Час перемагати!

4 квітня в Одеському національному політехнічному університеті пройшов фінал інтелектуального конкурсу для випускників шкіл України під назвою «Час успіху». Цього разу в ньому брали участь випускники з різних регіонів країни.
«Дивно,— говорить ректор ОНПУ В. П. Малахов, — але конкурс став всеукраїнським».
Нічого дивного немає: виш має популярність. Ось останні його досягнення. Місяці півтора тому прийшла звістка, що Одеський політехнічний університет перший з технічних вишів в Україні отримав міжнародний сертифікат відповідності системи менеджменту якості стандарту ISO, який визнається в 34 країнах світу. Звучить мудро, а простіше кажучи, це відповідність системи управління навчальним закладом, організації навчального процесу міжнародним нормам. В кінці березня в політехнічному отримали також повідомлення, що європейський центр ЮНЕСКО з вищої освіти провів рейтинг українських вишів (працювали 47 експертів з 20 країн) за підсумками роботи за 2006 рік — і в загальному списку ОНПУ зайняв тринадцяте місце, а серед технічних закладів — друге, пропустивши вперед тільки Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут». Але й свої експерти високо оцінили наш «політех»: за результатами лютневої виставки 2007 року в Києві виш визнано галузевим міністерством та Академією педагогічних наук лідером вищої освіти України.
Втім, повернемося до конкурсу. Особливо він повинен зацікавити випускників шкіл, оскільки дає шанс забезпечити собі вступ до вишу (конкретно — до політехнічного університету) вже в квітні. Конкурс «Час успіху» проводиться за двома профільними в політехнічному предметами — фізикою та математикою. При цьому учні, звичайно, повинні добре володіти українською мовою. І бути людьми ерудованими!
Ректор ОНПУ при всій своїй зайнятості обов’язково викроює час, щоб прийти на фінал інтелектуальної гри. «Приємно подивитися на талановитих хлопців», — каже В. П. Малахов. Відповідно до правил прийому до ОНПУ, переможці (перші три місця) зараховуються до університету без вступних іспитів на бюджетну форму навчання — на ті напрямки, де профільними дисциплінами є фізика та математика.
Учасникам, які отримали звання лауреата (як правило, це фіналісти та півфіналісти) надається переважне право при зарахуванні після звичайних іспитів, тобто за інших рівних умов з конкурентом віддадуть перевагу учаснику гри.
Цього року в чотирьох відбіркових турах у вигляді тестування (викладачі політехнічного екзаменували бажаючих у виші, а також виїжджали з цією метою на місця) взяли участь близько 300 випускників шкіл. Потім пройшли чвертьфінали та півфінали. У півфіналах брали участь 36 конкурсантів з 11 міст — Одеси, Південного, Білгорода-Дністровського, Овідіополя та ін. У фінал же вийшли семеро.
На грі хвилювалися всі. Моєю сусідкою-глядачкою (а проходив конкурс у великій аудиторії-амфітеатрі) виявилася Ярослава Мартинюк з підготовчого відділення ОНПУ, вона відразу вибрала, за кого вболівати: за Максима Кисильова, випускника авторської школи Н. П. Гузика з Південного — її рідної школи. Вступати Ярослава буде до енергетичного інституту, де профільний предмет — хімія, дуже вдячна своїй шкільній вчительці Олені Станіславівні Медведєвій за добрі знання.
Журі (очолює його проректор, професор Ю. С. Ямпольський) суворо дотримується правил гри. Однак життя вносить свої корективи. На першому конкурсі, наприклад, найвищі бали — однакову кількість! — набрали Юрій Мінулін та Юлія Погосова. Довелося дати два перших місця…
Але ось бали вже підраховані. На першому місці — випускник Овідіопольського навчально-виробничого комплексу Олександр Кравчук, на другому — випускник Одеської гімназії № 6 В’ячеслав Плачков, на третьому — Юрій Назаренко з Білгород-Дністровського ліцею.
Тетяна НІКОЛАЄВА.

Присвячується градоначальнику Маразлі

3 травня 2007 року виповниться 100 років від дня смерті Г. Г. Маразлі, нашого земляка, градоначальника Одеси, видатного громадського діяча. Грек за національністю, одесит від народження Г. Г. Маразлі всі сили спрямовував на благо рідної Одеси.
Довгі роки він був міським головою Одеси. За ці роки Одеса збагатилася безліччю просвітницьких та благодійних установ.
Зокрема, Маразлі сприяв розвитку мережі початкових шкіл на міських околицях. У 1886 р. Маразлі пожертвував 12 тисяч рублів на будівництво на Куяльницькому лимані будівлі народної школи та будинкової церкви. У 1889 р. на його кошти (15 тисяч руб.) було побудовано будівлю школи на Ближніх Млинах на розі вулиць Смирновської та Молчановської (Ш. Руставелі та Скворцова).
Про цю людину можна говорити дуже багато. Невипадково пам’ять про Г. Г. Маразлі була увічнена в назві однієї з найкрасивіших вулиць Одеси ще за його життя.
Віддаючи данину вдячності та поваги справжньому патріоту Одеси, учні, вчителі та батьки школи № 31 ім. Героя Радянського Союзу Н. Ф. Гастелло з 3 квітня по 3 травня 2007 р. проводять місячник пам’яті Г. Г. Маразлі.
Відбудуться бесіди в усіх класах, підготовлені відкриті уроки, позакласні заходи, засідання Малої академії наук. Готуються зустрічі з працівниками бібліотеки ім. Горького, представниками грецького товариства в Одесі та з іншими цікавими людьми.
Вчителі повинні привчати хлопців цікавитися своїм минулим і виховувати в кожного з них почуття обов’язку та любові до свого міста. Не знаючи минулого, неможливо створити майбутнє.
Ми за три останні роки провели місячники пам’яті
М. Воронцова, І. Де-Рібаса, О. Ланжерона, А. Рішельє.
Тепер хлопці зібрали багато цінного матеріалу про
Г. Г. Маразлі. Думаю, кожен учень, який працював у бібліотеках, шукав матеріал в Інтернеті, збагатився знаннями сам і допоможе іншим хлопцям.
Світлана Савеліївна ГЛАДКА.
Вчитель СЗШ № 31.

Братик Кролик

Я давно просила батьків купити мені білого пухнастого кошеня. І цього разу на день народження мрія збулася, нарешті. Батьки здалися, і ми пішли на Старокінний ринок купувати кошеня…
Протискуючись рядами, я кинула випадковий погляд на кролячу клітку і остовпіла: біленький пухнастий маленький кролик дивився на мене розумно і сумно…
Продавці швидко вираховують навіть мало-мальськи потенційного покупця. Тітка-господиня тут же зупинила нас: «Це ж декоративний кролик! Більше кішки він не виросте. Яка вам різниця — кролик чи кішка?» «У кішки немає проблем з туалетом, — сказала мама, — треба тільки деякий час помучитися з вихованням». Господиня гордовито вперла руки в боки: «У нас теж немає з цим проблем, якщо помучитися з вихованням!» Заява вирішила результат справи на користь кролика. «Ану-но, Братику Кролик, лізь у кошик», — сказав тато, згадавши казки братів Грімм. Так ім’я у нового члена сім’ї з’явилося саме собою — Братик.
Тут же на Старокінному ми купили клітку для кролика. Вона виявилася досить великою, тому що там були будиночок, поїлка, годівниця для різної їжі, годівниця для сіна, лоток-туалет. Знизу ще висувався піддон, щоб зручніше було міняти тирсу для підстилки. А Братику нашому його садиба не сподобалася: лежав у кутку, зітхав, образливо смикав носиком. Зайшов сусід дядько Льоня, він колись у селі тримав кроликів. Сказав, що Братик страждає від спеки. Ми переставили клітку ближче до балконних дверей. Дядьо Льоня знову залишився незадоволений: на ніч ми прочиняємо балкон, кролик може застудитися від протягів. «От якби сьогодні опалення відключили, — засміявся сусід, — ваш Братик відразу ожив би». Як у воду дивився дядьо Льоня: опалення наступного дня відключили, і кролик повеселів. А може, просто перестав сумувати за старими господарями і трошки звик до нас.
Ми ж до Братика Кролика звикли відразу. Це дуже тямуща тварина. Проблем з туалетом дійсно не було. Незабаром ми стали Братика випускати з клітки. Якщо винесеш і лоточок-туалет, він знайде його в кімнаті при необхідності. Годувати Братика нескладно: їсть усі овочі та фрукти, крупи, волоські горіхи. Любить свіжу травичку, але ми давали і сіно, щоб перевірити, чи легко з ним буде в цьому плані взимку, так він їв із задоволенням.
Але що Братик Кролик робить з великим задоволенням, так це грає. Ледь хтось із нас з’являється вдома, кролик так стукає в барабан, який ми поклали йому в клітку, що немає жодних сил терпіти цей терор. Доводиться відразу випускати його з будиночка. Братик носиться по квартирі, як скажений, збиваючи всіх з ніг. Потім втомиться, приляже до кого-небудь на диван, мордочкою тицьне, щоб погладили. Кілька разів кролик засмутив маму: погриз меблі. Але ми швидко зрозуміли, що вихованцеві треба точити зуби, і принесли гілки дерев з дачі. Плодові йому сподобалися більше.
Мама використовує кролика в справі мого виховання. Увечері я хочу пограти з улюбленою твариною, але чую: «Братик Лисе, а уроки зроблені?» Умова у нас при покупці кролика (тобто тоді ще кошеняти) була така: добрі оцінки. І я сідаю виконувати домашні завдання, намагаючись не відволікатися.
А зараз у мене велика радість: класна керівниця хоче провести збори учнів та їхніх батьків під назвою «Домашні тварини». Поки що дано завдання намалювати улюбленця і написати твір про нього. На збори ж, за бажанням, можна тварину принести. Я принесу, тому що наш Братик вже звик подорожувати в спеціальному кошику на дачу і назад. Я покажу свого улюбленця, все про нього розповім і пораю іншим придбати таку корисну тварину.
Катерина КОВАЛЬЧУК.
Учениця СЗШ № 69.

Дівчинка, яка співає

Першою володаркою стипендії банку «Південний», заснованої для обдарованих дітей Одеси, стала 15-річна учениця гімназії № 1 ім. А. Бистриної Наталія Оцабрик.
В Україні та за її межами цю юну одеситку знають як лауреата багатьох міжнародних конкурсів у номінаціях вокал, фортепіано, джазова музика. Крім того, Наталя кругла відмінниця, яка зайняла понад 40 призових місць на республіканських, обласних та міських олімпіадах з математики, фізики, хімії, біології, географії, правознавства, української, російської, німецької та англійської мов. Має вона і дипломи за участь у виставці малюнків та декоративно-прикладного мистецтва, за гру в шахи, за участь у танцювальних конкурсах. Закінчивши з відзнакою ДМШ № 1 по класу фортепіано, продовжує займатися і по класу хорового вокалу, навчається грі на шестиструнній гітарі. У складі хору «Перлини Одеси» Наташа Оцабрик виступала у виставах на сцені оперного театру, театру музичної комедії. У грудні минулого року вона завоювала нагороду і в регіональному конкурсі «Срібна нота» на призи газети «Вечірня Одеса».
Валентина ЧЕРЕВИЧЕНКО.

проба пера

Несправедливiсть

Сидить собi покинута дитина
На березi суворого життя.
Та чи якась лежить на нiй провина?
Її зреклися, кинули в смiття.
За що вона нiкому не потрiбна?..
Приречене до бiдностi дитя
Шукає замiсть золота чи срiбла
Безцiнне материнське спiвчуття.
Але його не знайдеш на дорозi
I не вiдриєш в стоптанiй землi,
I з нiжнiстю його не пишуть в прозi,
I птиця не приносить на крилi…
На свiтi дiти бачать дивнi речi,
Батькiвської уваги вдосталь їм…
А в безпритульних в серцi — порожнеча,
Вони вже не цiкавляться нiчим.
Засне така дитина десь у полi,
Де не лоскоче лагiдно трава,
За гратами небажаної волi
Безрадiсне дитинство прожива.
В ворожiм свiтi захисту шукають
Всi тi, кого позбулися батьки.
Для цих дiтей у мороцi минають
Самотнi i безжалiснi роки.
Нап`ються десь вони води брудної
I їжi в смiтнику собi знайдуть…
Їх дихання не сповнене весною,
Бо крижанi вiтри у серцi дмуть.
З них вичерпана вся любов до свiту.
До вуст їм примерзає смак бiди…
На жаль, iснують непотрiбнi дiти,
Вiд кого вiдреклися назавжди.
Та скоїти таку жорстоку зраду
Змогла б людина, серцем льодяна…
Все треба в свiтi привести до ладу,
Бо людство справедливостi не зна.
Покинули вони з якої статi,
Дитячих не послухавши благань?
Зрадлива матiр — то уже не матiр,
То вбивця, що не знала покарань…
Сидить собi покинута дитина
На березi суворого життя…
Рiкою каламутною години
Спливають, не змиваючи провини
З тiєї, для якої Бог — суддя…
Ганна ПУСТОШИНЦЕВА.
Учениця СЗШ № 8.

казка

Танці ельфів

У глибині дрімучих лісів живуть маленькі чоловічки — ельфи. У такі ліси люди зазвичай не заходять, а ельфи виходять зі своїх будиночків тільки раз на місяць — у повний місяць. У ці світлі ночі вони влаштовують танці. Але танцювати можна на килимі із зеленої травички або на клаптиках опалого листя. Взимку на снігу не потанцюєш. У цей суворий час розбігаються ельфи по своїх будиночках — у одних схованка знаходиться в дуплі, в інших у старому пні, у третіх просто в землі, в норі. У кожного свій смак. Але всі вони з днаково нетерпінням чекають весни. І коли берізка викине свої сережки, починають ельфи танцювати. Кажуть, у людині, яка побачить їхні повітряні чарівні рухи, прокидається танцювальний талант.
Максим ПЕТРОВ.
Учень УВО № 222.