пт, 20 лис --:--:--
USD 0 0
EUR 0 0
А9582.64 ДТ93.04
+17° Одеса

Кілька років тому наша газета розбиралася в скандальному випадку: на 12-й станції Великого Фонтану варвари розмалювали пам’ятник Анні Ахматовій. Районне начальство тоді вжило заходів. А як справи сьогодні?
Обкладена плиткою стіна, в кутку якої прибудований горельєф — портрет Анни Ахматової, всіяна вицвілими вже написами. Поряд з Анною Андріївною — радісний вереск дитячої душі: «Болончиків не шкода!» — зберігаю орфографію оригіналу…
Сумні очі поетеси підведені: справа рук, явно, дівочих, — адже тепер без макіяжу вийти на люди ніяково. Фарба ця, мабуть, важко відмивається, хоч як старайся: в’їлася в дрібні борозни і великі пори скульптури.
Можна передбачити, що скажуть у райвідділі міліції: біля кожного пам’ятника по міліціонеру не поставиш. А загальний рівень культури населення — ось такий. Що кнопки в ліфті випалити, що Ахматову «підмакіяжити». А куточок, де знаходиться меморіал поетесі, зазвичай безлюдний.
На газонні квіточки для поетеси, чиє ім’я робить честь Одесі, районна адміністрація якось не розщедрилася. Зате росте під горельєфом… подорожник. Пишний. Якраз ахматівський.
Ось і думається: а чи не прибрати скульптуру зовсім з того місця, залишивши лише пам’ятну дошку про те, що на цій вуличці був будинок, де народилася Анна Ахматова? А то бо толку ще довго не буде, судячи з наших бюджетних можливостей і рівня культури. Та й вийшло воно, як по писаному, дивіться-но. Адже Анна Андріївна у своєму «Реквіємі» поставила умову щодо пам’ятника! Ось так: «Але тільки з умовою — не ставити його ні біля моря, де я народилася…» Не приживається пам’ятник Ахматовій біля моря.
Що до Анни Андріївни, то вона за життя стільки «народного» варварства зазнала, зберігаючи «чудову зневагу», що посмертне їй — того зневажливіше. А ось до глибини душі прикро за нині живучого художника — автора скульптурного портрета Анни Ахматової одеситку Таїсію Судьїну-Князік. Адже мармуровий портрет Ахматової — рідкісний за витонченістю виконання і глибокою поетичністю твір! Та ще й авторський повтор: першу-то, бронзову, скульптуру вкрали, як і бронзову лаву, що стоїть під стіною. Прикро! Тепер і мармурове повторення руйнується.
Чи не помістити це витвір мистецтва, скажімо, у фойє мерії, з відповідним написом: мовляв, Одеса так і так причетна до Анни Ахматової. Адже фойє мерії тепер — філіал муніципальної арт-галереї. Кожен, хто заходить до будівлі міськвиконкому, мимоволі проникнеться повагою. Є ще варіант: я чула, у Михайла Зіновійовича Кнобеля, колекціонера сучасного образотворчого мистецтва і лауреата конкурсу нашої газети «Люди справи», з’явився реальний шанс створити в місті музей — там, гадаю, знайшлося б місце і скульптурі Таїсії Судьїної. Річ-бо музейна. Тільки в державному музеї площ замало…
Тіна АРСЕНЬЄВА.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Загрузка…

Мітки

Наша галерея

Вечірня Одеса