Небезпечно і кримінально карано
Кримінальна міліція у справах неповнолітніх займається дитячими правопорушеннями. Існує КМДН і на залізниці, в лінійному відділі ст. Одеса-Головна працюють чотири співробітники, очолює його А. І. Михайлов.
Співробітники КМДН прилаштовують малолітніх безпритульних, ловлять злодюжок і жебраків.
Останнім часом посилилася така напасть, як биття вікон у поїздах. Раніше теж траплялося, але епізодично, час від часу. Зараз же пацанва виходить на залізницю майже щодня — прямо як на роботу.
У поїздах стоять зараз, в основному, вікна-склопакети вартістю гривень у 300. А в швидкісній електричці Кіровоград—Одеса розбили нещодавно вікна в трьох вагонах. Дорого обходяться розваги хлопчаків. Але не це головне. У поїздах їдуть люди — з маленькими дітьми теж. Сам по собі кинутий камінь страшний для життя людського, а з силою удару, збільшеною швидкістю поїзда, — тим більше. Потрап такий камінь у голову малюка — і станеться трагедія. «Не п’ятирічні ж хуліганять, — обурюється А. І. Михайлов, — підлітки. Повинні розуміти, що допустимо, а що може погано скінчитися. Розумію: цікаво влучити в ціль. Так поставте пляшку на паркані і кидайте каміння скільки завгодно, не завдаючи шкоди».
Біда ще в тому, що відразу спіймати зловмисників неможливо. Поки «ай-ой», поїзд далеко пішов. Залишається сподіватися тільки на випадковий захват, але і в цьому випадку міліція повинна мати свідків.
Років чотири тому в Кремидівці спіймали на цій справі групу неповнолітніх. До 14 років підлітки не підлягають кримінальній відповідальності, тому батьки були покарані адміністративно за статтею 184.4 — відшкодували завдану шкоду, заплатили штраф. «І з того часу — ні-ні», — Олександр Іванович стукає кулаком по столу, щоб не наврочити.
Зараз в Одесі на ділянці залізниці від «Краяна» до Горбатого мосту КМДН лінійного відділу виставляє заслони. Півмісяця щодня два співробітники сиділи в засіді. Допомогли і сучасні засоби зв’язку: провідник по мобільному телефону повідомляв про порушників начальнику поїзда, той — машиністу, машиніст — черговому по станції, а потім оперативному черговому лінійного відділу міліції. Спіймали п’ятьох підлітків, вдалося знайти і свідків їхнього хуліганства, що немаловажно.
Хлопчаки виявилися вже досить дорослими: Віталій, 1991 року народження, навчається в автодорожньому технікумі, Олександр та Олег — його ровесники, навчаються в 37-й і 46-й школах. Проти них порушено кримінальну справу за статтею «хуліганство», слідчий лінійного відділу станції Одеса-Головна веде розслідування, потім передасть справу до суду. Загрожує хлопцям, швидше за все, умовний термін, але все одно це судимість, пляма на біографії на все життя. За вчинки Колі (1993 року народження, учень 69-ї школи) і Славіка (1995 року народження, навчається в СШ № 46) відповідатимуть батьки. Теж радості мало, коли доведеться платити штраф близько тисячі гривень плюс відшкодування матеріальної шкоди.
До речі, всі хлопчаки, за винятком одного, з благополучних сімей, при двох батьках. Але проводили вони дозвілля в небезпечних навіть для самих себе місцях: на території «Краяна», біля залізничного насипу, де пішохідна доріжка звужується до метра, залетіти під поїзд нічого не варто…
Хлопчаки спочатку злякалися, що попалися на «гарячому», відразу в усьому зізналися (опитували їх у присутності батьків), говорили, що усвідомили, в які ігри грали. А після у хлопців каяття поменшало. Батькам шлють поштою повістки, щоб до слідчого прийшли, а вони не з’являються. Одна мама адвоката взяла, щоб захистити сина. Через цю історію, до речі, з’ясувалося, що синок частенько уроки прогулює…
Співробітники залізничної КМДН дуже сподіваються, що ця історія послужить уроком для інших хлопчаків. Нехай дорослі — мами і тати, бабусі і дідусі, вчителі та вихователі, сусіди, врешті-решт — розкажуть її дітям, поговорять про те, як важко виростити людину і як легко її вбити — в тому числі і запущеним з дурості каменем у вікно поїзда, що проходить.
Зараз у співробітників міліції новий об’єкт спостереження: платформа Прибережна білгород-дністровського напрямку — кілька разів вже підлітки «обстріляли» ізмаїльський поїзд. Будуть влаштовувати засідки, ніби більше міліції робити нічого. Але ж йдеться про безпеку людей, а майже кожна людина колись стає пасажиром поїзда.
Тетяна НЕПОМНЯЩА.
Дякую за увагу та любов
Протягом понад 40 років у СШ № 31 зберігається чудова традиція вітати вчителів-пенсіонерів з Днем вчителя, з Новим роком, з 8 Березня.
Учителям-пенсіонерам ми присвячуємо теплі слова, вручаємо подарунки, накриваємо святкові столи. Пишемо сценарії зі шкільного життя, випускаємо цікаві стінгазети, влаштовуємо фотовиставки на тему: «Згадаємо молодість свою». Учні обов’язково готують концерт, іноді запрошуємо різні ансамблі, акторів з театру музкомедії, філармонії.
В організації цих заходів нам завжди допомагають батьки, спасибі їм величезне.
Пенсіонерів у нас багато, тому доводиться шукати спонсорів.
Ми дякуємо за допомогу магазин «Аеропортовський» (директор об’єднання Віталій Володимирович Карандо), мале підприємство «Гарант» (директор Леонід Абрамович Бобров), завод поршневих кілець (директор Юрій Миколайович Голованов) і всіх добрих людей, які відгукуються на наші прохання.
Особливо мені хочеться подякувати депутата обласної ради С. М. Горохова. Цього року на День вчителя Сергій Михайлович сплатив за частування, що було на столах, віддячив акторів, зробив подарунки всім вчителям і техперсоналу школи…
Спасибі, що ще є такі люди!
Світлана Савеліївна ГЛАДКА.
Мелодія, опалена війною
Нещодавно в школі № 81 Київського району виступив зразковий хор ветеранів. Художній керівник і акомпаніатор хору Валентина Валентинівна Ульяш є не тільки талановитим організатором, але й композитором. Вона видала збірку пісень воєнних років під назвою «Одеса в огоні».
Пісні воєнних років виконували заслужена артистка Росії Людмила Височиненко, лауреат всеукраїнського фестивалю єврейської пісні Йосип Жеребкер, солісти — Таїсія Зборовська, Надія Панасюк, Яків Фукс, учасники хору — Галина Повстяна, Альбіна Томчук, Людмила Захарова, Серафима Глазунова, Ніна Астаф’єва.
Під час концерту хлопці немов потрапили в далекі страшні роки Великої Вітчизняної війни. Слухачі та артисти разом переживали початок війни, розставання з улюбленими, оборону Одеси та Ленінграда, визволення Батьківщини від фашистів, взяття Берліна. Коли слухачі впізнавали знайомий мотив, підспівували ветеранам.
Протягом півтори години тривав концерт. За цей час наші шановні ветерани показали нам, що, незважаючи на пережити, вони не перестають радіти життю.
Хотілося б, щоб такі зустрічі відбувалися якомога частіше. Нове покоління повинно знати, через яке горе і злидні довелося пройти старшому поколінню, щоб подарувати всім нам життя, свободу, благополуччя.
Анна ЛЯШЕНКО.
Десятикласниця.
тусовка
Цілунчики
Наша школа знаходиться в Київському районі, але номер її називати не буду: по-перше, ганьбитися не хочеться, все-таки «альма матер»; по-друге, подібне відбувається майже в усіх інших навчальних закладах. Я говорю про цілунчики та обійми, які з якогось часу стали звичною справою в суворих шкільних коридорах і кабінетах. Не всі, на щастя, цим займаються, але багато хто.
У нас в класі є одна любвеобильна дівчина, вона без поцілунків жити не може. Хлопці у неї змінюються щокварталу, але з останнім щось затрималася на півріччя. Він навчається в паралельному 9-Б, бачитися закохані можуть тільки на перервах. Ледь продзвенить дзвінок, Альона мчить до умовленого місця і з розбігу вішається Олегу на шию. Пів-язика запхають один одному в рот, завмруть, закривши очі від задоволення. Всі інші повинні споглядати їхні лобзання. Особисто мені це задоволення не приносить.
Не подумайте, що я якась відстала стара діва. У мене все гаразд, більше року зустрічаюся з хорошим хлопцем. Але навіть з марновірства, зі страху, що хтось наврочить, я не буду цілуватися з ним на людях. У мене просто не вийде!
Взагалі останніми роками все інтимне настільки виставляється напоказ, що противно. Досить часто вдома, коли ми сидимо перед телевізором, мені доводиться вставати і йти при демонстрації надто відвертих сцен — перед батьком соромно за жіночий рід, який дозволяє витворяти з собою чортзна-що. Мені набагато цікавіше стежити за тим, що відбувається з душами героїв, а зовсім не з їхніми тілами.
Але телевізор вдома можна хоча б вимкнути. А в школі мусиш спостерігати прояви пристрасного кохання. Я сказала одного разу Альоні: «Що ти висиш на хлопці? Красиво, чи що?» А вона відповіла: «Тобі яке діло? Синець під око поставити?» І адже поставить. Були випадки, що через хлопців Ленка суперниць на дискотеці за волосся тягала — дівка здорова. Я теж сильна, спортом займаюся з дитинства, але вдарити людину, та ще й по обличчю, не можу. І не хочу вступати в бійку! А вчителі дивляться на шкільне кохання поблажливо, тобто роблять вигляд, що нічого не відбувається. Напевно, нерви свої бережуть.
ДАР’Я.
проба пера
Біля моря
Море, пестячи, ніби просить
Вигнати з серця злу тугу,
Ніжно до ніг моїх хвилі підносить
І жене назад їх по піску.
Чайки кричать, і гуде сирена,
Пірс заливає зеленою хвилею.
Кров моя гулко стукає у вени
При думці: не буде тебе зі мною.
Я мало був щасливий, розвіялися мрії.
Тебе немає зі мною — і нічим дихати.
Бушують у душі моїй темні грози,
Вони не здатні печаль погасити.
Небо темніє, хмари нависли.
Шепоче природа: «Забудь і прости…»
Море забрало тривожні думки,
Хвилею вслід хлюпнуло: «Не треба сумувати!»
Володимир НАЗАРУК.
Учень СШ № 71.
Посміхніться!
З ваших листів
Пісня «У лісі народилася ялиночка» складена в давні часи, а тепер дерева в лісі рубати заборонено, тому що проводяться санітарно-гігієнічні чистки в розплідниках.
* * *
Дід Мороз є вигаданим, але живим персонажем усіх новорічних свят.
* * *
На бал-маскарад я вбралася Бабою Ягою, і мій хлопчик сказав, що цей костюм мені дуже пасує.
* * *
Канікули подобаються мені тим, що дозвілля належить тільки тобі.
* * *
При підготовці до КВН загострюються наші притуплені під час звичайних занять мізки.
* * *
Суворі очі вчительки зупинили на мені свій погляд.
* * *
Здавши заліки, полегшений стан відвідав мою душу.
* * *
Цього разу Новий рік приходить 1 січня, в понеділок, — дуже зручний час для початку нового життя, і я з нетерпінням чекаю заповітної години, щоб зробити у своєму характері зміни на краще.











