Фізики захищаються
У лютому на базі фізичного факультету ОНУ ім. І. І. Мечникова пройшов II (обласний) етап конкурсу-захисту наукових робіт учнів — членів Малої академії наук України. Так само, як і I (районний) етап конкурсу, він включав попереднє (закрите) рецензування наукових робіт, теоретичний тур, на якому хлопці вирішували завдання трьох рівнів складності, а також сам захист робіт.
На конкурс було представлено 37 робіт учнів шкіл, гімназій, ліцеїв Одеси та Одеської області. 19 робіт були допущені до конкурсу, шість робіт направлені в секцію «Техніка», 12 робіт відхилені як реферативні. З допущених робіт 9 підготовлено хлопцями з Одеси, а решта — з області (в основному — з сіл). Не може не радувати те, що якість оформлення робіт з кожним роком зростає.
На жаль, продемонстрований на теоретичному турі рівень знань школярів не порадував. З можливих 39 балів лише три людини набрали більше 9, а найкращий з них — 16. При тому, що завдання не можна назвати дуже складними.
Про доповіді. Одні з них відрізняються великою складністю експерименту, проведеного на базі ВНЗ (в тому числі ОНУ), інші, навпаки, мають дуже просту експериментальну частину. Однак у першому випадку доповідачі часто демонстрували погане розуміння суті роботи, фізичних процесів, що відбувалися під час експерименту, погано відповідали на запитання журі та інших учасників конкурсу. З іншого боку, ті хлопці, які проводили експерименти самостійно, у себе вдома, а не в наукових лабораторіях, продемонстрували вищий рівень розуміння своїх робіт, краще відповідали на додаткові запитання. Відзначимо, що ці тенденції не стосуються абсолютно всіх доповідачів.
Цього року найбільш популярна тема робіт — вирощування кристалів. Були продемонстровані два різних способи їх вирощування, кристали у різних учасників помітно відрізнялися, що говорить про деяку індивідуальність підходів.
Роботи, що зайняли призові місця, відрізнялися різноманітністю тематики, що говорить про великий простір для діяльності, однак ні в одній з них ми не бачимо складних лабораторних експериментів. У дуже гострій боротьбі за перше місце Олеся Прутян («Вирощування та практичне застосування кристалів») із села Струмок Татарбунарського району обійшла Тетяну Хаджиогло («Лазерна указка») із села Табаки Болградського району, яка розділила друге місце з Дмитром Петковим (с. Великомихайлівка Великомихайлівського району), який виконав чималу теоретичну роботу з розробки екологічно чистого літального апарату в стилі Леонардо да Вінчі.
Третє місце розділили між собою одесити: Михайло Бойчук («Викривлення пучка світла оптично неоднорідною рідиною», 53-й ліцей), Олександр Дяк («Вивчення кумулятивного ефекту», ЗОШ № 38) та Володимир Нуждін («Аналіз явищ за зовнішніми ознаками роботи двигуна», Рішельєвський ліцей).
Найкращі з решти хлопців отримали почесні грамоти. Слід відзначити роботу Саші Рубана (учня 9-го класу гімназії № 1). Він спробував розібратися в особливостях каталітичних процесів при синтезі аміаку, для опису яких необхідні глибокі знання атомної фізики. Сподіваємося, що в конкурсі наступного року він буде одним з перших.
Хотілося б вірити, що хлопці, які брали участь цього року в конкурсі, але ще не закінчують школу, підготують нові роботи, а також значно покращать свою підготовку в галузі розв’язання задач з фізики та математики. Тих, хто закінчує школу вже цього року, запрошуємо продовжити наукову діяльність на фізичному факультеті ОНУ. Для цього в квітні-травні достатньо пройти рейтингову співбесіду з фізики на нашому факультеті.
Запрошуємо всіх учнів старших класів, які цікавляться проблемами фізики та астрономії, взяти участь у науковому семінарі, який відбудеться на фізфаці ОНУ 18-20 квітня. Бажаючі виступити з доповіддю повинні повідомити про це до 1 квітня за телефоном: 63-45-24 (Одеський обласний гуманітарний центр позашкільної освіти та виховання).
Володимир ЗАВАЛЬНЮК.
Олена ЄМЕЦЬ.
Аспіранти фізфаку ОНУ,
члени журі.
Літературна вітальня
Нещодавно відбувся літературний вечір у школі № 78, присвячений пам’яті великого російського поета А. С. Пушкіна. Завдяки старанням учителів, в актовій залі були представлені портрети, скульптури та книги поета, а також деякі атрибути його епохи. Перша частина свята пройшла дуже цікаво: хлопці (учні сьомих класів) по черзі читали твори або розповідали уривки з біографії письменника, прозвучали деякі вірші, покладені на музику, у виконанні викладачів музичної школи № 31 Лариси Євгенівни Блінової, Надії Іванівни Деми, Олени Олексіївни Семенової. Виступила директор школи Людмила Іванівна Ступак, цікаві факти з життя поета навели бібліотекар Лідія Володимирівна Болдінська та вчителька російської мови Світлана Антонівна Матецька.
А другою частиною заходу стало святкування старовинного народного та православного свята — Масляної. Тут потрібно віддати належне батькам учнів та самим школярам у приготуванні святкового столу, головним надбанням якого були, звичайно, млинці.
І хоча хлопці хвилювалися, їхні старання не пропали даремно: захід пройшов на «ура»! Також окрема подяка викладачам-організаторам свята, прізвища яких вже прозвучали раніше: Світлані Антонівні Матецькій, Лідії Володимирівні Болдінській та Аллі Дмитрівні Браславській.
Приємно знати, що після стількох років літературний доробок А. С. Пушкіна та народні звичаї наших предків шануються серед молоді.
Наталія РЕВКО.
Юнкор СЗШ № 78.
Сукня для випускного з дорогого магазину
Зайшла тут у вас розмова про вбрання для випускного балу. Розкажу вам, як я «пролетіла» з ним минулого року, — може, комусь послужить уроком.
Тато залишив нас п’ять років тому, ми живемо удвох з мамою. Але є у мене ще старший брат, він одружився, син у нього росте. Витрат у сім’ї з маленькою дитиною, звичайно, багато. Але брат — комп’ютерник, непогано заробляє. І нас з мамою не забуває, до кожного свята хороші подарунки робить. Минулої весни на день народження отримала я від нього велику красиву білу троянду і сто доларів у конверті, на якому було написано: «Цільове призначення — сукня для випускного». Чудовий подарунок! І головне — вчасно.
Вирушили ми з мамою по магазинах. Довго нам нічого не траплялося. А потім у дорогому бутіку в центрі міста побачили ми саме те, що я уявляла: миленьке, скромненьке, простеньке платтячко — яскраво-рожевий (колір мені личить) жатий фатин зі зборками, дві шлеєчки, спина відкрита. Ціна — близько сотні доларів. Зрозуміло, сукню ми купили. Цього ж дня підібрали і сумку до неї, і туфлі. Залишилися без копійки, але були задоволені — до випускного вечора підготувалися. Три дні я милувалася обновками — вдягала і крутилася перед дзеркалом.
А на четвертий пішла на наш рідний ринок «Південний» за продуктами. І щось повело мене до рядів, де ганчірки продаються. Дивлюся, висить точно таке ж платтячко, як у мене. Правда, в інтер’єрі бутіка воно виглядає набагато ефектніше, ніж на тісних прилавках ринку. Але ж і коштує вдвічі менше! Миттєво мій настрій впав. Навіщо я вирушила одразу в багаті магазини? Тут би й гроші заощадила, і час. До того ж прийшла мені в голову думка, що хтось з однокласниць (ми майже всі живемо по сусідству) купить таке ж…
Так воно і виявилося. Добре ще, що це була дівчинка з паралельного класу, а то сиділи б поруч дві Барбі-близнючки. І колір вона вибрала інший — кремовий. Я запитала, скільки її сукня коштує. «Просили 250 гривень, — каже, — сторгувалася за 200. А твоя?» Я чомусь посоромилася розповісти їй свою історію, сказала, що сукню брат подарував, ціну не назвав.
Ось, власне, і все. Невелика біда, звичайно. Тільки сукня розлюбилася мені раз і назавжди. Більше я її не вдягала. Розумію, що роблю дурниці, але не можу її бачити — настрій псується. Так що викинула я сто доларів на вітер. Надалі буду обачнішою.
АННА.
Посміхніться!
З ваших листів.
У новій школі я почуваюся дуже навіть непогано.
* * *
Мої переживання та хвилювання на шкільних іспитах здаються мені тепер, у студентському житті, світлою гамою почуттів.
* * *
Закінчивши карантин, навчання стало просуватися до фінішу швидкими темпами.
* * *
Неправдиве звинувачення класної керівниці в тому, що я не беру участь у громадському житті школи, стало точкою кипіння моєї душі.
* * *
Дорослі вважають, що в юності ми повинні жити їхнім життям — хорошими оцінками та громадськими справами.
* * *
Моя бабуся була жалісливою, коли траплявся серцевий напад, їй викликали «швидку».
проба пера
Дитина звикає до рабства
Немає страшнішого лукавства —
В покорі тримати дитину.
Дитина звикає до рабства,
Не зможе розправити спину.
Коритися людям і долі,
І жити в роздорі з собою.
Народився і виріс в неволі,
За волю не встане до бою.
Марина АНДРУЩЕНКО.
Юридичний ліцей.
…І назавжди залишилася з нами
Пішла з життя («згоріла»!) заступник директора з виховної роботи школи-інтернату № 5 Наталія Миколаївна Чорна, не доживши трьох днів до свого 30-річчя. Втрата для нас, її колег та вихованців, велика. Ще не виповнилося 40 днів з дня смерті дорогої людини, душа її з нами. Нехай прозвучать останні слова вдячності.
До школи-інтернату № 5 (а тут дитячий контингент не з легких) Наталія Миколаївна прийшла близько десяти років тому, після закінчення Балтського педагогічного училища. Їй довірили перший клас. І всім було зрозуміло, що чудово справляється молодий учитель з роботою — блищали очі у першокласників. Пізніше Наташа закінчила і педуніверситет, як і раніше залишалася класним керівником у своїх первістків, вела у них уроки української мови та літератури. Два роки тому стала Наталія Миколаївна заступником директора з виховної роботи.
Тепер її первістки навчаються в дев’ятому класі. Згадують з вдячністю.
«Наталія Миколаївна навчила мене найскладнішого в моєму житті — читати. Мені важко давалася ця наука. Багато провела вона зі мною додаткових уроків. Бувало, їду на тренування, а вчителька зі мною: бере підручник і в перервах ми разом читаємо…» — Діма Приходько.
«Це вона нас, братів, за руку привела до спортивної зали на таїландський бокс, зараз ми маємо безліч медалей за спортивні успіхи» — Слава та Вадик Каменеви.
«Вона була у нас класним керівником, і ми часто з нею ходили в кіно, в театр, в походи. Мене вона навчила плавати» — Льоша Любушкін.
Учні інших класів теж завжди відчували її увагу.
«Ми любили її за те, що вона розуміла нас, допомагала нам у скрутну хвилину. Її доброта, відкритість і відвертість, материнське ставлення до нас залишиться в моїй пам’яті назавжди…» — Альона Лагутіна, десятикласниця.
«Вона могла нас обійняти, як матуся; купити щось смачненьке, несподівано здивувати подарунком…» — Костя Мигутін, п’ятикласник.
А тепер кажуть колеги:
«Наташу ми пам’ятаємо зовсім молоденькою — мила, добра дівчинка, такою вона залишилася і коли стала працювати заступником директора. Ніколи ми її не бачили в поганому настрої. Завжди відповість з посмішкою, порадить, допоможе» — вчителька фізики Г. А. Міхеєва.
«Багато років я працюю в школі-інтернаті № 5, але такого вчителя, як Наталія Миколаївна, зустріла вперше. Що мене вражало — завжди діяла за ситуацією і знаходила правильний вихід з неї. Розумна, чесна, сумлінна, любляча дітей, далекоглядна…» — А. І. Маслова, вчителька географії, вихователь.
«Мені хочеться сказати словами поезії, які найкраще розкриють моє серце по відношенню до цієї (для мене) доньки.
Жорстокий ворон крила
понівечив.
Ти вже ніколи не змогла літати…
Настає вечір, той прощальний вечір.
А ніч у вічність розправила мати,
І ти пішла в темряву самотньо,
А наші скроні снігом притрусило,
Зорею в небо ти знялася високо,
Чи в небуття з вітром полетіла…»
— Галина ПОДЧАХА, вчителька української мови.
Колектив школи-інтернату № 5 завжди світло пам’ятатиме Наталію Миколаївну Чорну.
Коли на душі важко…
Набери номер телефону довіри Одеського міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді —
784-92-66.
Незнайомий, невідомий співрозмовник постарається вислухати тебе і допомогти —
хоча б порадою.
Це називається психологічною допомогою (з грецької «психо» — душа). Дзвонити можна у будні з 9.00 до 16.00.
Не залишайся
з тугою один на один!











