильніше — зробити справою свого життя. Астрономія — одна з найцікавіших наук.
Світлана ІВАНОВА.

«Чарівна сила музики та слова»

Під такою назвою стартував 8 грудня обласний конкурс дитячої творчості в рамках програми «Підтримаємо талановитих дітей».
Засновники конкурсу — Асоціація жіночих організацій Одеської області та культурно-діловий центр профспілки працівників охорони здоров’я. Учасниками першого туру стали дитячі колективи та окремі виконавці, що представляють райони Одеси.
Активну участь у конкурсі взяли колективи дитячого ансамблю «Чорноморочка» (керівник В. П. Навроцький), які завжди жваво відгукуються на всі запрошення брати участь у концертах та святкових виставах.
Своїх представників на конкурс делегували громадські жіночі організації «Пересипчанка» (Суворовський район), «Діва» (Приморський район), рада багатодітних матерів Київського району.
Порадували глядачів та журі танці Валерії Галіновської, Христини Лінник, Анастасії Торхової, ансамблів «Знак рівності» та клубу «Лілія», фортепіанне виконання класичних творів Віктора та Надії Волкових, скрипаля Миколи Дудченка, вокального колективу «Джерело».
Конкурс триватиме до середини травня 2008 року, його відбіркові тури пройдуть у містах та районах області. Підсумковий гала-концерт переможців передбачається провести напередодні Міжнародного дня захисту дітей.
Учасникам конкурсу вручили грамоти та подарунки. Солодкі подарунки отримали також усі юні глядачі. Організатори конкурсу вдячні підприємствам ТОВ «Волстрой», ВКП «Івік-Південь», ТОВ «Ветеран» за підтримку у проведенні цієї акції, бо творчі діти виростають активними громадянами і своєю творчістю змінюють світ на краще.
Ольга ЦУНІЦЬКА.
Почесний голова Асоціації жіночих організацій Одещини.

Петарди — це страшно

Добре, що у вашій газеті про здоров’я школярів пишуть самі школярі: адже поки сам не усвідомиш його цінність, берегти не будеш. Лена з четвертого інтернату розповіла, як небезпечно жартувати з електрикою. Я ж після однієї історії з петардами не можу чути їхні вибухи.
Наближається свято — Новий рік, на який чомусь прийнято підривати петарди, хоча бабуся пояснювала мені, що продаж цих «іграшок» заборонений. На вулицях почнеться канонада. Моя взагалі-то хоробра собака (вівчарка, між іншим) ховатиметься у ванній, а кішка в переляку залізе до кого-небудь на коліна.
Але головне ось у чому. У нашій школі вчиться одна талановита дівчинка, у неї майже з усіх предметів відмінні оцінки. Але ця дівчинка погано чує — їй треба кричати над вухом. Уявіть, слух від народження у неї був нормальний. А потім, коли вона вчилася в молодших класах, хлопчаки у неї над головою підірвали петарду. Як оглушили вони її, так вона й не відійшла. Мені дуже шкода цю дівчинку.
Лада ЗУБРИЦЬКА.
Семикласниця.
Від редакції. Минулого року в новорічний вечір, за відомостями «Швидкої допомоги», 11-річна дівчинка разом з мамою вийшла на вулицю, щоб краще бачити святковий феєрверк. Поруч вибухнула петарда — поранення щоки. 14-річний хлопець пішов зі свого під’їзду до сусіднього привітати бабусю — поранення голови… Петарди забороняється використовувати в безпосередній близькості від житлових та громадських будівель. Відстань від них навіть для маленької петарди має бути не менше 100 метрів.

Спорт — це завжди цікаво!

Навіть якщо ти не досягаєш високих вершин, все одно рухаєшся вгору. Хоча б порівняно з самим собою. У нас в інтернаті є різні спортивні секції, і багато хлопців пробують себе в різних видах фізкультури. Я теж захоплювався то одним видом спорту, то іншим, зокрема й бігом. За три роки життя в цьому інтернаті у мене накопичилося чимало нагород.
А розповісти хочу про останній успіх. Наш керівник з туризму Наталія Анатоліївна на початку навчального року сказала, що газета «Вечірня Одеса» разом з «Інфоксводоканалом» проводить марафонський пробіг «Ні спразі!» на 42 кілометри від Біляївки до Одеси, але ще треба подолати 192 сходинки Потьомкінських сходів. Це такий пам’ятний пробіг: у дні оборони Одеси загін моряків-десантників на кілька годин відбив у ворога водонапірну вежу в Біляївці, і люди вперше за довгий час змогли напитися води досхочу. Потім про цей подвиг зняли фільм «Спрага».
Наталія Анатоліївна сказала, що у мене є реальний шанс вийти в переможці, треба тільки багато тренуватися. У мене підскочив адреналін у крові. Я просто не міг дочекатися марафону (він пройшов у середині жовтня цього року). Мене не бентежило те, що це буде 13-те число…
Воно виявилося щасливим! Бігли ми ще й з вантажем — з пляшками солодкої води. Але я вирвався вперед! А за мною — ще один хлопець з нашого інтернату. І ось ми вже в переможцях, на шиї у нас медалі, нас фотографують…
Приємно, чорт забирай! І корисно. Займайтеся спортом, хлопці!
Денис МЕЛЬЦОВ.
Десятикласник школи-інтернату № 4.
Від редакції. У квітні 2008 року в 34-й раз пройде «вечіркінська сотка», в якій візьмуть участь не тільки бігуни, а й велосипедисти. У пішому забігу першим може стати кожен. Тож починати тренуватися потрібно вже зараз. Спеціального обладнання біг і ходьба не вимагають.

Шкільна форма: за чи проти?

Одне з найактуальніших питань для сучасних школярів — питання про шкільну форму. Особливо воно цікавить дівчат. Звісно, адже не кожній хочеться проводити більшу частину часу в чорній спідниці та білій блузці (сусідка по парті ходить у точно такій же!). Хоча в далекому (як нам здається) ХХ столітті тема шкільної форми навіть не обговорювалася. Наші бабусі та мами ходили до школи в абсолютно (!) однакових речах — коричневих сукенках та чорних (по святах білих) фартушках. Та ще й бантики щодня зав’язували!
Особисто я вважаю, що шкільна форма — не так вже й погано. У мене теж частенько виникають з цього приводу тертя із завучами та вчителями. Звісно, це неприємно… Але це їхня робота, адже, на думку старших, ми ще дуже молоді й зелені, їхній обов’язок зробити з нас справжніх людей, навчити все робити правильно — це стосується і форми. Тож до цього треба звикнути.
До того ж, у шкільної форми є й добрі сторони. Наприклад, у школі немає випендрьожу та показухи: адже не всі можуть одягатися за останньою модою. І ще, як-не-як, ми до школи ходимо вчитися, тому й вигляд має бути відповідний.
Але, звісно ж, з моєю думкою погодяться не всі. Я вирішила провести опитування серед школярів та вчителів, щоб дізнатися їхню думку і зробити висновки. Першими я опитала хлопців та дівчат у рідній гімназії № 5. Виявляється, що 6-7-ті класи будуть дуже навіть не проти, якби дрес-код скасували. Хлопці та дівчата старші (в основному 9-й клас) здебільшого приймають мою точку зору, але є й такі, хто за свободу у виборі. Ну а 10-11-ті класи в думках розходяться. Втім, більшості — байдуже. Вчителі ж підтримують шкільну форму обома руками.
Найцікавіше: коли запитуєш у компанії учнів, усі починають висловлювати негативну думку, а поодинці кожен говорить протилежне! Мені здається, це через те, що шкільна форма — правило, а правила, як відомо, створені для того, щоб їх порушувати. Ну, поодинці не заперечують проти форми, оскільки знають, що так було б краще.
Ярослава БАШТОВА.
Учениця 5(9)-А класу гімназії № 5.

хлопці — про звірят

Порятунок кішки Мишки

Раптово у нашої кішки Мишки почалися пологи. Цілу ніч вона стікала кров’ю. Вранці ми зрозуміли, що кошенята померли, не народившись. Ми зателефонували нашому постійному ветлікарю Євгену Анатолійовичу: що робити? Відповідь була такою, як ми й думали: потрібно оперувати.
Ми повезли Мишку до клініки. Там Євген Анатолійович поміряв їй температуру. Вона виявилася трохи зниженою, бо кошенята були мертві і вже почалася інтоксикація.
Кішці відразу зробили наркоз, укол у м’яз. Коли Мишка заснула, ми вийшли з кабінету, і операція почалася. Операція тривала півгодини. Нам сказали, що можна забрати кішку додому. Мишка була ще без свідомості. Ми розплатилися за операцію і поїхали додому. Вдома Мишка почала відходити від наркозу. Кішці було важко. Температура знизилася до 35 градусів. Зіниці не реагували на світло. Ми не знали, що нам робити, і в тривозі знову стали телефонувати Євгену Анатолійовичу. Ветеринар сказав, що терміново треба вколоти кордіамін для покращення роботи серця. Температура поступово почала підніматися…
Ми потім з братом Ванею по черзі чергували біля Мишки цілу ніч. Вона лежала загорнута в ковдру, обкладена навколо гарячими грілками. Вранці їй полегшало, вона прийшла до тями і почала цікавитися їжею. Тільки їй не можна було стрибати і бігати, тому ми біля неї цілодобово чергували. Особливо важко було чергувати вночі. Щоб вона не порвала шви, ми купили їй ковпак на голову. Тепер вона ходить, як космонавт у шоломі. Через десять днів можна буде зняти шви.
Порожнинна операція — це серйозна справа. Хоч тепер ветеринари навчилися оперувати відмінно (а я теж хочу стати ветлікарем), багато чого ще залежить від організму тварини. Я вважаю, що нашій Мишці пощастило.
Мартін МАРТИНОВ.
Учень СШ № 81.

Посміхніться!

З ваших листів
Вчителька образливо застосувала до моєї голови вислів «товстолобик».
* * *
Класна керівничка робить з нами дива позитивного виховання.
* * *
Я стояла біля дошки спиною до класу, але відчувала на своєму потилиці його очі.
* * *
Сніжинки пробудили в мені спогади про перше кохання минулого Нового року.
* * *
Нам хотілося водити хороводи та співати співи.
* * *
У фойє встановили зворушливі скелетики ялинок, поки ще не одягнені в іграшки.
* * *
Прикрашаючи клас, сніжинки з серветок погано потім відліплюються від віконного скла.
* * *
Свято стукає у серце, незважаючи на контрольні роботи за півріччя.