пн, 16 лис --:--:--
USD 0 0
EUR 0 0
А9582.64 ДТ93.04
+17° Одеса

на призи «Вечірньої Одеси»: «100 кілометрів по Поясу Слави»

Гра в класику

Напередодні старту традиційного вечіркінського велоралі «100 км за 10 годин», що відзначав, до речі, ювілей, ми попросили його учасників висловитися щодо майбутнього випробування. Знайшлися серед них романтики на кшталт Євгенії Малюти, яка стверджувала, «що кілометри за годину — це не головне», або Євгена Мисливцева, який вважає, що «слухати природу, не заглушаючи її шумом мотора, можна тільки на велосипеді». Але основна маса була налаштована рішуче, а дехто навіть агресивно. Валерій Сопинський, наприклад, мріє цього року здійснити велоподорож півднем Одеської області: Вилкове — Кілія — Ізмаїл — Рені — Болград. Володимир Грек має намір незабаром здолати класичний маршрут Париж — Брест — Париж за 70 годин. Олексій Дишловий у своїх планах скромніший — до Ялти б доїхати. Олександру Алесенкову 100 кілометрів теж замало: от 100 — туди, потім 100 — назад плюс ще «сотня» — в самий раз. Ну, а Григорій Байрак, незважаючи на те, що за плечима у нього всього лише одна стокілометрівка, готовий їхати, скільки завгодно, хоч 500 км!
Думаєте, перебір? Як сказати… Адже ще Станіслав Єжи Лец, здається, помітив: одного разу людина так перегнула палицю, що винайшла колесо.
Колесо велоралі на призи «Вечірньої Одеси» крутиться вже 25 років! А пішохідний перехід невблаганно йде до свого 40-річчя. Наша «сотка» стала символом Одеси, її класикою, якими, наприклад, є оперний театр і Потьомкінські сходи, Михайло Жванецький і «Чорноморець»… І в якийсь момент мені, в черговий раз захопленому пристрастями, що вирують на дистанції, подумалося, що і класикам світової літератури знайшлася б можливість проявити тут свої таланти.


За хвилину до старту.

Злетіла в повітря ракета, і веломарафон стартував. На старт вийшло рекордне за останні півтора десятка років число учасників — 570. Давно не було такого представництва — на трасі спортсмени з Білорусі та Молдови, Росії та Словаччини, Лівану і навіть… Мексики! Всі вони — досвідчені і «салаги», оснащені за останнім словом спортивної моди і на раритетних вже «Українах» — в рівній мірі «насолоджувалися» особливостями одеської траси. Інтенсивний рух транспорту, нескінченний ремонт доріг, бите скло на бруківці — повний асортимент. І перша неприємність не змусила себе чекати. В районі Фонтанки трапився великий завал, в якому «взяло участь» кілька десятків людей. На щастя, обійшлося, хоча один «залізний кінь» змушений був стати на капітальний ремонт.
Кожен використовує власну тактику, у кожного свої маленькі хитрощі. Ось невелика групка прилаштувалася за джипом, що йде попереду — своєрідний відпочинок, оскільки опір повітря менший. Але що це? Один з них комфортній їзді віддає перевагу виклику долі. Він кидає компанію і йде на обгін автомобіля. Полювання пуще неволі!

Король, дама, два валети
Командний залік на велосотці вже давно не проводиться. А команди залишаються! Сімейні. Оксана Кухаренко на трасі вирішила відсвяткувати свій день народження. Її чоловік Олександр Євченко вже кілька разів долав 100 км бігом, а зараз вперше сів на велосипед. Ну, а 18-річний Стас і 9-річний Артур вирішили не відставати від батьків.
— Якось у лазні друг похвалився, що придбав новий велосипед, — розповідає Олександр. — Я відразу загорівся: проїдемо разом «сотку». Він мене підтримав, але через півроку дав задній хід. «Візьми, — каже, — хоча б мій велик». Так що з’явилася можливість взяти з собою дружину і хлопців.
Доїхати до кінця дистанцію вдалося лише главі сім’ї. Артур фінішував на першому КП через 25 км. Станіслав, будучи в одній зв’язці з батьком, подолавши три чверті траси, зрозумів, що стримує його, і вирішив вирушити додому, благо дім поруч — у селі Прилиманському. Найдовше протрималася іменинниця — Оксана завершила свою першу «сотку» на 80-му кілометрі. А в сумі у сім’ї вийшло 280 км. Непогано.
І ще, коли наступного року будете спостерігати за олімпійськими стартами гребців, зверніть увагу на заїзди каное-четвірок. Човен для української збірної зараз знаходиться в будинку у Олександра. Річ у тім, що сім’я дворазового в минулому чемпіона Спартакіади народів СРСР займається постачанням інвентарю та обладнання для національної команди.


Переможець гонки Володимир Перелазний.

Якщо рік тому вперед одразу вирвалося десяток спортсменів, то цього разу на перше КП гонщики прийшли великою групою. Не звертаючи уваги на їжу та напої, приготовані для них організаторами, лідери помчалися далі. А попереду на них чекав непростий підйом. Здавалося, що в таких умовах учасники розсіються, але не тут-то було. Велосипедисти наполегливо йшли на штурм «тягуна». І якщо комусь через юний вік було вже дуже важко, то на допомогу приходила «рука друга». А точніше, напевно, мами, яка супроводжувала своє чадо на мопеді. У критичні моменти вона ззаду підштовхувала сина. Порушення? Звичайно. Але оскільки на підсумковий результат боротьби воно не вплинуло, ми вирішили увагу суддів на ньому не акцентувати.

Паломництво в країну суперрендому
«Random» англійською означає навмання, навмання, шалений. Суперрендоменами на веложаргоні називають тих, хто спокійній їзді віддає перевагу екстремальній. Жаданою мрією цієї категорії спортсменів є марафон за маршрутом Париж — Брест — Париж довжиною в 1250 кілометрів, що проводиться раз на чотири роки.
Володимир Юртаєв представляє команду «Вело-Дніпро» з Дніпропетровська, яка поставила собі за мету потрапити до Мекки суперрендому. Для цього необхідно пройти кваліфікацію: гідно проїхати спочатку 200 км, потім 300, 400 і, нарешті, 600. Єдиним в Україні сертифікованим представником паризького Клубу відчайдушних вважається Юлій Липковський з Кременчука. Тому немає нічого дивного в тому, що саме в Кременчуці проводяться кваліфікаційні заїзди, результати яких Липковський відправляє до Франції. Перший старт призначений якраз після нашої «сотки». Проте, Володя з товаришами вирішив здійснити свою давню мрію — проїхати навколо Одеси.
— Не пощастило мені, — зітхає Володимир. — Спочатку потрапив у завал. Вибрався — кинувся наздоганяти. Наздогнав. Тільки перевів дух, як напарник упав, довелося затриматися. Потім у мене ланцюг злетів. Потім напарник упав вдруге, потім — втретє! Ну що тут скажеш?! І все ж таки ми дуже задоволені, що брали участь в одеській «сотці» — так багато про неї чули. Та й тренування вийшло що треба.
І половину дистанції гонщики подолали загальною групою. Яке ж було їхнє здивування, коли на КП-50 вони побачили, що їх випередили! Це вихованці інтернату № 4, пробігши 8 кілометрів, під’їхали на автобусі, щоб з шефами з управління внутрішніх справ провести суботник на Кургані Слави. Наче мурахи, вони обліпили пагорб, на якому розташований Меморіал, і за лічені хвилини прибрали все сміття. Разом з міліціонерами, озброївшись граблями та лопатами, окопували дерева, садили нові.

Поглянь на дім свій
Віталій Ніколаєв прожив у цьому інтернаті 11 років. Тут отримав атестат про освіту, тут вперше познайомився з «соткою». На старт він вперше вийшов у п’ятому класі, а останнім часом віддає перевагу велосипеду. У дебютній гонці заблукав. Наступного року вклався в 6 годин, потім подолав трасу майже за 5. Сьогодні вдалося побити особистий рекорд — 3 години 54 хвилини.
— Все у мене склалося вдало, — не може приховати радості курсант морехідного училища рибної промисловості. — У завал не потрапив, колесо не пробив, правда, сам ледь було з неуважності не наїхав на колегу, але в останній момент ухилився. Чудово! А головне, завів знайомство з хлопцями з клубу туристів, буду тепер влітку з ними їздити в походи по Криму. Для мене домом назавжди залишився інтернат № 4, сподіваюся, що турклуб стане моїм другим домом.
КП-50 — це вже серйозно. Тут розгорнули польову кухню військовослужбовці, які вже багато років дружать з нашою «соткою». Тут свою апетитну продукцію надало в розпорядження спортсменів КП «Південна паляниця». Деякі учасники мали до цього підприємства найбезпосередніше відношення, але скуштувати булочок та іншої випічки їм не довелося.

Летячі по «хвилі»
«Південна паляниця» не тільки випікає хліб, але також підтримує велосипедний клуб «Перша хвиля». А клубом, у свою чергу, керує працівник хлібзаводу Леонід Арнаут. Ось вже кому не пощастило, так це йому — «проколовся» буквально за 200 метрів до фінішу і останні метри їхав на голому ободі.
— Покращив торішній результат на 6 хвилин, а якби не прокол, то, напевно, вийшло б хвилин на 8, — досадує Леонід. — У себе в Южному ми регулярно влаштовуємо велопробіги, наш веломарафон набув вже всеукраїнського статусу. У клубі ми культивуємо будь-які напрямки велосипедного прояву — хоч по ямах їдь, хоч по горах, хоч по шосе. У «сотці» натовпом беремо участь вже вшосте. Ось і зараз я привів із собою двадцять чоловік.
Але на запитання, скільки чоловік налічує «Перша хвиля», Леонід лише відмахнувся: ніякого обліку не веде. Навіщо? Нехай приходять усі, хто хоче.


Сім’я Кухаренко — Євченко в повному складі вийшла на старт.

Третя чверть шляху багато в чому стала визначальною. Ділянка вздовж Хаджибейського лиману — найважче місце траси. В умовах руху транспорту велосипедистам доводилося займатися еквілібристикою, лавіруючи між авто. Як це не дивно, виходило так, що їм вдавалося розвивати швидкість більшу, ніж у маститих «Мерседесів» або «Тойот». Але вже надто великий був ризик.
Анатолій МАЗУРЕНКО.
(Закінчення слідує).
Фото Олега ВЛАДИМИРСЬКОГО.

баскетбол: чемпіонат країни

Юрій Селіхов повернувся!

У вівторок «Хімік» та «Одеса» провели чергові матчі чемпіонату країни і в обох здобули перемоги. Южненці на виїзді обіграли «Сумихімпром» — 86:82 і вийшли до півфіналу, а одесити на домашньому паркеті без особливих проблем розібралися з аутсайдером — «Політехніком» з Харкова — 101:82.
Але головною новиною, що сколихнула всю одеську (і не тільки одеську) баскетбольну (і не тільки баскетбольну) громадськість, стали не результати звітних поєдинків, а повернення на пост головного тренера БК «Одеса» Юрія Селіхова.

Заслужений майстер спорту, заслужений тренер СРСР і Росії, він два сезони очолював одеський клуб. Виграв з ним спочатку срібні медалі, а потім і «золото», порушивши тим самим гегемонію київського «Будiвельника». На рахунку Селіхова-тренера перемоги в чемпіонатах СРСР, друге місце на чемпіонаті Європи (зі збірною СНД), виграш юнацької першості континенту. Причетний він і до перемог збірної СРСР на Олімпіаді-88 і чемпіонаті світу-82.
В Одесі Юрій Геннадійович працював з 1996-го по 1998 рік. З складу тієї «БІПА-Моди», яку він очолював, сьогодні в команді грають Олег Юшкін, Геннадій Кузнєцов і Станіслав Балашов.
Володимиру Брюховецькому, який керував колективом у поточному сезоні, запропоновано залишитися в клубі. Сфера його діяльності буде уточнена пізніше.
Що ж до гри з «Політехніком», то Ю. Селіхов дав можливість показати себе всім заявленим на матч баскетболістам. Власне кажучи, саме переглядом та оцінкою наявних кадрів і буде займатися новий тренер у матчах, що залишилися, чемпіонату.
За «Одесу» грали: Кисельов (17 хвилин, 10 очок), Юшкін (29, 12), Варнеліс (20, 13), Балашов (24, 21), Полторацький (20, 7), Рибалко (27, 14), Рихлюк (5, 2), Скуматов (11, 4), Кучинський (15, 3), Кузнєцов (25, 14), Река (2, 2), Ткаченко (5, 0).
«Хімік» пішов на зміну «керівника» ще раніше — по ходу регулярної першості. І, судячи з усього, не прогадав. Керівній Жидрунасу Жвинклісу команді для виходу до четвірки найсильніших колективів країни знадобилося всього два матчі. Причому суперник у южненців був гідний.
Поєдинок у Сумах пройшов у рівній боротьбі. Першу чверть виграли господарі (20:19), другу — гості (19:18), у третій перевага «Хіміка» склала три очки (22:19), у заключній южненці знову були трохи сильніші (26:25).
Путівку до півфіналу здобували Келлі (34, 9) Лепоєвич (34, 8), Мей (26, 14), Джуріч (35, 27 + 14 підборів), Агафонов (7, 4), Соколов (3, 0), Корочкін (9, 2), Чакич (24, 6 + 10 підборів) Зубрицький (14, 11), Кольченко (14, 5).
Тепер у півфіналі «Хімік», швидше за все, зустрінеться з БК «Київ». «Одеса» найближчий матч проведе 21 квітня у Львові.
Анатолій ВЕДЕРНИКОВ.

фехтування

Олена Хомрова — чемпіонка світу!

Цей титул одеситка-шаблістка здобула у складі збірної України на світовій першості серед юніорів, яка цими днями проходить у турецькому місті Белек.
Українська команда послідовно виграла поєдинки у колег з Азербайджану (45:21), Кореї (45:32), Польщі (45:33) і вийшла до фіналу, де її чекав грізний суперник — збірна Росії. Але і в вирішальному бою перевага наших дівчат була беззаперечною — 45:32.
Крім вихованки одеського тренера А. Шпікаря, золотих медалей удостоєні Ольга Харлан, Галина Пундик і Ніна Козлова.
Олексій ЛІСІН.

шахи

Тріумф одеських синьйорів

Чемпіонат України з шахів серед ветеранів відбувся в місті Миколаєві в другій декаді квітня. Змагання проводилося в приміщенні обласного шахового клубу за швейцарською системою в 9 турів з контролем часу 120 хвилин кожному партнеру на всю партію.
Участь у першості взяло 32 представники старої гвардії з кількох регіонів України. З них два майстри, 16 кандидатів у майстри, решта першорозрядники. Делегатів від Одеської області було вісім. Двоє з них — майстер спорту Олег Мілютін і кандидат у майстри Мойсей Хазанкін — лідирували протягом усього турніру і прийшли до фінішу з однаковим результатом — 7,5 очка з дев’яти можливих. Звання чемпіона України та путівка на чемпіонат світу серед ветеранів в Австрії дісталися автору рядків. Віце-чемпіоном України став Хазанкін. Він завоював право участі в чемпіонаті Європи в Німеччині.
Це тріумф і найкращий виступ одеситів за шість років єдиноборства в національних чемпіонатах.
Бронзовою медаллю нагороджений кандидат у майстри Євген Лозович з Каховки. Він набрав 7 очок і виграв у останніх турах п’ять партій поспіль. Решта бійців нашої області зіграли так: кандидат у майстри одесит Юрій Кузнєцов — 4,5 очка (16-е місце), кандидат у майстри Віктор Молдаваненко з Березівки — 4,5 (19), кандидат у майстри Олександр Федотов з Болграда — 4 (20), кандидат у майстри Володимир Пак з Одеси — 4 (22), а першорозрядники Георгій Картузов з Кілії — 4 (23) і Галина Щербакова з Березівки — 0 (32). Організація та суддівство чемпіонату були бездоганні.
Олег МІЛЮТІН.
Міжнародний майстер спорту з шахів.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Загрузка…

Мітки

Наша галерея

Вечірня Одеса