1 грудня — Всесвітній день боротьби зі СНІДом
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, сьогодні на нашій планеті понад 40 мільйонів людей живе з діагнозом ВІЛ/СНІД. З них 38 мільйонів — у самому репродуктивному та працездатному віці: від 15 до 49 років.
Минулого року хвиля ВІЛ-інфекції, яка вже набула характеру пандемії, забрала життя понад 3 мільйонів людей. Всього ж від СНІДу — з 1981 року, як у США від невідомого на той момент захворювання, що нагадувало рідкісний різновид раку крові, померли перші 128 пацієнтів — вже померло понад 16 мільйонів людей.
В Україні — станом на 1 липня 2006 року — кількість ВІЛ-інфікованих, які перебувають під диспансерним наглядом, досягла майже 68 тисяч осіб. Показник поширеності склав 144,3 на 100 тисяч населення країни. У понад 6 тисяч українців хвороба, викликана ВІЛ-інфекцією, досягла кінцевої стадії — СНІДу.
Сумно, але в «чорному» списку регіонів України, де «чума ХХ століття» почувається найбільш вільно, Одеська область займає провідні позиції. Показник захворюваності на ВІЛ-інфекцію в нашому регіоні в 2,5 рази перевищує середньоукраїнський, показник захворюваності на СНІД — у 3 рази, смертності від СНІДу — у 2,5 рази!
І це — тільки офіційна статистика. На жаль, далеко не кожен ВІЛ-інфікований дотримується норми Закону «Про профілактику захворювання на синдром набутого імунодефіциту та соціальний захист населення», яка зобов’язує не тільки повідомляти про кожен контакт, при якому була можлива передача небезпечного вірусу, але й привести на обстеження свого партнера.
Втім, головна проблема в протистоянні зі СНІДом не в цьому.
Проблема в тому, що переважна більшість тих, хто вважає себе здоровим, продовжує вдавати, що тема ВІЛ/СНІДу його особисто абсолютно не стосується. Мовляв, дзвін, що задзвонив 25 років тому, попереджає когось іншого, але не мене.
А все тому, що ми боїмося. У суспільній свідомості чітко вкоренилося: СНІД — це хвороба наркоманів і повій. А всі інші категорії населення — поза зоною ризику. Тому нам неприємно слухати будь-яку інформацію про ВІЛ-інфекцію. Ми боїмося людей, які вже захворіли, бо не уявляємо, як себе з ними поводити. Боїмося обстеження на ВІЛ, бо краще жити в невіданні, ніж знати про присутність в організмі грізного вірусу.
Примітно, що страх викликає не сама хвороба. Багато хто вже знає, що при ранній діагностиці цілком можливо не допустити переростання ВІЛ-інфекції в стадію СНІДу. Безсимптомний період хвороби, коли людина почувається абсолютно здоровою, може тривати і 10, і 15, і 20 років. Правда, ліків, що повністю знищують вірус в організмі, поки що не придумали.
Але ми боїмося, що нас перестануть любити. Назвуть порочними. Від нас усі відвернуться. І життя в одну мить втратить увесь сенс.
…Сергій Д. вважався успішним банківським працівником. Особливістю службових обов’язків були часті відрядження.
Зрозуміло, що вечорами в чужому місті було нудно і хотілося розважитися. Програма «культурного відпочинку» не відрізнялася особливим розмаїттям: ресторан, боулінг, стриптиз-бар. Кілька разів у розклад розваг вклинювалася сауна.
Природно, з дівчатами. У Дніпропетровську (а ця область, до речі, займає в Україні 1-е місце за поширеністю ВІЛ-інфекції), він запрошував тільки одну дівчину. Місцеві товариші відрекомендували її як «перспективну», з якою не «обов’язково дотримуватися заходів безпеки».
Потім відрядження завершилося, Сергій повернувся до Одеси. «Пригоди» в Дніпропетровську поступово вивітрилися з пам’яті. А через кілька місяців, коли Сергій з дружиною здавали аналізи — вони чекали на другу дитину — тест на ВІЛ виявився позитивним.
Сьогодні товариш вже став частіше відповідати на телефонні дзвінки, іноді я його бачу, гуляючим з другою народженою дочкою. З банку Сергій пішов. На щастя, дружина добре заробляє. Ще одна несумнівна удача: сім’я збереглася. Але як вони живуть, про що говорять, чи зустрічаються поглядами, чи торкаються рук один одного — не знаю.
— Держсанепіднагляд з питань профілактики та боротьби з ВІЛ-інфекцією/СНІДом в Одеській області проводиться з 1987 року, коли першими обстежуваними стали донори крові та іноземці, — розповідає лікар-епідеміолог відділу особливо небезпечних інфекцій Одеської обласної санітарно-епідеміологічної станції Валентина Лісецька. — У 1987 році в регіоні було виявлено 22 носія ВІЛ-інфекції, 18 з них виявилися мешканцями різних африканських держав (Бурунді, Танзанія, Руанда, Ефіопія, Конго), які приїхали до Одеси за вищою освітою.
У 1990 році медиків чекав «сюрприз». У працівниці комерційного, як зараз прийнято політкоректно висловлюватися, сексу, яка проходила обстеження на одній з останніх стадій вагітності, аналіз на ВІЛ дав позитивний результат. Незабаром народилася дитина, у якої теж діагностували ВІЛ-позитивний результат.
При подальшому епідрозслідуванні було дано вказівку обстежити на ВІЛ старшого сина «жриці кохання», якому в 1990 році виповнилося сім років. Результат приголомшив: аналіз дав позитивний результат.
Виходить, що ще в 1983 році, коли незалежно один від одного французький вчений Люк Монтаньє з Інституту Пастера та його американський колега Роберт Галло тільки-но відкрили вірус імунодефіциту людини, а в Радянському Союзі, як відомо, сексу не було й близько, ВІЛ-інфекція вже гуляла по Одесі!
Протягом 1987-1994 років епідемічна ситуація в нашому регіоні щодо ВІЛ/СНІДу була стабільною. Щорічно виявлялося 8-10 випадків захворювання, що передавалося, в основному, статевим шляхом.
А в 1995 році вірус проник у середовище споживачів ін’єкційних наркотиків. І почалася справжнісінька епідемія. В Одеській області відсоток інфікованих ВІЛ серед наркоманів, що сидять на голці, починаючи з 2000 року, тримається на максимально високому рівні.
А з 1996 року ВІЛ-інфекція, масово накривши всі без винятку групи ризику, перейшла в атаку на благополучні верстви населення.
Парадоксальна річ виходить. З одного боку, про вірус імунодефіциту людини відомо практично все: його походження, шляхи передачі ВІЛ, особливості захворювання, принципи антиретровірусної терапії, що дозволяє запобігти стадії СНІДу, методи запобігання ВІЛ.
З іншого боку, обиватель практично нічого не знає про цю хворобу. Порозпитуйте своїх знайомих, як це зробив я, і самі переконаєтеся. Більшість не уявляє життя зі СНІДом і життя поруч зі СНІДом.
Той, хто заразився ВІЛ-інфекцією, починає кардинально переосмислювати все своє життя, що розкололося без остачі на дві частини: «до» і «після». Найстрашніше, що вірус імунодефіциту людини вражає, перш за все, найрепродуктивнішу та працездатнішу частину населення.
Той, хто здоровий, не знає, як себе поводити стосовно ВІЛ-позитивного: як з ним спілкуватися, які теми можна обговорювати, на які взаємини розраховувати.
Ті ж, хто одного разу зазирнув у заборонену зону, наприклад, з’їздив з друзями в сауну «попаритися», приречені на всілякі фобії. Буває, що людина на кілька років відкладає здачу аналізу на ВІЛ-інфекцію. Страх дізнатися результат, який автоматично стає вироком, перетворює людину на неврастеніка, що доводить себе та оточуючих сумнівами та припущеннями до самого справжнього нервового зриву. Навіть термін вже з’явився — спідофобія. Це коли абсолютно здорова людина знаходить сама в себе всі симптоми присутності в організмі ВІЛ-інфекції.
Все більше і більше фахівців сьогодні відзначають, що профілактика ВІЛ/СНІДу давно вимагає інших підходів. Про хворобу потрібно розповідати не тільки хворим, але, перш за все — здоровим. Розповідати чесно, нічого не приховуючи, без ханжества та хибного розуміння моралі. У будь-якому випадку, профілактика обійдеться дешевше, ніж лікування.
Другий момент — все наполегливіше лунають голоси авторитетних медиків, які вважають, що до ВІЛ/СНІДу, який спочатку отримав статус виняткового захворювання, все ж слід застосувати всі інші принципи охорони здоров’я, які дозволили зупинити епідемії інших інфекцій. Наприклад, стандартні методи контролю за поширенням захворювання.
Для 1 грудня цього року Всесвітня організація охорони здоров’я запропонувала тему «Зупини СНІД» і гасло «Виконай обіцянку». Глибинний сенс закладено в цих словах. Дійсно, СНІД можна зупинити тільки в тому випадку, якщо кожен з нас буде пам’ятати про свої громадянські зобов’язання. Здавалося б, чого простіше: не вживай наркотики, зберігай подружню вірність. У крайньому — «піковому» — випадку не забувай про презерватив. Однак шлях до розуміння цих простих формул поведінки досить складний: через ламання життєвих стереотипів, підвищення духовності, виховання почуття відповідальності за свою долю та долю рідних і близьких.
У будь-якому випадку, якщо і далі продовжувати вести страусину політику щодо ВІЛ/СНІДу, то цілком можливо, що настане той день, коли дзвін почне дзвонити персонально для кожного…
Олег СУСЛОВ.
У 1988 році при обласній санітарно-епідеміологічній станції була створена централізована імуно-вірусологічна лабораторія з діагностикою СНІДу, яка проводить скринінгові та підтверджуючі дослідження. У лабораторії є комп’ютерна база обстежених та виявлених ВІЛ-інфікованих.
Бій зі СНІДом триває щодня. Так, тільки за один тиждень, з 24 жовтня по 1 листопада, коли готувався цей фоторепортаж, фахівці лабораторії виявили в Одеській області ще 82 ВІЛ-інфікованих…
Фото Олега ВЛАДИМИРСЬКОГО.











