ср, 18 лис --:--:--
USD 0 0
EUR 0 0
А9582.64 ДТ93.04
+17° Одеса

Шлюбний договір
Ставлення до шлюбного контракту в нашому суспільстві все ще неоднозначне. Хтось вважає, що неетично домішувати до справжніх почуттів дріб’язковий розрахунок, і ставиться до цього як до модного західного нововведення, інші бачать у шлюбному контракті добрий вихід уникнути скандалів у разі розлучення. Так чи інакше, дійсність така, що кількість розлучень зростає паралельно кількості нових союзів. І молоді пари все частіше цікавляться можливістю укладати шлюбні контракти.
Отже, що ж собою являє шлюбний контракт?
Прийнятий вираз “шлюбний контракт” є побутовим. У нашому законодавстві шлюбний контракт іменується шлюбним договором. Проте, його суть від цього не змінюється. Шлюбний договір встановлює не тільки порядок поділу майна у разі розірвання шлюбу, але й режим користування майном у чинному шлюбі. Умови, зміст, особливості шлюбного договору регулюються чинним Сімейним кодексом України.
Шлюбний договір може укладатися як особами, які готуються вступити в шлюб і вже подали заяву про реєстрацію, так і парами, які вже перебувають у шлюбі. Якщо в шлюб вступає особа неповнолітня, то на укладення шлюбного контракту до реєстрації шлюбу потрібна письмова згода її батьків, посвідчена нотаріусом. Шлюбний договір укладається в письмовій формі і повинен бути нотаріально посвідчений.
Що стосується терміну дії шлюбного договору, то він вступає в дію з дня реєстрації шлюбу, у разі ж укладення такого договору подружжям — з моменту його нотаріального посвідчення. За бажанням можна встановити термін дії договору, при цьому він може стосуватися як усього договору, так і встановлюватися для окремих прав та обов’язків. Окремі умови договору або договір у повному обсязі можуть бути дійсні і після припинення шлюбу.
Шлюбний договір може регулювати тільки майнові відносини між подружжям і визначати майнові права та обов’язки. Також можуть бути визначені майнові права та обов’язки подружжя стосовно дітей. Особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми регулюватися шлюбним контрактом не можуть.
За Сімейним кодексом майно, набуте подружжям у період шлюбу, є спільною сумісною власністю. Особистою власністю дружини або чоловіка вважається майно, набуте ними до шлюбу; після укладення шлюбу особистим вважається майно, отримане чоловіком за договором дарування або спадкування, речі індивідуального користування, в тому числі цінності та деяке інше. Укладаючи шлюбний договір, сторони можуть домовитися про інший правовий режим майна — вважати якесь конкретне майно особистою власністю або ж вважати певне майно спільною частковою власністю. Також у шлюбному договорі можна визначити порядок розпорядження майном, яке кожен із подружжя передає у спільне користування, та майном, подарованим подружжю у зв’язку з реєстрацією шлюбу. Слід передбачити використання спільного майна або майна, що належить одному з них, для забезпечення потреб дітей або інших осіб.
Особливе місце в договорі займає порядок користування житлом. Якщо один із подружжя вселяється в житлове приміщення, що належить іншому, має сенс визначити порядок користування цим приміщенням. Ще слід домовитися про проживання родичів когось із подружжя в приміщенні, яке є спільною сумісною власністю.
Розділ майна, що належить на праві спільної власності, можливий не тільки після розлучення, але й між подружжям, що перебуває у шлюбі. Без укладення шлюбного договору при розділі спільної сумісної власності частки подружжя вважаються рівними, крім як у виняткових випадках. Тому, якщо подружжя згодне з тим, що один із них заслуговує на більшу частину від спільної власності, в договорі рекомендується визначити порядок поділу майна.
У будь-якому випадку особливу увагу варто звернути на порядок поділу майна у разі розірвання шлюбу. Інакше спір про поділ майна буде вирішуватися в судовому порядку.
Також у шлюбному договорі може бути встановлено право на матеріальне утримання одного з подружжя. Зазвичай право на матеріальне утримання з боку іншого подружжя має один із подружжя, який є непрацездатним і потребує матеріальної допомоги. Договором же можна зобов’язати одного з подружжя надавати утримання незалежно від непрацездатності та потреби в матеріальній допомозі та визначити умови, на яких буде надаватися таке забезпечення. Якщо ж чоловік не буде виконувати зобов’язання щодо забезпечення, то неотримане утримання може стягуватися за виконавчим написом нотаріуса.
Водночас умови шлюбного договору не повинні ставити одного з подружжя в надзвичайно невигідне матеріальне становище та зменшувати обсяг прав дітей, встановлених чинним Сімейним кодексом. Інакше такі умови будуть недійсними.
Як і в будь-якому договорі, зміна умов шлюбного договору допускається тільки за взаємною домовленістю подружжя. Угода про зміну умов шлюбного договору посвідчується нотаріусом. Також подружжя може відмовитися від шлюбного договору, подавши заяву нотаріусу. Це тягне повне припинення прав та обов’язків, встановлених цим договором.
За вимогою одного з подружжя шлюбний договір може бути змінений або розірваний за наявності істотних підстав і тільки за рішенням суду.
Хоча шлюбний договір має свої особливості, він є різновидом цивільно-правового договору. Тому порушення умов договору тягне настання цивільно-правової відповідальності, в тому числі відшкодування збитків та моральної шкоди.
Підготовлено Одеським обласним Союзом юристів (голова С. Горбунов).
Відповіді на інші питання можна прочитати
на сайті www.gorbunov.od.ua.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Загрузка…

Мітки

Наша галерея

Вечірня Одеса