пн, 16 лис --:--:--
USD 0 0
EUR 0 0
А9582.64 ДТ93.04
+17° Одеса

Мала академія наук відкриває великі перспективи
До редакції надійшов лист:
«Мені дуже хочеться брати участь у різних конкурсах, але вчителі пропонують лише предметні шкільні олімпіади. А мама мені розповідала, що в середині 80-х років, коли вона була старшокласницею, із захопленням займалася в Малій академії наук, захищала свої дослідницькі проєкти. Потім мама навіть вступила до аспірантури, але навчання довелося залишити, бо я з’явилася на світ. Мама з вдячністю згадує МАН, але припускає, що він занепав, як багато інших дитячих організацій того часу. Розкажіть про академію, будь ласка, якщо вона ще існує.
Катерина САВЧЕНКО.
м. Ананьїв».

З цим листом я відправилася до обласного гуманітарного центру позашкільної освіти та виховання на вул. Теністій, де й працює територіальне відділення Малої академії наук України.
МАНівський рух у країні нещодавно відзначив своє 40-річчя. В Одесі ж він зародився наприкінці 70-х років з ініціативи директора фізико-хімічного інституту АН України, академіка О. В. Богатського, але й задовго до цього старшокласників активно залучали до спільних досліджень з ученими вишів. У січні 1980 року відбулася перша установча конференція МАН, де визначилися з напрямками роботи, ухвалили статут, обрали першого президента — ним став член-кореспондент «великої» Академії наук України С. А. Андронаті. Нова організація, що складалася з семи секцій, базувалася на обласній станції юних техніків та обласній станції юних натуралістів.
Очевидно, ті часи й згадує Катина мама. Працювали при МАНа очно-заочні школи, зимово-літні табори (у канікули), були централізовані виїзди для спостереження астрономічних явищ та збору біологічного матеріалу, фольклорні та краєзнавчі експедиції… «Багато що кануло в Лету через відсутність фінансування,— сумно констатували в гуманітарному центрі,— навіть кількість годин, відведених на консультації зі школярами (це дуже важлива робота), скоротилася з дев’яти на тиждень до чотирьох, а то й до трьох». Співробітники МАН з тієї ж причини не можуть навіть виїхати в райони. До речі, працюють у відділі лише три людини — завідувачка О. А. Давиденко, методисти
Н. Ю. Олійник, А. В. Чикаленко (Анна колись сама із задоволенням займалася на станції юних туристів). А на Волині, наприклад, МАН — це окрема установа, і там, крім директора, його заступника та секретаря, у штатному розписі є ще сім методистів, які ведуть ті ж шість напрямків: фізико-математичний, хіміко-біологічний, філологічний, обчислювальної техніки та програмування, техніко-технологічний, історико-географічний.
Попри труднощі, Мала академія існує і розвивається. Щорічно (вже майже 20 років) проводиться обласний турнір юних хіміків, у 2000 році прибуло на нього лише сім команд, а потім їх кількість стала поступово збільшуватися — у 2005-му було 13, а у 2006-му — 15. Проводяться також турніри юних біологів. Команди Одеської області не раз були призерами й всеукраїнського етапу. 13-й ТЮХ у 2005 році проходив у Києві, команда Рішельєвського ліцею взяла третє місце, а на 14-му всеукраїнському турнірі в Івано-Франківську у 2006 році рішельєвці піднялися на першу сходинку. У 2005 році на національному етапі міжнародного конкурсу науково-технічної творчості старшокласників для поїздки до США відібрали двох осіб з усієї України — це були одесити Данило Сомсіков (зараз він навчається в ОНУ), який зайняв в Америці третє місце, та Марина Новікова (вступила до морського університету) — привезла грамоту.
Щорічно проходить у Малій академії наук конкурс-захист науково-дослідницьких робіт школярів, у якому нині на обласному рівні беруть участь до тисячі осіб (якщо ж брати й районний етап, то цифра буде вп’ятеро вищою). Цього року на всеукраїнському етапі захисту команда Одеської області здобула 16 призових місць — кожен другий вийшов у переможці! За результатами цього конкурсу п’ятьом хлопцям присуджено стипендії Президента на 2006-2007 навчальний рік (у 3,25 рази більше за звичайну вишівську стипендію) — Анатолію Долуденку (вступив до морського університету), Юлії Мизюк (економічний університет), Тетяні Севастьяновій (аграрний), Денису Лавренюку (ОНУ) та Катерині Янишевській, яка поки ще навчається в 11-му класі Чорноморського ліцею. Призерам обласного етапу та учасникам всеукраїнського за рекомендацією Міністерства освіти і науки при вступі до вишів надаються пільги — вони складають один іспит (профільний) або йдуть за співбесідою.
Як розповіла О. А. Давиденко, наукою школярі починають займатися зазвичай з восьмого-дев’ятого класу. Потрапляючи до МАН, вже мало хто кидає академію. Олена Олександрівна зробила невелике опитування серед колишніх МАНівців: «Що тобі дав МАН?» Першокурсник фізичного факультету ОНУ Віталій Бреус відповів: «МАНівські конкурси дають можливість обмінятися цікавою інформацією, поспілкуватися з близькими тобі за духом, якщо хочете, за інтелектом, людьми. Для мене важливо було отримати навички ораторської майстерності, вміння виступати перед великою аудиторією».
Аспірант медичного університету Сергій Шпак сказав: «МАН був першим поштовхом до того, щоб я почав займатися науковою діяльністю, у виші я відразу продовжив справу, мої студентські роки були насиченими». А за викладача ОНУ Юрія Шахіна, чия МАНівська робота в недавньому минулому взяла перше місце на обласному етапі та третє на всеукраїнському, говорить той факт, що він уже захистив кандидатську дисертацію того ж історичного напрямку.
У Києві другий рік Мала академія наук України за підтримки Національної академії наук України та двох міністерств — освіти і науки та у справах сім’ї, молоді та спорту — видає збірник тез науково-дослідницьких робіт учасників третього (всеукраїнського) етапу конкурсу МАН. Діти, які займаються наукою, виходять далеко за межі шкільних стандартів. Наприклад, Олександр Тепляков з м. Березівка (він вступив до університету ім. Мечникова) цього року виступив у Києві з роботою «Міжмолекулярна взаємодія у воді та вплив на неї зовнішніх магнітних полів», а Катерина Шихеєва (дівчинка навчається в одинадцятому класі української гімназії
м. Іллічівська) представила дослідження «Застосування напівпровідникового модуля у світильниках вуличного освітлення для збереження електроенергії». Готувати старшокласників до МАНівського захисту потрібно серйозно. Шкільні вчителі, як правило, тільки починають працювати з майбутніми вченими, потім потрібна допомога вишівських викладачів. Наукові співробітники Одеського національного університету ім. Мечникова, медуніверситету, аграрного, Південноукраїнського педагогічного, політехнічного, музичної академії розробили систему консультацій для школярів, прийти до них може будь-хто охочий.
Але чому ж Катя Савченко нічого не знала про МАН? Як пояснили мені в гуманітарному центрі, все дуже просто: є активні в плані діяльності наукових товариств райони, а є пасивні. Найкраще робота ведеться в містах Одесі (Приморський та Київський райони), Білгороді-Дністровському, Ізмаїлі, Іллічівську, а також у Болградському районі. Багато інших районів ходять у «середнячках», а з таких, як Фрунзівський, Іванівський, Миколаївський, Ананьївський, можна отримати одну МАНівську роботу на рік…
Дерзайте, школярі! Можливість проявити свої здібності у вас є. Телефон методичного відділу Малої академії наук 63-45-24.
Тетяна НЕПОМНЯЩА.

На варті біля Вічного вогню в місті-герої Волгограді
Минулого тижня в невеликій актовій залі центру «Пост № 1» відбулася прес-конференція, присвячена підсумкам поїздки одеської делегації наприкінці жовтня до м. Волгоград.
46 учнів СШ №№ 31, 43, 107, 118, 121 та 9 керівників з числа шкільних вчителів і співробітників міського центру військово-патріотичного виховання учнівської молоді «Пост № 1» (директор центру В. П. Носенко, начальник штабу О. Ф. Митрофанов) побували у Волгограді.
На вокзалі нашу делегацію зустрічав заступник директора Волгоградського «Поста № 1» Д. В. Биков. Розташувалися одесити в хорошій готелі «Турист». Потім наш зведений почесний караул інструктував начальник Волгоградського «Поста № 1» В. І. Решетников, але одесити внесли деякі свої пропозиції щодо несення вахти, і волгоградські старшокласники прийняли їх зі схваленням.
З інтересом хлопці оглянули музей. Почесну вахту пам’яті біля Вічного вогню вперше стали нести школярі у Волгограді у 1965 році. В Одесі ж Пост № 1 з’явився у 1968 році. Вчителька СШ
№ 107 Ж. А. Рудницька (вона теж була в поїздці) пам’ятає ті дні: першими в караул заступили найкращі учні їхньої школи. До 40-річчя цієї події, у 2008 році, планується відкрити музей і в Одесі.
Побували одесити й в інших музеях — бойової слави 6-ї Гвардійської танкової армії у волгоградській СШ № 99 та бойової слави 122-го Одерського окремого полку зв’язку 6-ї армії у СШ № 85. У цій школі є також музей ім. командира атомного підводного човна «Курськ» капітана Геннадія Лячина. Великі враження залишилися від відвідування меморіального комплексу «Мамаїв курган» та панорами «Сталінградська битва». Захопливою була екскурсія містом.
А 25 жовтня в першу половину дня несли наші хлопці (відмінно, як зазначено в спеціальному сертифікаті, виданому волгоградцями) Почесну вахту пам’яті на площі Полеглих борців біля Вічного вогню у Волгограді. У другій половині дня зустрічалися з головою комітету з освіти м. Волгограда М. А. Симоновою — обмінялися капсулами зі священною землею міст-героїв. Увечері одесити разом з волгоградцями дали концерт для ветеранів Великої Вітчизняної війни в актовій залі школи № 85. І ще встигли потанцювати на дискотеці зі старшокласниками СШ № 49.
На зворотному шляху до Одеси довелося зупинитися на вісім годин у Запоріжжі. Вдалося організувати екскурсію містом та відвідування історичного заповідника на острові Хортиця — колиски козацтва.
Насиченою вийшла поїздка. Відбулася вона завдяки фінансовій допомозі (дякуємо!) обласної та міської влади, а також деяких депутатів. Хлопці сподіваються, що вона буде не останньою. З 13 міст-героїв одесити-вихованці «Поста № 1» (всього 800 осіб) відвідали вже 9 — Київ, Севастополь, Керч, Москву, Санкт-Петербург… На 2 грудня цього року куплено квитки на поїзд на 60 школярів — їдуть до Тули, яка святкує 60-річчя з дня оборони міста та 30-річчя з дня присвоєння йому звання героя.
Олена МАКСИМОВА.

Посміхніться!
З ваших листів
Діти в гімназії отруїлися газовим пістолетом.
* * *
Вчитель фізкультури відрізнявся від інших людей бородатим обличчям.
* * *
Класна керівничка виявилася незрозумілою особистістю в дитячому колективі.
* * *
Спочатку я хотіла ґрунтовно взятися за навчання з другої чверті, але потім вирішила, що з другого півріччя це буде вагоміше.
* * *
Я була закохана в блакить його очей.
* * *
Дивитися серіали — моє головне хобі.
* * *
Життя прекрасне у всіх його повноцінних і неповноцінних проявах.

тусовка
Він сам мене знайшов
Він сам мене знайшов. Побачив тоді, коли для всіх я залишалася невидимою. Він міг просто повернутися і мовчки дивитися на мене, змушуючи повільно закохуватися в його очі… Стосунки наші розвивалися дивно. Я ніколи не вішалася йому на шию зі своїм «привітним поцілунчиком», як мої однокласниці. Тому, проходячи повз наш клас, Сергійко цілував усіх дівчат у щічку, а мені казав: «Здрастуйте». Але казав і дивився так, що, здавалося, цілий світ був укладений у його «здрастуйте». Я відчувала, що ми обоє хотіли зробити крок назустріч, але чомусь не робили. А на новорічній дискотеці ми раптом зрушили з мертвої точки. Коли діджей урочисто оголосив, що зараз буде остання пісня і хлопці ось-ось упустять свій останній шанс, Сергійко підійшов до мене і ніяково сказав: «Ну що, танцюємо?». Цей вечір став для мене найщасливішим. Ми стояли під моїми воротами, він тримав мене за руку, а потім ми проводжали один одного, і мені більше нікуди не хотілося…
Саме з цим хлопцем я вперше поцілувалася. Тільки поцілунок я чомусь зовсім не запам’ятала. Голова закрутилася, і я немов полетіла в небеса… Приземлилася, коли він почав озиратися: «Ніхто не бачив?» Цей поцілунок нічого не змінив у наших стосунках, просто твердим каменем застряг у серці, там, де мала залишитися теплота від першого в житті поцілунку…
А після травневих свят ми з ним вийшли і, пройшовши за два кроки один від одного, не сказали ні слова. Видно, не помітив мене… Як я пізніше дізналася, поговорили з ним мої «доброзичливці», і я для нього, як і для багатьох інших, теж стала невидимою.
Думала, забудеться з приходом літа. Не забулося. Дізналася його адресу, приїхала. Він відчинив двері, але… Розмова йшла про погоду, про природу. Я бачила, що не впала та стіна між нами, яка виросла після пліток. Навіть моя ніжна любов не в силах була щось зробити.
Тепер ми не бачимося: він вступив до університету, а я перейшла до іншого ліцею. У життя мені зустрівся новий хлопець, більш дорослий, більш розуміючий. Але навіть гуляючи з ним, я думаю про Сергійка. Адже недарма все це було. І найдивніше, що він сам мене знайшов…
Людмила.

репортаж
Туризм — найкращий відпочинок
У цьому переконалися сотні одеських хлопців, які разом з учителями, керівниками турклубів та батьками брали участь у святі мандрівників на Меморіалі 411-ї батареї. Його організували спортивно-туристичний центр «Одеса» та МОО «Одеське земляцтво», «Слово і діло».
У дубовому гаю для учасників змагань з пішохідного туризму була підготовлена смуга перешкод з куп’ями, завалами, ямами, які потрібно було спритно, швидко подолати за допомогою таких традиційних пристосувань, як траверс, мотузка-маятник та ін. Необхідним для цього навичкам новачків навчали досвідчені тренери Світлана та Валентин Григоренки, Олександр Саїнчук, Дмитро Ржепишевський, Марина Мостова, Дмитро Свидрук, Ігор Харченко, а також загартовані в походах рідним краєм члени дитячих турклубів.
Першою вийшла на старт і показала найкращий час команда «НЛО» у складі членів турклубу «Родина» Дениса Серьги, Саші Кривошея, Шагена Добиняна, Вадіка Мігули. Ці учні школи № 33 дуже поспішали ще на одне змагання — з шахів, навіть не дочекалися звістки про свою перемогу.
Серед призерів змагань — вихованці школи-інтернату № 1, для яких вчителька географії Наталія Олексіївна Ломаченко — найдобріший і найнадійніший друг, наставник у житті та в походах.
— Ми, ветерани туризму (найдоступнішого, ефективного виду відпочинку), прагнемо до того, щоб він знову став масовим,— зазначила вона.— Для цього не потрібні великі грошові кошти. Потрібно, щоб від розмов про проблеми дітей, молоді, переходили до справи, цьому й слідують міжнародні громадські організації «Слово і діло», «Одеське земляцтво». З весни тут, на березі моря, вони допомогли долучити до здорового способу життя сотні хлопців. Будемо раді, якщо до їхнього доброго почину долучаться інші громадські організації, підприємства, просто добрі люди.
Організатори туристського свята постаралися, щоб на фініші всі команди випили гарячого чаю зі смачною булочкою, отримали пам’ятні подарунки, а переможці та призери — необхідні в подорожах фірмові фляги, казанки, чайники, компаси та інше туристське спорядження.
Наступна зустріч юних туристів відбудеться в неділю, 26 листопада, на Базарному сквері, 5, біля пам’ятника отаману Антону Головатому, де буде дано старт змаганням з краєзнавчого орієнтування. Маршрут проляже центром Одеси. Час зустрічі — 11.00.
Валентина ЧЕРЕВИЧЕНКО.

проба пера
Чорне море
Є Червоне море,
Є Біле море,
Є Жовте море,
Є багато морів.
Але Чорне море — 
Прекрасне море,
Улюблене море.
Для серця миліше!
Чи побачу я Червоне море?
Чи побачу я Біле море?
Чи побачу я Жовте море?
Не знаю поки нічого.
Але точно я знаю,
Що Чорне море — 
Чарівне море,
Бадьоре море
Рідніше і красивіше за все!
Маргарита ЯЦЕНКО.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Загрузка…

Мітки

Наша галерея

Вечірня Одеса