вільна боротьба

Другі-треті місця вже не для Тасоєва

Вони сиділи на почесних місцях і приймали вітання. Вони отримували подарунки і давали поради. Вони жваво реагували на ситуацію на килимі і критично оцінювали кожну вдалу чи невдалу дію спортсменів. Вони мали на це право. Тому що це був ЇХ турнір. Найбільші в нашій країні змагання борців вільного стилю, присвячені видатним українським атлетам минулого, практично зібрали аншлаг у Київському Палаці спорту. І головними героями були вони — чемпіони і призери Європи, світу та Олімпійських ігор, заслужені майстри спорту і тренери України.
— Які почуття мене зараз переповнюють? — головний тренер збірної країни Руслан Савлохов не приховує хвилювання. — Такі ж, як тринадцять років тому, коли мій брат Борис вперше організував і провів ці змагання. Вдячність ветеранам, надії на молодь, гордість за наш вид спорту. Подивіться — повний зал! До Києва приїхало 40 команд з 28 країн, серед учасників — найсильніші атлети світу. На цьому тлі чудово виступили наші хлопці. Ніхто з лідерів не підвів — і Стадник, і Федоришин, і Данько, і Тасоєв показали себе з найкращого боку. Наша стратегічна мета — не просто виступити на Олімпіаді в Пекіні повною командою, але постаратися перевершити результат, досягнутий в Афінах, де у нас було дві золоті медалі.
Втім, ми дещо забігли вперед. Одесу на турнірі, крім трьох спортсменів, представляли четверо арбітрів: міжнародної категорії — Віктор Арнаутов і Георгій Грек та національної — Василь Златов і Микола Буюклі. Їхні дії заслужили високу оцінку з боку суддівської колегії. На жаль, на ранній стадії змагань вибули з числа претендентів на призи Дмитро Маленков (вагова категорія до 60 кг) і Петро Райчев (120 кг). Усі надії ми пов’язували з Вадимом Тасоєвим (120 кг).
— Цілий рік Вадим не виходив на килим, — ділиться своїми побоюваннями наставник лідера одеської дружини заслужений тренер України Гнат Грек. — Він така безвідмовна людина — кілька років не пропускав жодного старту, бо так було потрібно команді. Але всьому є межа. Йому просто необхідно було привести до ладу коліна, та й інші болячки дошкуляли. Дуже хвилююся за нього. Адже така тривала перерва не може не позначитися.
І справді, першу сутичку проти не найнебезпечнішого молдавського борця Тасоєв розпочав важко. Відчувалося, що йому бракує змагальної практики. Поєдинок він виграв, але не настільки переконливо, як того хотілося. Перемога над азербайджанцем Багаєвим далася легше: у другому періоді перевага одесита була переважною. У півфіналі Тасоєва чекав старий знайомий. Скільки разів турнірна доля зводила одесита з Сергієм Прядуном! Як правило, перемагав наш земляк, чи буде так цього разу? Без несподіванок! Обидва періоди Вадим виграв без особливого блиску, але впевнено — по 2:0.
Зате в заключному поєдинку, де йому протистояв чемпіон Грузії Давид Модзаманашвілі, Тасоєв виглядав блискуче. Цікаво, що коли його суперникам вдавалося пройти в ноги, нагорі в підсумку, як правило, опинявся одесит, заробляючи таким чином переможні бали. Сам же Вадим в аналогічній ситуації не залишав конкурентам жодного шансу: переворот хрестовим захопленням у його виконанні можна демонструвати як навчальний посібник. 2:0 у першому періоді та 7:0 у другому — повернення Вадима Тасоєва на «великий» килим вийшло тріумфальним.
— Найскладнішим для мене вийшов поєдинок зі слабшим суперником, — прокоментував свій виступ переможець турніру. — Все-таки рік простою — занадто великий термін для професіонала. Річ не тільки у втраті борцівських навичок. Я в принципі себе погано почував. Стільки років навантажував організм, і раптом — бездіяльність. Це позначалося на серці, печінці, нирках. Звісно, я намагався підтримувати форму, ходив у тренажерний зал, але цього виявилося мало. Тому перша сутичка з молдаванином далася важко. Потім, як ми кажемо, «продихався», втягнувся — пішло легше. А у фіналі взагалі жодних проблем не відчував. Тепер попереду чемпіонат Європи в Болгарії та чемпіонат світу в Азербайджані, де будуть розігруватися олімпійські ліцензії. Щоб завоювати право виступати в Пекіні, в Баку треба бути, як мінімум, у вісімці. В іншому випадку доведеться здобувати ліцензії в турнірах. Але про це я навіть думати не хочу. Скільки можна займати другі-треті місця?! Я їх вже навіть бачити не можу, готовий викинути свої срібні та бронзові медалі. Якби не працював, не «пахав» стільки років, було б не так образливо. Ні, тепер для мене жодного місця, крім першого, не існує.
— Вадим — великий молодець, — так оцінив виступ Тасоєва Руслан Савлохов. — Я завжди вірив у цього хлопця. Він трудяга, справжній фанатик спорту. Свого часу ми з його тренером Гнатом Греком припустилися великої тактичної помилки. Треба було переводити його в «тяжі» роки чотири тому. Він би там за цей час звик і, напевно, вже ходив би у фаворитах. Але нічого, попереду ще півтора року. Думаю, він своє візьме. А то стільки років — призер, призер, призер, а до першого місця все чогось не вистачає. Боженька має нарешті звернути на нього увагу.
— Мені ще доведеться адаптуватися в середовищі важковаговиків, — підтверджує Тасоєв. — Поки що продовжу боротися, ніби як раніше виступав у ваговій категорії до 96 кілограмів. Але тут суперників не перештовхнеш: моя бойова вага — 107-108 кілограмів, а в них — 120. Їхню перевагу в потужності необхідно компенсувати за рахунок швидкості та хитрості. Треба суперників на килимі обманювати, швидше в ноги проходити. Над цим зараз ми з Гнатом Георгійовичем Греком і працюємо.
Турнір подарував чимало яскравих і несподіваних вражень. Бурю оплесків, наприклад, зірвав президент НОК Сергій Бубка: побачивши, як «страждають» перекладачки, які ніяк не могли впоратися зі спортивною термінологією, він одразу прийшов їм на допомогу, самостійно переклавши свій виступ англійською. Дещо збентежив вигляд олімпійської чемпіонки Ірини Мерлені. Після народження дитини вона більше схожа на Наташу Корольову, ніж на чинну спортсменку. Однак вже в березні Ірина розпочинає тренування і, як вона запевняє, через півтора року буде в повному порядку. Не міг проігнорувати турнір президент Федерації баскетболу України Зураб Хромаєв (який кавказець не любить боротьбу?!). На запитання про персональний об’єкт «вболівання» відповів, що є людина, за кого він радіє в першу чергу, — Ельбрус Тедєєв. «Цей тигр на килимі, олімпійський чемпіон, сьогодні — президент Асоціації вільної боротьби країни, депутат Верховної Ради. На наших очах Ельбрус здобуває чергову перемогу: подивіться, далеко не кожен баскетбольний матч збирає таку аудиторію, на превеликий жаль». А американка Деніз Даунінг, яка завоювала «срібло» у ваговій категорії до 67 кг, розповіла, що другою за чисельністю (після господарів, природно) є команда США, яка налічує 41 особу.
У підсумку на найвищу сходинку п’єдесталу пошани зійшли п’ятеро українців. Крім Вадима Тасоєва, відзначилися Василь Федоришин (60 кг), Андрій Стадник (66 кг), Тарас Данько (84 кг) і Георгій Тібілов (96 кг). Останній, правда, перебуває на стадії отримання українського громадянства. Питання його участі в чемпіонатах Європи та світу під українським прапором ще необхідно узгодити з російською федерацією боротьби та ФІЛА.
Розповідь про 13-й Міжнародний турнір, присвячений видатним українським борцям, буде неповною, якщо не сказати кілька слів про міжнародні юнацькі змагання «Дружба», що проходили паралельно з головними стартами. На них двоє одеситів — Анатолій Желязков (63 кг) і Денис Ткачук (100 кг) — пробилися до фіналу і завоювали срібні нагороди. Обидва представляють спортивне товариство «Спартак» (голова — А. Яблуновський) і займаються в СДЮСШОР № 14 (директор — Б. Мархулія).
Анатолій МАЗУРЕНКО.
Київ — Одеса.

футбол

Зустріч з уболівальниками

За традицією напередодні старту весняної частини чемпіонату футболісти, тренери та працівники клубу «Чорноморець» спілкувалися зі своїми вболівальниками. Зустріч відбулася в приміщенні Російського драматичного театру.
В урочистій обстановці новачки команди отримали іменні футболки. В’ячеслав Свідерський виступатиме під номером 2, Сергій Ткаченко — 6, Володимир Коритько — 7, Рінар Валєєв — 13, Роман Бочкур — 21, Володимир Гаєв — 22, Андрій Корнєв — 77.
Потім виконуючий обов’язки президента клубу Олег Марус, головний тренер Семен Альтман, гравці відповіли на численні запитання вболівальників. Висновок із почутого можна зробити однозначний: команда добре попрацювала на зборах і продовжуватиме боротися за право брати участь у єврокубках.
Перший іспит «морякам» належить через тиждень: 4 березня одесити приймають на своєму полі київський «Арсенал». Початок зустрічі о 16.00.
На прохання читачів публікуємо календар ігор «Чорноморця».
Березень. 4-го: «Чорноморець» — «Арсенал», 10-го: «Металург» (З) — «Чорноморець», 18-го: «Чорноморець» — «Кривбас».
Квітень. 1-го: «Зоря» — «Чорноморець», 7-го: «Чорноморець» — «Металіст», 15-го: «Динамо» — «Чорноморець», 21-го: «Чорноморець» — «Іллічівець», 29-го: «Ворскла» — «Чорноморець».
Травень. 5-го: «Чорноморець» — «Таврія», 12-го: «Дніпро» — «Чорноморець», 20-го: «Чорноморець» — «Сталь», 26-го: «Харків» — «Чорноморець».
Червень. 10-го: «Чорноморець» — «Шахтар», 17-го: «Карпати» — «Чорноморець».

фехтування

«Золота» команда

Чергового успіху досягла на міжнародній арені жіноча збірна України з фехтування на шаблях. На етапі Кубка світу, що проходив у Будапешті, вона була непереможною.
Українки послідовно виграли у суперниць з Великої Британії, Франції та Росії, а у фіналі довели свою перевагу в поєдинку зі збірною США — 45:41.
Гідний внесок у загальнокомандну перемогу зробила одеситка Олена Хомрова. Успіх з нею по праву розділили Ольга Харлан, Галина Пундик та Олена Жовнір.

греко-римська боротьба

Пробилися до фіналу

У Миколаєві відбулася зональна першість України серед кадетів (1990-1992 р.н.) з греко-римської боротьби. Путівки до фінальної частини, яка пройде з 20 по 25 червня в Криму, оспорювали команди так званої південної зони (Одеса, Миколаїв, Херсон).
Одесити успішно впоралися з поставленим завданням. Переможцями турніру стали Віктор Звягінцев (вага до 58 кг) та Олексій Рудий (100 кг). Срібну нагороду отримав Олександр Кірей (85 кг). «Бронза» — у Романа Гуренка (63 кг), Романа Будникова (69 кг) та Пилипа Ніколаєва (76 кг).
Потрапити до фіналу було важливо ще й тому, що за його підсумками формуватиметься збірна країни для участі в чемпіонаті Європи.

шахи

Пам’яті Є. Геллера

8 березня, в Міжнародний жіночий день, виповнюється 82 роки від дня народження видатного одеського гросмейстера Юхима Геллера. Цієї дати присвячується традиційний масовий бліц-турнір.
Він пройде 7 березня в приміщенні обласної СДЮСШОР на вул. Канатній, 95. Реєстрація учасників розпочнеться о 15.00, а перші ходи будуть зроблені о 16.00.
Запрошуються шахісти, чия кваліфікація не нижче першого розряду.
Інформацію підготовлено відділом спорту «Вечірньої Одеси».

У фіналі країни тільки дівчата

Обласний шаховий клуб міста Донецька приймав учасників чемпіонату України з шахів серед юнаків та дівчат у віковій категорії до 18 років.
Змагання проводилося за коловою системою у хлопців в 11 турів, а у дівчат — у 10.
У юнаків звання чемпіона України та право поїздки на чемпіонат світу з шахів завоював Костянтин Барсук з Вінниці, який показав високий результат 9,5 очка. Щасливий квиток на чемпіонат Європи «витягнув» Максим Поляков з Харкова. Він відстав від переможця на 1,5 очка. На третьому місці опинився Борис Харченко з Луганська. У нього в активі 7,5 очка. Серед дівчат золота медаль і звання чемпіонки України дісталися Ірині Андренко з Сімферополя. Вона набрала 7 очок. Срібна та бронзова медалі вручені представницям Дніпропетровська, відповідно, Маріці Цирульник та Дарині Орлянській. Вони прийшли до фінішу з однаковим показником — 6,5 очка. Одеська область делегувала на першість двох шахісток. Одеситка Юлія Стасенко виступила гідно, зібравши 50-відсотковий урожай очок. Юля могла зіграти краще, її підвела «стара хвороба» — позіхи. Людмила Горошкова з Іллічівська виявилася сусідкою Юлі в турнірній таблиці (VIII місце, 4 очки). Приводу для засмучення у дівчат немає, досвід участі в першості країни коштує багато, крім того, Люді всього 16 років, і все у неї попереду. Шкода, що до фіналу країни не пробилися одеські шахісти.
Олег МІЛЮТІН.
Міжнародний майстер з шахів.