«Не сідай на кут! — казала мені бабуся в дитинстві за столом. — Нареченого не буде». А мама сміялася: «Був би кут — наречений знайдеться». Доростаючи, раз у раз переконувалася: коли є квартира, і роботу легше знайти, і особисте життя влаштувати…
У ІНТЕРНАТСЬКИХ дітей після закінчення навчання житла найчастіше немає. У багатьох випадках ця обставина відіграє трагічну роль. Однак з повним правом можна вимагати квартиру для сироти у влади, якщо її колись «тимчасово» забрали і віддали іншим людям.
Через суд і прокуратуру іноді вдається щось зробити. Але ж багато і таких дітей, у кого житла спочатку не було. Чому? Питання марне. Дитина виросла, і їй треба йти з інтернату. «Державна» дитина звикає до того, що її завжди опікують. А потім потрапляє у вир дорослого життя…
У сирітських інтернатах вам розкажуть не одну історію, що розвивалася за таким трафаретом. Випускник інтернату вступив до ПТУ. Добре, якщо не втік під час навчання через погані умови (в селі Степове, наприклад, багато років не можуть вирішити питання з ремонтом гуртожитку — половина корпусу не опалюється) і отримав професію. Але, як правило, якщо знаходиться хороша робота, то є оплачувана більш-менш пристойно, то немає гуртожитку; якщо є гуртожиток — вірна ознака того, що мало платити будуть. Звичайно, хлопці частіше вибирають гуртожиток. Але незабаром розуміють, що на мізерну зарплату не проживеш, кидають роботу, внаслідок цього виганяються з «гуртожитку». Так було, наприклад, з Людочкою зі школи-інтернату № 4: ПТУ № 33 — фабрика технічних тканин — вулиця. Жила в квартирах чоловіків, яким надавала послуги певного штибу. Потім народила дитину… Кому потрібна? А ось свіжий приклад. Дівчинку-підкидька знайшли в Центральному районі м. Одеси. Пройшла весь шлях сироти: будинок дитини — дитячий будинок — школа-інтернат — ПТУ. Живе зараз у Біляївському районі в гуртожитку училища. Йти їй нікуди. А Центральний район (Приморський) і Біляївський сперечаються, хто повинен їй житло дати. Але ця дівчинка хоча б бореться за себе. Інші, опинившись у такому становищі, йдуть шляхом найменшого опору: дівчатка займаються проституцією, хлопчики крадуть. Незабаром починають пити або колотися, стаючи небезпечними для суспільства. Для чого ж це суспільство ростило їх довгі роки?
До речі, утримання однієї дитини в сирітських закладах обходиться більш ніж у тисячу гривень на місяць.
Але де взяти сироті квартиру? Ідея давно витає в повітрі: потрібно будувати соціальне житло. За типом гуртожитків — може бути, дещо покращеного плану. Природно, потрібні великі фінансові витрати. Державні структури за це не беруться, громадські — теж. А якщо об’єднати зусилля? Цю ідею висловила З. Т. Литвин — президент благодійного фонду «Батьківщина — добро дітям», створеного близько року тому. Два серйозні завдання ставить фонд на чолі кута: сприяння будівництву житла для дітей-сиріт та створення для них робочих місць. Про те, яким чином вони будуть виконуватися, наша розмова з З. Т. ЛИТВИН:
— Зінаїдо Трохимівно, не ображайтеся, але благодійні фонди ростуть нині, як гриби…
— Наш фонд не схожий на інші. Ми будемо займатися конкретною роботою з виконання державних соціальних завдань. Рік тому тодішній заступник голови облдержадміністрації А. П. Яценюк на зустрічі з директорами шкіл-інтернатів запропонував створити подібний фонд з організуючою та контролюючою роллю саме у справі забезпечення житлом дітей-сиріт. Діти державні? Значить, і програма з житла повинна бути державною. Справа честі будь-якого прем’єр-міністра вирішити квартирне питання сиріт. Знаю, що і голова облдержадміністрації зацікавлений у цьому (а ми працюємо на регіон), і міському голові ми нещодавно направили листа, в якому виклали своє бачення проблеми. Одеса завжди відчувала нове і потрібне. Хочеться, щоб Одещина була першою областю в Україні, де позбулися бездомності серед випускників інтернатів.
— Яким ви бачите соціальне житло?
— Це буде соціально-оздоровчий (серед сиріт багато і інвалідів)-виробничий центр. Аналогів в Україні поки немає. Зовсім не обов’язково, щоб центр знаходився в престижному місці, але бажано, щоб у межах міста. Потрібно побудувати великий (багатоповерховий) будинок з маленькими квартирами. При ньому, швидше за все, на першому поверсі, слід розташувати різні служби — медичну, юридичну і т. д. Поруч — робочий цех. Столярний або слюсарний, швейний чи. Можливо, міні-пральня або хлібопекарня. Що місту потрібніше. Вже на даний момент ЗАТ «Укрбудсервіс» зробив для нас безкоштовно проект семиповерхового будинку, який сподіваємося в недалекому майбутньому звести в м. Котовську, де є інтернат для сиріт. У цьому будинку 200 одно- і двокімнатних (25 і 38 квадратних метрів, відповідно) квартир. Будемо виходити з бізнес-проектами на підприємців: тваринницьку ферму краще поруч відкрити або молзавод поставити — що ж ми молочну продукцію з Миколаєва веземо? Ось тобі і робочі місця.
— А ви вже розмовляли з бізнесменами?
— Звичайно, тому і відчуваю впевненість у своїх силах. Близько 50 досить впливових людей опитали. Допомогу обіцяють. Навіть дуже багата людина не може бути щасливою, бачачи безпритульних на вулиці. А тим, хто не бачить, не помічає обділених долею діточок, ми їх покажемо. Я побувала майже у всіх 39 інтернатах області (відсотків 80 об’їхала — точно). Як багато у нас нещасних дітей! Таких ми беремо під свій контроль, будемо допомагати, чим тільки можна. Зараз працюємо з одеським інтернатом № 7, де виховуються в основному діти з ДЦП. З великими труднощами сирота-інвалід отримує базову освіту, професію, а потім через те, що немає квартири, опиняється в будинку для людей похилого віку. Це ж молода людина з нормальним інтелектом! Тягне жалюгідне існування. Так ось, будемо знімати і показувати по телебаченню невеликі фільми про тих, хто потребує підтримки. А чи є справа благородніша, ніж подарувати радість життя? Коли успішним людям не гроші просиш, а пропонуєш конкретну програму дій, вони відгукуються охочіше. Як виробничник зі стажем, я розумію, що підприємців привабить і якась вигода — ті ж міні-фабрики, міні-заводи будуть приносити прибуток, нехай і не відразу. Я вірю навіть у те, що нашими програмами зацікавляться іноземні інвестори.
— Які ще програми планує фонд втілити в життя?
— Їх багато: літнє оздоровлення, медична допомога і так далі. Це з ряду звичайних. Але ще хочемо зробити ТВ-програму на кшталт «Чекай на мене». На жаль, родинні зв’язки у сиріт часто рвуться: малого віддали в будинок дитини, середній пішов у дитячий будинок, старший — у школу-інтернат, а четвертий, можливо, у спеціалізований заклад (для глухих чи сліпих)… Коли зустрічаються після кількох років розлуки, стали вже чужими брати і сестри. Вони часом навіть не знають про існування один одного. Багато хто з дітей хоче знайти батьків — яких би то не було. А раптом до того часу і батьки одумалися, шукають дітей?
— Мабуть, ваш фонд дійсно відрізняється від інших. Дайте відразу реквізити, раптом хтось зацікавиться.
— Адреса: м. Одеса, вул. Рєпіна, 1/3 (це інтернат № 91). Телефони: 33-82-93, 34-29-90 і 8-067-487-71-38. Банківські реквізити: благодійний фонд «Батьківщина — добро дітям», ідентифікаційний код № 33657285, р/с 26009015383001, МФО 388584, філія АКБ «Імексбанк» у м. Одесі.
Тетяна НЕПОМНЯЩА.