Вступна кампанія-2006
Абітурієнти склали вступні іспити до академій та університетів (ВНЗ III-IV рівнів акредитації). Зараз триває зарахування. Наша розмова з начальником відділу ВНЗ обласного управління освіти та наукової діяльності Ю. О. ЖУРАВЛЕВОЮ.
— Юліє Олегівно, скільки у нас в області було нині випускників-одинадцятикласників? І скільки заяв подано до ВНЗ?
— Понад 22 тисячі одинадцятикласників випустили цього року загальноосвітні навчальні заклади Одещини. А от щодо поданих заяв, то це цифра «плаваюча». Річ у тім, що нині абітурієнт може подати документи (копії) до кількох ВНЗ одразу або в одному ВНЗ вступати на кілька спеціальностей. У нас нещодавно був випускник з Кодими — «пройшов» до аграрного університету одразу на три спеціальності і ще на одну до академії харчових технологій. Навіть розгубився… Так от, заяв від абітурієнтів до 16 одеських ВНЗ III-IV рівнів акредитації надійшло 24519. А за держзамовленням, тобто без оплати, навчатимуться понад 7,5 тисячі першокурсників.
— Іншим, отже, доведеться платити. Скільки?
— Це залежить від ВНЗ, від спеціальності. За бакаврат (підкреслюю: це чотири роки навчання) в університеті ім. І. І. Мечникова історики заплатять 9 тисяч гривень, а правознавці — до 37. У політехнічному екологи — до 12 тисяч гривень, а економісти — до 26. В економічному університеті сума приблизно однакова на всіх спеціальностях — 22-25 тисяч гривень.
— Великий конкурс на місця держзамовлення?
— Все залежить від престижності спеціальності. Наприклад, у музичній академії традиційно високий конкурс на вокал — «сольний спів»: цього року шість осіб на місце. В аграрному університеті на «облік та аудит» — дев’ять осіб на місце. У морському університеті загалом по ВНЗ — 4,2 особи на місце, в економічному — 4,9 особи, в академії будівництва та архітектури — 5,3, але тут просто зашкалює цифра до архітектурного інституту…
— Чи роблять абітурієнти якісь загальні помилки?
— Вчасно не приносять оригінал атестата до обраного ВНЗ! Що прикро, втрачають навіть бюджетні місця. Це стосується тих, хто вступав до кількох навчальних закладів одразу. Правило жорстке: через п’ять днів після оголошення списку рекомендованих до зарахування оригінал документа про освіту має надійти до того ВНЗ, на якому остаточно зупинився абітурієнт. Якщо ні — на це місце зараховується інша людина, яка успішно склала іспити. Цього року ВНЗ зі статусом національного проводять зарахування до 1 серпня, а державні — до 5 серпня включно.
— Скарги до вас надходили?
— На щастя, жодної. Можливо, вони й були, але всі питання вирішувалися, мабуть, на рівні приймальної комісії. Але доводилося давати багато консультацій.
— Все одно вперто ходять чутки, що у ВНЗ хабарі брали і беруть. На одній із прес-конференцій представники правоохоронних органів назвали навіть суму, яку вдалося зібрати на ниві хабарництва за ці півроку: 800 доларів і 1600 гривень, що викликало посмішку у журналістів.
— Працівники облуправління — не співробітники правоохоронних органів. Скарг на вимагання хабарів у нас не було.
Олена МИХАЙЛОВА

Порятунок вступників — справа рук самих вступників
Наприкінці липня побувала я в таборі «Вікторія» на Дачі Ковалевського. Розговорилася там із нинішньою випускницею школи-інтернату № 4 для дітей-сиріт. Назвемо її Леною.
Лена мріяла вступити до технікуму. Вчасно подала документи, «підзубрювала» математику. Готувалася, загалом.
І… спізнилася на іспит. Маршрутка, в яку вона сіла, потрапила в «затор». 20 хвилин зіграли фатальну роль. Директор не допустила дівчину до іспиту. На початку серпня випадково зустріла її в інтернаті — заливається сльозами. «Що ти тепер думаєш робити?» — запитую. «Не знаю», — відповідає.
А вникніть у правила. Дитина-сирота має пільги на вступних іспитах (йде поза конкурсом) лише в перший рік після закінчення навчального закладу. Якщо зараз Лена піде працювати або просто «пересидить» рік удома (житло в неї є), то втратить наступного року пільги. Якщо ж вона цей рік навчатиметься — в ПТУ, наприклад, (багато училищ після одинадцяти класів якраз на рік і беруть), то навчання не буде перервано, і дівчина наступного року може подати документи до того ж технікуму, пільги збережуться. А якщо сили в собі відчує, то може вступати до університету чи академії.
Так що побігла Олена до технікуму, щоб документи забрати і здати їх до училища, поки приймають. А скоро почнеться і співбесіда.
Ще запитала Лену, скільки днів минуло відтоді, як на іспит спізнилася. «Чотири», — відповідає. Та ж бо в такій справі зволікання смерті подібне! Пам’ятайте, хлопці: порятунок вступників — справа рук самих вступників.
Тетяна НІКОЛАЄВА.

«Море друзів»
Ввосьме в Тузлівському інтернаті-ліцеї Татарбунарського району пройшла під такою назвою обласна спартакіада серед вихованців інтернатних закладів — спеціальних та загальноосвітніх. Втім, це були не тільки змагання: близько ста хлопців ще й десять днів відпочивали в таборі (умови тут добрі).
Звісно, була продумана розважальна програма, але найбільше дітлахам сподобалося море, куди возили їх автобусами. Особливо тим, хто живе не в приморських районах Одещини.
Спортивні ігри проводилися вже цього літа в Михайлівському, Андрієво-Іванівському інтернатах… Але «Море друзів» — це щось особливе. Юні спортсмени змагалися в бігу, стрибках у довжину, підтягуваннях і віджиманнях. На завершення збірні команди дорослих і дітей (директорів та вихованців) показали чудовий футбол. Директори інтернатів тримають марку — виграли. Головним суддею на змаганнях був А. А. Кованда з 97-го одеського інтернату, а він, кажуть, арбітр справедливий.
Місця розподілилися так. Серед спеціальних закладів на першому місці опинилася школа-інтернат № 34, на другому — Чернянська, на третьому — Піщанська. При цьому минулого року 34-й інтернат посперечався з Піщанським, що забере в них перше місце. Тренувалися хлопці завзято. Так і забрали! Серед загальноосвітніх першими стали ізмаїльці, а друге і третє місця взяла Балта — перший і другий інтернати відповідно. Всього ж із 32 обласних інтернатів у змаганнях взяли участь команди з 25 закладів.
На закритті минулої п’ятниці були присутні представники облуправління освіти та міністерства — Т. І. Тулба та В. В. Литвинова. Були й теплі слова, і грамоти, і призи. Як зазначила Тетяна Іванівна, цього року на літнє оздоровлення дітей з інтернатів виділено з держбюджету понад чотири мільйони гривень (майже вдвічі перекрита сума минулого року), що дозволило зробити відпочинок цікавішим.
Світлана ІВАНОВА.

тусовка
Іветта, Лізетта…
Я КОМПЛЕКСУВАВ щодо своєї зовнішності, тому боявся дівчат. Вчуся вже в десятому класі, а ще з жодною не зустрічався. Я високого зросту, але худий. Мені здавалося — жердина. Я навмисно сутулився, щоб зріст зменшити.
Навесні до нас приїхав мій дядько — мамин молодший брат. Йому близько 30 років, але він усього в житті вже досяг. Хороший програміст, заробляє великі гроші, їздить світом. І веде абсолютно здоровий спосіб життя. Так що мої цигарки першого ж дня полетіли у відро для сміття. Причому це не було насильством. З дядьком спілкуватися — одне задоволення. Ось батьки кажуть: «Не можна!» — і все. А Андрій розкладе по поличках — проти логіки не підеш. Став я з ним зарядку робити, бігати вранці, уважніше до їжі ставитися. В «Макдональдс» мене вже не затягнеш, «хот-дог» з «колою» їсти не буду.
І ось відбулася одного разу в нас з Андрієм така розмова. Дядько каже, з дівчатами, мовляв, час зустрічатися. Не для одруження, звісно, а щоб досвіду спілкування з протилежною статтю набратися. Дівчата, каже, істоти цікаві. І розумні серед них є. І навіть серед красивих недурні трапляються. Я йому у відповідь: не дивляться вони на мене. А він: бути такого не може. Я навіть подивився на нього з підозрою: чи не знущається? І давай йому про свою худобу та довгий ніс розповідати.
Андрій довго сміявся. Потім підвів мене до дзеркала. «Подивися, — каже, яка в тебе фізіономія непривітна. Посміхнутися можеш?». Я посміхнувся. «А тепер голову трохи підніми, плечі розправ, дивись людині, з якою розмовляєш, прямо в очі. Не бурмочи у відповідь, інакше перепитуватимуть, що ускладнить спілкування…». Коротше, муштрував мене тиждень, напевно. І одного разу сказав: «Тепер можеш і до дівчат чіплятися». Попутно додам, що відвів він мене ще до спортзалу до тренера, свого старого приятеля. Я займаюся майже щодня (намагаюся, в усякому разі), і фігура моя помітно змінилася на краще — м’язи з’явилися.
У класі подобалися мені дві дівчинки — чорненька і біленька. Поки я дозрів до «чіпляння», настав кінець навчального року, так що з дівчатами, які мені подобалися, я вже не зустрічався. Вчимося ж ми в гімназії в центрі Одеси, а живемо в різних кінцях міста.
Літо летіло. І раптом якось я пішов на «чужий» пляж і зустрів там чорненьку. Вирішив перевірити, чи діють рекомендації Андрія. Підійшов. Заговорив. І мене не відкинули! Розмову із задоволенням підтримали. Запропонував наступного дня сходити в кіно — погодилася! Я ввечері просто заснути не міг від такого повороту подій.
А вранці наступного дня в супермаркеті (великі закупівлі мама відправляє робити мене, використовуючи, як тяглову силу) я зіткнувся з біленькою! Видно, я вже був запрограмований на «чіпляння». Я і біленькій запропонував сходити в кіно. Тільки на інший фільм і в інший кінотеатр — у тому районі, де вона живе. Ну, і в інший день, природно.
Думаю, вам уже зрозуміло, що сталося. Я тепер зустрічаюся з обома. Сам собі кажу, що це негарно, але зупинити вибір на одній чи на іншій не можу. Мені добре і з тією, і з іншою!
Поки ще дівчата не просікли ситуацію. Але скоро почнеться навчальний рік, і все відкриється. Я вже думаю, що треба б з однією якось розлучитися, а з іншою порозумітися. Може, з вибором я визначуся (хоча б за допомогою «орла» і «решки»). Але раптом моя обраниця не пробачить мені «зради»? Наші стосунки з обома хоч і не зайшли далеко, але дружніми їх назвати вже не можна…
Олександр.

Посміхніться!
З ваших листів
У таборі нам дозволили випробувати спортивну гордість на футбольному полі.
* * *
Моя подруга відзначалася жахливою необачністю.
* * *
Літній відпочинок можна урізноманітнити свіжими фруктами.
* * *
Я любила його ніжно і неупереджено.
* * *
Навіть влітку алгебраїчні формули кошмаром сидять у моїй голові.