Всеукраїнська олімпіада з фізики — в Одесі!
28 березня у Палаці студентів «Політехнічний» відбулося урочисте відкриття 43-ї Всеукраїнської учнівської олімпіади з фізики.
Олімпіада в Одесі — це визнання заслуг шкільних учителів та вишівських викладачів (особливо Одеського національного університету ім.
І. І. Мечникова), а також співробітників облуправління та міськуправління освіти, інституту удосконалення вчителів у роботі з обдарованими дітьми. Останніми роками команди юних фізиків брали призові місця не тільки на Всеукраїнському рівні, але й виходили переможцями на міжнародному. Учень Рішельєвського ліцею Юрій Скворцов у 2004 році привіз «золото», а у 2005 році — «бронзу» (зараз Юра — студент ОНУ). У 2005 році золоту медаль на міжнародній олімпіаді отримав учень ССШ № 117 Віталій Ліхачов.
«Віталій закінчує цього року одинадцятий клас, — говорить зав. лабораторією природничих дисциплін ІУВ, член оргкомітету Л. І. Ятвецька. — Звісно, він включений до складу команди Одеської області. Але кістяк її складають старшокласники Рішельєвського ліцею — Тетяна Бритавська, Олексій Ващук, Павло Голобородько, Володимир Нуждін. А представниками з області стали Анастасія Маслечко з Білгород-Дністровського ліцею та Катерина Шихеєва з Української гімназії № 1 м. Іллічівська. У названих навчальних закладах багато уваги приділяють здібним учням. У цьому плані можна відзначити також одеські гімназії №№ 1 і 2, 53-й ліцей, 38-у школу. В Ізмаїлі та Котовську, у Болградському та Іванівському районах робота ведеться системно. Ми сподіваємося виграти цього разу. Хоча конкуренція буде жорстка: сильні команди приїхали з Києва, Львова, Харкова…»
Що хлопці з’їхалися з усіх областей України, зрозуміло (28 команд, 180 учасників). Але й склад журі який! В основному це найкращі вчителі шкіл та викладачі вишів — з названих уже міст, з Дніпропетровська, Донецька, Вінниці, Запоріжжя, Тернополя, Луганська… А очолив журі академік АПН, професор, доктор педагогічних наук С. У. Гончаренко. Начальник облуправління освіти Д. М. Демченко (до речі, фізик за спеціальністю) згадав, що колись школярем у 60-ті роки вирішував завдання зі збірника цього талановитого викладача.
Але свято в ПС «Політехнічний» розпочалося! З вітальним словом виступили перед учасниками олімпіади Д. М. Демченко, С. У. Гончаренко, представник облдержадміністрації А. С. Фетеску, В. М. Адамян з університету ім.
І. І. Мечникова, начальник ГУО Н. В. Савельєва, зав. відділом по роботі з обдарованою молоддю Міністерства освіти і науки Б. Г. Кремінський («Нарешті ми в Одесі!»).
Чудовий концерт показали юні артисти з позашкільних центрів дитячої творчості. Усі номери були гарні, але маленька дівчинка (їй немає й десяти років) Вікторія Петрик вразила всіх своїм голосом — її явно чекає велика сцена.
Цього дня відбулося ще спільне засідання членів оргкомітету, журі та керівників команд, а вечір гостям залишили для відпочинку.
Звісно, приймати гостей нелегко: понад 300 осіб потрібно десь розмістити. Відгукнулися школи-інтернати №№ 3, 34, 87, 91. Усі вони розташовані на березі моря. Та й 106-та школа, де змагалися олімпійці, знаходиться на Дачному провулку на 14-й станції Великого Фонтану. Тож гості ще й добре відпочили. До того ж вони потрапили на «Гуморину»! І якщо в останні три березневі дні юні фізики старанно працювали (олімпіада тривала у два тури — теоретичний та експериментальний), то на 1 квітня заплановано розгляд апеляцій — усі сподіваються, що це буде найвільніший день!
У неділю зранку в тому ж Палаці студентів «Політехнічний» відбудеться нагородження переможців та урочисте закриття олімпіади.
Тетяна НІКОЛАЄВА.
увага: конкурс!
Шкільна газета
Дорогі хлопці, нагадуємо вам, що «БП» щорічно проводить конкурс шкільних газет. Умови прості: починаючи з квітня і до кінця травня, ви можете надсилати найкращі, на ваш погляд, газети школи, в якій навчаєтеся (ліцею чи гімназії). Потрібно два-три номери. Підсумки конкурсу підбиваються до Дня журналіста, який відзначається 6 червня. Найкращі матеріали зі шкільних газет будуть передруковані в «БП», а редколегії — нагороджені подарунками.
про найсокровенніше
Моє свято
1 квітня для мене — велике свято (сподіваюся, залишиться ним на все життя): минулого року в цей день я усвідомила, що люблю Ігоря. Я стала берегти своє кохання. І ці 12 місяців пролетіли, як у казці.
Але розповім усе по порядку. Наша сім’я живе в селі. Село велике, є середня школа, яку ми з братом закінчили минулого року — Артем одинадцять класів, а я — дев’ять. Брат вирішив вступати до університету. Я як подумала, що залишуся без нього, мало не заплакала: ми ж і в дитячих іграх були разом, і в дорослих справах. У Артема завжди було багато «наречених» з числа моїх подружок, а в мене — «женихов» з кола його приятелів. Так весело промчали наші шкільні роки!
Стала я проситися в мами до Одеси. Вона взагалі-то хотіла, щоб я закінчила одинадцять класів вдома. Але я її переконала, що є в місті училища, які дають не тільки диплом про професію, але й атестат про середню освіту. Тож якщо захочу, то вступлю після і до вишу. «Гаразд, — сказала мама, — удвох не пропадете».
Тільки коли автобус рушив, відвозячи нас обох до Одеси, раптом покотилися сльози по маминому обличчю. І я теж проплакала всю дорогу. Брат мене навіть відрубав: «Вирішила — і вирішила! Всі колись їдуть з дому».
Потім сум минув. Ми майже кожні вихідні бували вдома. Мама докладно розпитувала нас про нове життя. І наказувала: «Не ганьбіть сім’ю!» Ми з братом пам’ятаємо ці слова, може, тому проблем з навчанням у нас немає.
Завдяки братові я познайомилася десь у лютому минулого року з Ігорем. В університеті проводили день відкритих дверей. Артема попросили щось там допомогти зробити. Я, звісно, крутилася біля нього. Йому ще треба було виступити — розповісти майбутнім абітурієнтам, як вступав. І, коли Артем вийшов на сцену, я, переповнена гордістю, раптом сказала хлопцеві, що стояв поруч: «Це мій брат!» А він відповів так приємно: «Молодець! Це ж один із найпрестижніших факультетів, сюди не кожен одесит вступить». І одразу мені сподобався.
День відкритих дверей тривав довго, новий знайомий запропонував мені зайти до сусіднього кафе. Потім Ігор провів мене до гуртожитку. Ми стали зустрічатися.
Я зараз прокручую минуле і не можу себе зрозуміти: адже хлопець мені подобався, чого вередувала? Хоча… Може, ті самі приємні слова про брата зіграли роль? Подумаєш, «не кожен одесит»! Якщо одесит, то вже завідомо кращий за будь-якого сільського?
За це, напевно, я і мучила Ігоря. Не те, щоб це було свідомо… Ось приходить він до нас у гуртожиток, а на столі букетик пролісків стоїть. Я кажу: «Кирило приніс!» При цьому замовчую, що Кирило «чіпляє» зовсім не мене, а Катю. Або пообіцяю прийти на дискотеку і не з’являюся. У подружки потім розпитую, як поводився Ігор (добре, до речі: йшов зазвичай). А йому потім роблю здивовані очі: «Ну, не встигла зробити реферат! А на дискотеці все одно всім весело».
Загалом, робила дрібні гидоти. А 1 квітня минулого року телефоную і кажу: «Підемо на Дерибасівську, а то всі дівчата з хлопцями…» Він питає: «Тільки через це мене береш?» І тут чорт мене за язик смикнув: «А ти думаєш, закохана по вуха?» Ігор промовчав. Але на Дерибасівську прийшов, хоча не любить перебувати в натовпі. Щоправда, похмурий. Перебуваємо ніби в одній компанії, але не разом. Він на мене не дивиться, а я теж роблю вигляд, що відчайдушно веселюся і його не помічаю.
І тут раптом його інша дівчинка помітила. Чужа. Подивилася на Ігоря, посміхнулася і каже: «Хоч одне нормальне обличчя зустріла, а то всі, як клоуни, розмальовані». І в точку влучила! Ігор не хоче навіть, щоб я фарбувалася. Ну, хіба трохи. А всі ці першоквітневі ріжки-вушка-носики і розфарбовані фізіономії терпіти не може. Бачу, мій хлопець заусміхався, розговорився. Ану, як відведе його чужа?
І таки відвела! Конкурс оголосили на якесь там чотиривірш, дівчина сказала: «Я вірші пишу, зараз зрифмую і за себе, і за тебе». Призи вони справді отримали. Але, слава Богу, повернулися до нашої компанії. Дівчину в цей час окликнув хтось зі знайомих, вона відійшла, а я вхопила Ігоря за рукав і, кинувши своїх, відтягла подалі. «Знаєш, — кажу, — набрид мені цей натовп. Підемо краще в парк — може, там тихіше».
Не дуже тихо було цього дня і в парку, але все ж спокійніше. До того ж, я знала, що біля моря Ігор може перебувати годинами. Ми добре провели час. Іноді я кидала на хлопця погляд ніби збоку і думала про себе: «Чого тобі ще треба?!»
Більше ми не сварилися. Ми повірили один в одного. Не знаю, як ми проведемо нинішнього 1 квітня. Але я хочу обов’язково побувати на тому місці в парку, де на мене найшло осяяння.
ЮЛІЯ.
«Posnayko» — твій англійський журнал!
Не так давно у дітлахів України з’явився ще один спосіб вивчати іноземну мову. Недорогий та ефективний. Щомісяця у світ тепер виходить оновлений журнал «Posnayko», унікальний посібник для тих, хто починає вивчати мову (будь-якого віку).
Перше, що кидається в очі, — це барвисті ілюстрації, розглядати які цікаво навіть дорослому. Ілюстрації супроводжуються різноманітними ігровими вправами та веселими завданнями; у ході їх виконання працюють усі види пам’яті — слухова, зорова, асоціативна. Загадки, потішки, казки, англійські пісеньки та віршики, кросворди, чайнворди, кумедні діалоги — все це підібрано таким чином, щоб дитина неспішно запам’ятовувала нові іноземні літери та слова, вчилася читати, писати, а потім і самостійно складати прості речення.
Кожен новий журнал присвячений якійсь темі («сім’я», «школа», «свято» тощо). Діти знайомляться не тільки з класичною англійською, але й з її сучасним варіантом, що пройшов «шліфування» часом. У майбутньому це значно полегшить розуміння розмовної англійської мови. Погортавши тематичний випуск «сім’я», одразу відзначаєш, що в сучасній англійській «мама» — це mum, а не звично-словникове mother; тато — dad (замість father), а бабуся — grandma.
У журналі є великі настільні ігри, в яких може брати участь вся сім’я. Це захопливо і зовсім не складно, навіть якщо батьки ніколи не вивчали англійську.
Одна з улюблених дитячих рубрик — «здивуй дорослих». Тут можна навчитися чомусь новому. Підписати листівку (звісно, англійською), виготовити футляр для подарунка. Взяти пачку biscuit, упаковку м’якого butter, банку condensed milk і за рецептом приготувати торт-«валентинку». А потім з британською повагою запросити дорогих батьків скуштувати Valentine’s cake.
Є в журналі рубрика «подорож» — у ній хлопці дізнаються багато цікавого з життя англомовних країн. Чи правда, що англійська королева в юні роки була відчайдушною вершницею? А які види спорту віддають перевагу її онуки Вільям і Гаррі? Про все це — і російською, і англійською.
Ну, а найцінніша новинка від «Posnayko» — це відеодиск, що дозволяє сприймати новий матеріал не тільки візуально, але й на слух. Адже ми добре знаємо, як важливо запам’ятати правильну вимову іноземних слів. На диску є живі діалоги, віршики, пісеньки з караоке та навчальні ігри з барвистими анімаціями.
Переважно купувати журнал за підпискою — по-перше, це дешевше, а по-друге, дає можливість регулярно брати участь у конкурсах та отримувати призи. Але головне — накопичуючи журнали місяць за місяцем, ви зберете чудовий ігровий посібник для вивчення англійської мови.
Листування
Привіт усім! Мені 15 років. Навчаюся в дев’ятому класі. Весела, енергійна дівчина. Люблю слухати музику, дивитися телевізор, ходити на дискотеки. Улюблений співак — Сергій Лазарєв. Передаю привіт своєму 9-Б класу. Пишіть, хлопці та дівчата! Можна надсилати SMS — +38 097 4461186.
67821, Одеська обл., Овідіопольський район, с. Сухий Лиман. Ольга ГЕНРІХ.
* * *
Мені 16 років. За характером спокійна, добра. Обожнюю слухати музику. Люблю подорожувати.
65025, м. Одеса-25, до запитання, № 5990. Діана М.
* * *
16 років. Збираю інформацію про свою улюблену групу «Фактор-2». Пишу вірші. Хочу знайти друзів для листування.
67830, Одеська обл., Овідіопольський район, с. Новоградівка, вул. Сонячна, 4. Анна.
* * *
Найприємніше для мене — спілкування з цікавими людьми. Захоплююся філософією, історією (хрестовими походами), музикою, японською анімацією, веб-дизайном. Обожнюю футбол! З нетерпінням чекаю листів.
65006, м. Одеса-6, вул. Декабристів, 44-А. Анна.
Посміхніться!
З ваших листів
У нашому класі багато жартівливих хлопчиків і дівчаток.
* * *
Вчителька сказала, що я здібна учениця, але моє хобі — колекціонувати погані оцінки.
* * *
Не маючи почуття гумору, жарти не чіпляють нашого директора.
* * *
Вчителька дала домашнє завдання — скласти веселу розповідь, від якої я заплакала.
* * *
Ці першоквітневі жарти вже застрягли мені в зубах.
* * *
Я обожнюю божевілля в натовпі на «Гуморині»!











