Підтримаємо талановитих дітей
Асоціація жіночих організацій Одеської області провела 5 вересня традиційну зустріч з групою талановитих дітей у рамках програми «Чужих дітей не буває». Початок цієї програми покладено ще у 90-х роках, у період народження та становлення незалежності нашої держави.
Цього разу асоціація вшановувала дітей, які проявили свій талант у літературній творчості, спортивних танцях, музичному та вокальному виконанні.
Особливо виділяється всебічним розвитком Гаркуша Антон. Незважаючи на свій скромний вік, він уже заявив про себе не тільки успіхами у літературній творчості. Його цікавлять шахи, бойові види мистецтв, підводне плавання…
Троє дітей із сім’ї Прохорових, незважаючи на серйозні матеріальні проблеми, займаються спортивними танцями…
Усі присутні є переможцями багатьох конкурсів, а імена деяких відомі за межами нашої країни.
Під час зустрічі діти продемонстрували свою майстерність.
Антон Гаркуша прочитав свій вірш про незалежну Україну та подарував асоціації нещодавно видану збірку віршів.
Михайлова Марина майстерно прочитала гумористичні вірші про виховання дітей.
Обрамич Діана та Мешкова Настя виконали українську пісню.
На завершення зустрічі голова асоціації Н. П. Немодрук вручила дітям цінні подарунки, солодощі та подякувала батькам за їхню працю з всебічного розвитку дітей. Вона також акцентувала увагу на подальшій співпраці та участі дітей у спеціальних конкурсах, які будуть організовуватися громадськими жіночими організаціями.
Асоціація вдячна спонсору цієї акції ТОВ «Ветеран ЗС-91», його керівнику В. Н. Бойнику за чуйність та готовність допомагати дітям.
Ольга ЦУНИЦЬКА.
Почесний голова Асоціації жіночих організацій Одеської області.
Приходьте на свято!
Свято відбудеться сьогодні, у суботу, розпочнеться воно о 13.00. Це буде відкриття дитячого майданчика у Старобазарному сквері.
Є така фінансова установа — ПроКредитБанк, її відділення діють більш ніж у 20 містах України. Цей банк відзначає зараз своє п’ятиріччя. На честь першого ювілею вирішено встановити в Одесі (а такі майданчики вже відкриті у Кривому Розі та Львові, Маріуполі та Запоріжжі) спортивно-ігровий комплекс для дітей. Комплекс гарний (яскравий) і складається з безлічі конструкцій.
Дітей чекають найрізноманітніші розваги. Програму вестимуть клоуни. Звісно, передбачені призи для переможців конкурсів. Буде й солодкий стіл для всіх, хто прийшов на свято.
«Нам з учителем пощастило!»
Георгій Ломов, доцент академії холоду, надіслав до редакції свої роздуми з приводу освіти:
«Здібності учня, який здобув середню освіту, найбільш яскраво проявляються у вищому навчальному закладі, коли він уже на практиці повинен підтвердити свої знання. Рівень знань студентів, на жаль, знижується. Знаю це з власного викладацького досвіду. Щоб скласти два двозначних числа, студент дістає калькулятор…».
І раптом — приємна несподіванка!
«Мій онук навчається у третьому класі гімназії № 2. Звернув увагу на його здатність розв’язувати приклади на додавання та віднімання двозначних чисел у розумінні, без будь-якого там «стовпчика». Учителька О. А. Романова дала завдання: розв’язати 170 прикладів за 22 хвилини. Вісім секунд на приклад разом із записом відповіді! Онук справляється. Справляється і весь клас. У дітей добрі результати не тільки з математики, але й з усіх інших предметів. Пощастило хлопцям: з ними працює талановита вчителька».
Так адже О. А. Романова — дуже молода вчителька… «Знахідка для школи!» — вигукнув директор гімназії № 2 С. М. Вегерчук, ледь почув прізвище. Третій рік викладає Ольга Олександрівна у початковій школі цього навчального закладу. Завучі розповідають, що Сергій Максимович прискіпливо підбирав учителя — близько десятка претендентів перебрав. Вибором залишився задоволений не тільки директор, але й завучі, колеги-вчителі, а головне, звісно, — учні та їхні батьки.
Ольга Романова закінчила Південноукраїнський педагогічний університет. Але вчитися продовжує досі — все нове підхоплює на льоту і розумно впроваджує у свою роботу. Будь-який молодий учитель, як правило, перебуває під посиленим контролем адміністрації. Директор С. М. Вегерчук та завуч з початкових класів Л. В. Міщенко настільки впевнені у силах Ольги Олександрівни, що запрошували вже на її відкриті уроки керівників шкіл області.
Здається, більше за інші предмети О. А. Романова любить математику. Використовує вона випереджаючу методику. Але діти на уроках не втомлюються — матеріал завжди подається малюкам у ігровій формі. Діти під час занять обов’язково танцюють і співають — якось вправно вміє вчителька вплести елементи художньої творчості у тканину найсуворішого уроку. Наочні матеріали Ольга Олександрівна намагається робити сама. А коли душа вкладена, то й на наочність її — не надивуватися.
Ольга Олександрівна — натура артистична. Які вона ранки з дітьми готує! У неї в класі — 39 учнів. І жоден не залишається без уваги. І для кожного знайдеться добре слово. Можливо, тому душі в ній не чують і батьки, готові будь-яке завдання виконати. Думаю, всі вони слідом за дідусем Георгієм Ломовим повторили б: «Пощастило!».
Тетяна НІКОЛАЄВА.
проба пера
Як шкода…
Як шкода, що ти забув усі вечори,
Які ми разом проводили!
Як шкода, що все залишилося вчора,
А мені здавалося — ми кохали…
Тепер я стала не потрібна тобі.
Все тому, що раптом прийшла інша,
І немає вже мене в твоїй долі,
Іншій ти ніжно шепочеш: «Люба».
Але головне запам’ятай, милий:
Я не прийду до тебе, ти більше не клич.
Забуду все, мені вистачить сили,
Мені шкода мого розтоптаного кохання.
Юлія САНДУЛЬСЬКА.
с. Анатолівка Березівського району.
тусовка
Конфлікт
Це сталося минулого року. У другому півріччі до нас до школи, у паралельний клас, прийшла нова дівчинка. Квартиру її батьки купили по сусідству з нами. Люда виявилася цікавою людиною, і ми з нею подружилися.
А у Люди в той час був хлопець. Він закінчив школу два роки тому, але нікуди не вступив, пішов працювати на стоянку автомобілів охоронцем. Заробляв непогано. Може, це його і згубило: став вживати наркотики. Він начебто коловся не постійно, але всі навколо про це знали. Знала і Люда.
Вона сподівалася, що під її впливом хлопець кине цю справу.
Я, звісно, не пхала носа в їхні стосунки. Що Люда сама розповість — і гаразд. Тому мене обурив вчинок класної керівниці. Учителька (вона читала математику) мене любила, завжди ставила добрі оцінки. Пару разів було так, що я прийшла непідготовленою до уроку, так вона просто не поставила в журнал нічого. І ось на перерві відвела мене Ірина Миколаївна до вікна: «Поговорити треба». Мова вона вела про Людмилу. Сенс зводився до того, що раз дівчина зустрічається з поганим хлопцем, то мені з нею дружити не треба. Класна категорично заявила: «Я тобі це забороняю!»
Ми навчалися вже в десятому класі. Я паспорт громадянина України отримала! Хто має право щось забороняти мені, тим більше в таких особистих питаннях? Я б, наприклад, теж не стала зустрічатися з наркоманом, але подруга нехай чинить, як знає.
Все це я висловила класній керівниці. Вона на мене образилася. І це було дуже помітно. По-перше, вона перестала зі мною розмовляти. Тобто спілкувалася, звісно, але сухо, офіційно, в межах навчальної програми. По-друге, почала занижувати оцінки — трошки, але все одно відчутно. Як я не намагалася краще вивчити задане, вчителька знаходила недоліки у моїх відповідях. Однак наближався кінець року, конфліктувати не хотілося. Тим більше, що медаль мені «не світила», а якщо так, то на бал вище чи нижче — яка різниця?
Літо пролетіло швидко. Люда зі своїм хлопцем розійшлася, бо зрозуміла: його не виправити. Прийшли ми до школи. По обличчю класної керівниці я побачила: вона як і раніше на мене сердиться! Настрій одразу пропав. Як мені вчинити в даному випадку? Вибачитися? А за що? Можливо, я й була тоді різкувата, але ж, по суті, я права. Через цей конфлікт мені не хочеться ходити до школи.
ЮЛІЯ.
Кожен може!
Ніби у відповідь на скаргу Даші («БП» за 2 вересня) надійшов цей лист від Роксани. Дівчинка підказує, що робити, щоб життя цікавішим було: брати участь у конкурсах.
Щорічно міська дитяча бібліотека ім. Гайдара проводить конкурс «Кожен може випробувати себе», в якому можуть взяти участь юні літератори, перекладачі, художники-ілюстратори, музиканти-композитори. Дійсно, кожен може показати свої таланти.
Роботи збиратимуть з січня наступного року. Але створювати щось цікаве треба вже зараз. Займіться, хлопці. Довідки можна отримати в бібліотеці за адресою: Французький бульвар, 11-А у Людмили Юхимівни Волкової або за телефоном 714-88-82.
Вірші мої стають світлішими
Будь-який конкурс — це, перш за все, змагання. Тому він завжди дає можливість у боротьбі з суперниками реально оцінити свої сили, усвідомити особистий потенціал.
Мій перший конкурс — «Кожен може випробувати себе» — дав мені стимул для подальшої творчої діяльності та прагнення до участі в інших конкурсах. Він — найулюбленіший, якого я чекаю щороку. І річ не тільки в дипломах I та II ступеня за «участь у номінаціях «Перекладач» та «Автор», але й у теплій, дружній атмосфері цього конкурсу, який проводять справжні професіонали, які люблять свою роботу, тобто дітей.
Без цього конкурсу я не стала б учасницею та переможницею обласного конкурсу «Різдвяний зорепад-2006». Конкурс літературний, творчий. Але він для мене — це не просто ручка, листочок і рима. Це постійний пошук чогось нового, досконалішого. Я помітила, що чим кращий мій настрій, чим добріше я ставлюся до оточуючих, тим світлішими та цікавішими стають мої вірші.
Роксана ТОНОЯН.
Учениця юридичного ліцею.











