проба пера

Привітання із закінченням навчального року

Вся в зелені, як тихий гай Шевченка,
Прекрасна рідна школа навесні;
Та зараз я, школяр Сергій Бреженко,
До вас звертаюсь, рідні вчителі!
За щире слово, ласку, за науку,
За дні і ночі, віддані за нас,
До серця щиро прикладаю руку,
Уклін вам низький, щирий, без прикрас.
На нивах мудрості, ланах освіти
Ви сієте і ростите зерно,
Щоб ми, щасливі українські діти,
Тримали правильно життя кермо.
Так день за днем нас наставляє мати,
Летять роки шкільного життя:
Дозвольте ще раз щиро привітати,
Спасибі вам за світле майбуття.
Сергій БРЕЖЕНКО.
Учень ліцею № 53.

У притулку «Дарунок долі» — перший ювілей

До свята в міському притулку № 2, що на вул. Краснова,
3-В, готувалися заздалегідь, що видно вже з ошатної клумби біля воріт: «П`ять років» викладено на ній квітами. І все інше виблискувало. А найголовніше — сяяли дитячі очі. За ці роки через другий притулок пройшло 2200 хлопчиків і дівчаток віком від трьох до 18 років. Більше 500 з них повернулися в рідні сім’ї, приблизно стільки ж — в інтернати, є усиновлені, взяті під опіку, прийняті в сім’ї та в дитячі будинки сімейного типу.

У коридорі притулку зустрілася зі старими знайомими — вихователі Л. Д. Попова та Л. С. Іванова вже тут не працюють, але з задоволенням відзначають зміни на краще в «Дарунку долі». Дев’ять місяців тому призначили керівником притулку О. В. Галінську, яку багато освітян знають по роботі в міськуправлінні освіти (курирувала дитячі дошкільні установи). Ольга Вікторівна зуміла за короткий термін поставити «улюблене дітище» (її слова) на ноги. Зараз притулок у такому стані, що впливові гості під час «екскурсії» (наприклад, заступник міського голови
Т. Г. Фідирко) раз у раз вигукували: «Європа!»
Але головне, що діти називають домом «Дарунок долі».
Коля Адоєвцев, 14 років, близько чотирьох років живе в притулку, навчається в сьомому класі. До притулку два роки бомжував, але знайшов у собі сили почати нове життя.
Два роки провів на вулиці і Вова Левченко. Зараз закінчує дев’ятий клас, має намір піти в будівельне училище № 16 — і будівельні спеціальності нині мають попит, і гуртожитком забезпечать. Сьогодні в притулку близько 40 хлопчиків і дівчаток (портрети 15 з них розміщені на стенді «Наша гордість»). Кого не запитувала, думки про майбутнє у всіх найсвітліші. А в притулку ще розвивають дитячі здібності: тут є чудовий комп’ютерний кабінет, працюють гуртки математики, українознавства, екології, музичний клас користується популярністю, ізостудія, драмтеатр, гурток «Умілі руки»… Стіни притулку при переході з першого поверху на другий перетворилися на картинну галерею. Дитячі роботи дуже прикрасили коридор. Сюжети радісні — дім, квіти, море. Найкращі художники в «Дарунку долі» — Камілла Подольська, Олена Буяльська, Альона Бокановська, Настя Карандаєва, Христина Штиркова, Юля та Марина Макаренко… На вулиці розгорнулася виставка виробів. А на святковому концерті змогли показати свої таланти співаки та музиканти, танцюристи та спортсмени. Підкорив усіх своїм співом Дмитро Арнаут. Перший подарунок — від горисполкому: кожній дитині великий фотоальбом, а притулку — фотопринтер, щоб знімків у дітей було багато. Фотолітопис же тут ведуть давно в «Сімейному альбомі» (конкурс української пісні, трудовий десант, поїздка в Софіївський парк…). Всіх друзів притулку, що прийшли на ювілей, і не перелічити. Створити тут домашній затишок Ользі Вікторівні вдалося саме тому, що об’єднала вона в піклувальній раді найрізноманітніших людей: депутатів, керівників фірм, заводів і банків, представників громадських організацій, в тому числі й міжнародних. До речі сказати, і «Вечірня Одеса» стала, як прийнято це називати, інформаційним спонсором «Дарунку долі».
О. В. Галінську та велику групу працівників на ювілейному урочистості нагородили грамотами обласної та міської рад.
Свято закінчилося незвично: всі діти написали свої побажання, а директор їх зачитала. Саша написав: «Хочу, щоб на святі був торт, якого всім вистачило б». Такий торт — п’ятиповерховий! — був. І була ще візок з апельсинами, яку вихованці мають намір відправити до Верховної Ради з проханням: притулок повинен перетворитися на дитяче містечко, де вихованцям можна було б жити не три місяці, як зараз, а стільки, скільки потрібно для того, щоб зміцніли крила…
Тетяна НЕПОМНЯЩА.
На фото Олега ВЛАДИМИРСЬКОГО — щасливі миті ювілею.

репортаж із зоопарку

«Де водяться чарівники?»

«Звісно, в зоопарку», — так відповіли на дитяче запитання редактор журналу «Бджілка» Олена Павленко та співробітник одного з відділів мережі супермаркетів «Канцкорали» Валентина Консевич. І кинувши клич іншим людям, настільки ж небайдужим до «магічних дій», вони організували там дитяче свято під такою ж назвою.
Справді, хіба не диво, що саме до цього свята буйно зацвіла в зоопарку галявина червоних маків? Хіба не чарівник приурочив до цього дня комічні бійки величезних бурих ведмедів, важливі виступи рожевих фламінго, веселі ігри в квача маленьких козенят? А хто, якщо не маги, влаштував великий сценічний майданчик прямо на зеленій траві, щоб малюки там співали, танцювали, брали участь у конкурсах та ще й призи за це отримували?
А ще можна було покататися на різних каруселях, на поні Забава та верблюдиці Марті, в справжній кареті… А ще — «скласти карту чеснот», взяти участь у конкурсі малюнків про тварин (їх розвісили прямо на сітчастих огорожах майбутніх вольєрів); отримати кольорові крейди та поповнити ряди юних художників, які трудилися в «картинній галереї» на асфальті… А ще — постріляти в тирі, пошаленіти в кімнаті сміху, здивуватися різноманіттю комах на виставці. І отримати надувну кульку від компанії «Маджента» або скуштувати йогурт від «Фанні». Спонсорів — мисливців доставити дітям радості та солодощі — виявилося більше десятка. Серед них — «Макдональдс», «Копійка», «Супер-Контик», «Тотоша», комбінат АТЗТ, «Ласунка», «Оллі».
— Більше б таких друзів! — раділи працівники зоопарку і тут же повідомили:
— Першого червня, в День захисту дітей, у зоопарку знову відбулося свято.
Марія ЖУКОВА.

Подруги

Як зараз пам’ятаю той день, коли ми з Інною познайомилися. На нас були чомусь однакові бузкові сарафани, і п’ятирічним дівчаткам було цікаво бачити себе ніби в дзеркальному відображенні.
Жили ми поряд — будинок до будинку, пішли в одну школу, сіли за одну парту. Інтереси наші в той час були дуже схожі: покататися в парку на каруселях, пошити ляльці гарну суконьку, поспівати дитячі пісеньки, почитати казки…
Стали старшими — захопилися фотографіями відомих кіноартистів, усі гадали, на кого з них будуть схожі наші наречені.
Час пролетів швидко, і ми подорослішали. На уроках не попліткуєш про особисте, і ми з Інною на великій перерві бігали до вікна в вестибюлі пошепотітися, поділитися враженнями про новенького хлопчика в класі, посплетничати. Дівчата, дівчата…
І завжди ми були разом, поруч, нас навіть прозвали «двійняшками».
А у восьмому класі (навіть згадувати не хочеться) ми якось віддалилися одна від одної. Все тому, що до кінця навчального року був оголошений конкурс «Міс школи». Що тут почалося! Про навчання забули не тільки старшокласниці, але, здається, навіть вчителі — на кожному уроці обов’язково хто-небудь та вставить свою думку: що, як, кому треба готуватися до конкурсу.
Звісно, ми з Інною теж вирішили взяти участь у конкурсі. Але цього разу якось вийшло так, що готувалися ми не разом, як завжди, а ніби сховалися одна від одної. Ми щось приховували, не договорювали. Самі собою зникли наші зустрічі на перерві біля заповітного вікна, бігали повз нього, ніби не помічаючи.
У конкурсі перемогла дівчинка не з нашого класу. А ми з Інною так по-дурному розійшлися. Не сварилися (через що?), не заздрили (хто? кому?), ми просто в цій метушливій конкурсній метушні втратили одна одну. І після конкурсу між нами з Інною залишився якийсь неприємний холодок.
До школи ми тепер йшли різними дорогами. Сіли за різні парти. Навчання не йшло в голову. Якось на контрольній з математики я відволіклася, задивилася у вікно — ось і весна… Вперше без Інни.
Я подивилася в бік подруги і зустрілася з таким знайомим, майже дитячим, пустотливим усміхом, від якого відчуття чогось теплого, рідного заповнило моє серце. Я відповіла їй усіма рисами свого щасливого обличчя, і, не домовляючись, разом з дзвінком, ми схопилися за руки і побігли до нашого осиротілого вікна. Нам було що сказати одна одній…
Наташа ДАНИЧЕНКО.
Десятикласниця школи № 86.

конкурс

«Кожен може випробувати себе»

Цей міський дитячий бібліотечний конкурс відкривається на початку навчального року і підводить підсумки в кінці, в травні, до останнього шкільного дзвоника. Біля витоків його стояли (і ведуть досі) вчитель Р. С. Лінецька та бібліотекар Л. Е. Волкова. Юні художники-ілюстратори, композитори, літератори та перекладачі можуть спробувати тут свої сили. Цього разу бажаючих виявилося близько 600. Компетентному журі (а це члени Спілки художників України Галина Лекарева-Нікітіна та Ірина Харитонова, члени Спілки композиторів Юлія Гомельська та Світлана Зоркіна, член Спілки письменників Дмитро Шупта, керівник клубу інтелектуальних ігор Тетяна Аудерська та інші) довелося нелегко при визначенні переможців, знадобилося вводити безліч заохочувальних призів, тому що багато хлопчиків і дівчаток представили гідні роботи. Переможців вшановували на великому фінальному святі, яке відбулося в Палаці студентів. І зал був переповнений!
Спочатку хлопчиків і дівчаток привітала зі святом головний спеціаліст міського управління культури та мистецтв Дарина Гармідер-Даниліна. Потім на сцену вийшли юні композитори. Складати музику складно, тому учасників у названій номінації буває зазвичай небагато. Зате яких! Члени журі Гран-Прі віддали Юлії Запорожець, на перше місце вивели Ольгу Кожелупенко та Анастасію Дорошенко, на друге — Олега Балихіна, Олексія Богомолова, Віру Штембуляк.
А художників-ілюстраторів, навпаки, виявилося багато — тільки в переможцях (призові місця) більше 60. Назвемо тих, хто зайняв перше місце: Дарина Солодка, Юлія Сорока, Лія Сташевська, Артем Клюєв, Іванна Мехова, Софія Бусарева, Тамара Кауфман, Олександра Єйрушевич, Марія Гарник, Марина Федоркова, Ольга Курдюкова, Валерія Корябіна, Анастасія Гончарова, Анастасія Кутінова, Анна Бусарева, Ольга Абакуменко, Євген Валюк, Софія Ковбан, Анастасія Бондар. Склалася добра традиція (цього року — вчетверте) виставляти роботи юних художників цього конкурсу в Театрі юного глядача. І відразу як увійдеш у фойє, вражають погляд дивовижні макети «Мцирі» Ніни Абесадзе та «Айвенго» семикласників ССШ № 121. А як гарна «Господиня мідної гори» (лялька) Ольги Абакуменко!.. Всіх юних художників запрошуємо до співпраці з «Білим вітрилом» — ваші роботи побачить і оцінить багатотисячна аудиторія газети.
40 переможців дала номінація «Юний автор». На перше місце вийшли Юлія Дроздова, Галина Попельницька, Анна Суханова, Михайло Єрмаков, Єлизавета Берлізова, Катерина Кудлач, Анна Пустошинцева, Влада Онисіца, Олександр Нелюбов, Катерина Рудинська, Іларіон Хапін. Звісно, запрошуємо і юних літераторів показати свої здібності на шкільній сторінці. Надсилайте, хлопці та дівчата, свої вірші, оповідання, пісні, казки.
А у перекладачів першими названі Галина Попельницька, Ольга Петелина, Елеонора Качуровська, Вікторія Бельчева, Катерина Микитюк, Інна Козакова, Ірина Ковалюк, Юлія Дроздова. І до них те ж прохання — друкуйтеся у «Вечірній Одесі»!
Читачі, напевно, помітили, що деякі прізвища повторюються: Юля Дроздова зайняла призові місця в номінації «Юні автори» та в номінації «Юні перекладачі»; Оля Петелина — те саме; а Галя Попельницька змогла вийти на перший щабель у літераторів та перекладачів, а також на другий — у художників-ілюстраторів. Кажуть, якщо людина талановита, вона талановита в усьому. Може, це і не зовсім так, але наш конкурс дозволяє проявити себе в різних видах мистецтва і навіть перемогти в чотирьох номінаціях відразу!
На фінальному святі вручили грамоти та призи команді-переможниці конкурсу «Суперчитач року», який відбувся наприкінці квітня (і організатором якого виступила також центральна дитяча бібліотека ім. Гайдара). Найкращими читачами визнані хлопці та дівчата з Малиновського району — Світлана Петрова, Богдан Мельничук, Інга Гезолян, Андрій Підлубний, Ольга та Марія Теплови.
Свято хлопці та дівчата робили собі самі: прозвучали, наприклад, вірші Анни Пустошинцевої, музичні твори Юлії Запорожець, а Анастасія Дорошенко не тільки написала слова і музику до пісні «Може, все не так», але й виконала її. Чудові вокальні та танцювальні номери показали художні колективи з центру дитячої творчості «Моряна» Приморського району. Виступила на святі заслужена артистка України, солістка театру музичної комедії Ольга Оганезова.
Багато дорослих людей об’єдналося, щоб провести цей великий конкурс. На святі оголосили подяку не тільки співробітникам бібліотеки ім. Гайдара (а це ще 18 філій), але й педагогам гімназії № 5, Маріїнської гімназії, школи ім. Софії Русової, школи «Ор Самеах», СШ № 121, дитячих музичних шкіл №№ 11 та 15, шкіл мистецтв №№ 4 та 6, художньої школи № 2. Велику вдячність організатори висловили спонсорам — фірмам «Австрійські авіалінії», «Інтерброкер», «Флортранс «Одеса», «Таврія-В», «Тесіко», «Одесавінпром», «Техноюг», «Копійка», «Наталка», банк «Південний», а також Палацу студентів за гостинність.
Конкурс «Кожен може випробувати себе» закінчився — і триває! Починаються літні канікули, саме час зайнятися улюбленими справами, на які в навчальному році не вистачало часу. Спробуйте себе в творчості. А до нового року, коли бібліотека ім. Гайдара знову почне збирати роботи, покажіть результати. Успіхів усім!
Тетяна НІКОЛАЄВА.

Посміхніться!

З ваших листів
Практику можна вважати перехідним періодом від напруженого навчання до повного байдикування.
* * *
Мама подивилася на мої оцінки, і в неї підвищилася критичність стосовно мене.
* * *
Вчителька фізики зіпсувала мені літній настрій своїми річними оцінками.
* * *
Останній іспит, нарешті, здався.
* * *
Мені сказали, що купатися в морі не можна, тому що там оселилися м’ясні відходи з вантажного контейнера, що стоїть у порту.
* * *
Купатися в морі завжди можна, тому що мікроорганізми, що живуть у ньому, з’їдають всю нечисть, що випускається людиною.
* * *
Літні канікули є чудовим доповненням до життя школярів.