Кожен вид бізнесу має свої ризики. Якби існувала номінація «стресовість у підприємницькій діяльності», пальму першості слід було б віддати, напевно, аграріям. Мало того, що їм доводиться прораховувати бізнес-плани з урахуванням непередбачуваності погоди та цін на нафту, так ще ринок реалізації сільськогосподарської продукції, незважаючи на відхід у небуття соціалістичних методів господарювання, як і раніше залежний від адміністративного батога і пряника.
Ще свіжі в пам’яті події 2003 року, коли в Україні три губернатори та шість заступників голів облдержадміністрацій були зняті зі своїх посад за відсутність контролю за цінами на крупи.
З того часу жодних кардинальних змін не відбулося: вартість хліба є категорією скоріше політичною, ніж економічною. Традицією стала явна і неявна заборона — щоб не засмучувати напередодні чергових виборів електорат — підвищувати ціни на зерно та хлібобулочні вироби «у складний для країни час». А оскільки в нашої країни інших часів не буває, то можна уявити, в яких умовах доводиться працювати підприємцям, що спеціалізуються на вирощуванні пшениці та ячменю.
Про те, яким буде на Одещині врожай зернових, які прогнозуються ціни та чи вдасться аграріям звести до прийнятної цифри рентабельності сьогоднішні витрати з майбутніми доходами, йшлося на черговому засіданні прес-клубу реформ «Порто-франко», гостями якого були начальник Головного управління агропромислового розвитку Одеської облдержадміністрації А. Новацький та голова правління обласної Асоціації фермерів та приватних землевласників Г. Афанасьєв.
— На сьогоднішній день зібрано понад 60 відсотків площ, засіяних зерновими, середня врожайність склала майже 26 центнерів з гектара, — Анатолій Новацький почав свій виступ зі статистики. — У південних районах Одещини жнива вже добігають кінця. Збирання зернових на всій території області плануємо завершити в першій декаді серпня. За прогнозами, врожай складе не менше 2,5 мільйона тонн, з яких понад мільйон тонн — продовольчої пшениці.
— Частка фермерів та приватних землевласників у загальному регіональному «короваї» становить десять відсотків, — зазначив Григорій Афанасьєв. — Шість з половиною тисяч фермерських господарств обробляють понад 300 тисяч гектарів землі. На жаль, переважна більшість державних програм, що передбачають вирішення вузлових проблем в аграрному бізнесі, призначається великим сільгосптоваровиробникам. А от фермерам та приватникам доводиться самостійно битися за пристойний фінансовий результат.
Начальник Головного управління агропромислового розвитку визнав, що якщо раніше, за радянської влади, державна підтримка в сільському господарстві діставалася, перш за все, слабким в економічному плані господарствам, то сьогодні допомагають виключно великим і сильним. Усім іншим, включаючи фермерів та приватних сільгосптоваровиробників, надано можливість виживати на свій страх і ризик. Виходячи з цього, ціна на вирощений урожай набуває відтінку питання: «життя чи смерть?».
Як повідомив Анатолій Новацький, мінімальна ціна тонни пшениці третього класу, за якою її має намір купувати в «засіки Батьківщини» Аграрний фонд, становить 700 гривень, що на 10 гривень більше, ніж минулого року. Але радіти цьому факту рано. По-перше, створений рік тому Аграрний фонд досі не має відповідного бюджетного фінансування, щоб почати закупівлю зерна, і коли гроші з’являться, ніхто не знає. Цілком можливо, що Аграрний фонд, на який покладалися такі надії зі стабілізації цін на продовольче зерно, вийде на ринок саме тоді, коли і купувати буде нічого.
А по-друге, 690 гривень у 2005 році і 700 грн. у 2006-му — величини непорівнянні. Нагадаємо, що цього року держава відмовила аграріям у пільгових схемах придбання палива. Солярку доводилося купувати за ринковими цінами, які нині були рівно вдвічі більшими, ніж минулого року. Багато аграріїв, не маючи навесні на ці цілі достатніх фінансових ресурсів, притиснуті до стінки необхідністю розпочинати посівну кампанію, змушені були погоджуватися на грабіжницькі коефіцієнти, що пропонувалися продавцями паливно-мастильних матеріалів, аж до забутого співвідношення «одна тонна солярки за десять тонн зерна».
При цьому, розраховуватися за такою угодою, як розповідають керівники господарств, необхідно чи не наступного дня після закінчення збирання врожаю. Зрозуміло, що якщо вигадується і легалізується подібна схема відмивання зерна на користь паливних компаній, що ігнорує будь-які декларації про мінімальні ціни на продовольче зерно, значить, це комусь потрібно.
Не випадково під час засідання прес-клубу було озвучено ще один ціновий орієнтир. Зернотрейдери — а це виключно міжнародні компанії — купують в українських портах продовольчу пшеницю по 770 гривень за тонну, а продовольчий ячмінь — по 600 гривень.
Але ніхто так і не назвав ціну, за якою аграрії змушені продавати зерно безпосередньо з поля. Адже для того, щоб вступити в економічні відносини з трейдером, ту ж пшеницю або ячмінь треба зібрати, потім відвезти на елеватор, забезпечити збереження якості зерна. Все це вимагає фінансових витрат і часу. Імпортні суперкомбайни, про які розповідав начальник Головного управління агропромислового розвитку, що дозволяють відразу ж, без додаткових процедур, везти зерно на продаж, доступні знову ж таки великим сільгосптоваровиробникам. Більша ж частина аграріїв змушена розлучатися з урожаєм безпосередньо біля поля, щоб не витрачати час і закрити термінові платежі за отримані нафтопродукти, використану електроенергію, сплатити податки тощо. Ясна річ, що «з-під комбайна» продовольчу пшеницю купують не по 770 гривень…
На світовому ринку зерна складається сприятлива для України кон’юнктура. У наших основних конкурентів, що вирощують продовольчу та фуражну пшеницю, ячмінь та жито, намічається явний недобір урожаю. Якщо сьогоднішня динаміка світового ринку залишиться без змін, то Україна цілком може розраховувати на експорт — без загрози для внутрішнього споживання — до 15 мільйонів тонн зерна за «смачною» ціною. Ось тільки який шматочок від цього короваю дістанеться українським сільгосптоваровиробникам?
Олег СУСЛОВ.
Спортивні новини
бокс Чемпіонка! Вже дворазова! Вихованка клубу «Квазар» (тренери — Євген…











