пн, 16 лис --:--:--
USD 0 0
EUR 0 0
А9582.64 ДТ93.04
+17° Одеса

Зоря Шевченка
На урочистих вечорах, присвячених дню народження Тараса Шевченка, у багатьох школах, бібліотеках Одещини лунали вірші великого Кобзаря. Відбулася презентація нової книги нашого земляка Миколи Палієнка «Щоб Україна пам’ятала волю».
Сучасний український поет Микола Палієнко широко відомий творами, головні мотиви яких — збереження материнської мови, утвердження народних ідеалів, вірність заповітам Тараса Григоровича Шевченка. На конкурсі «Українське національне відродження» йому присуджено першу премію за «Баладу про рідну мову».
Як відомо, у травні нинішнього року на Одещині відбудеться міжнародне свято «В сім’ї вольній, новій», присвячене пам’яті Т. Г. Шевченка. До цієї знакової події у видавництві «Друкарський дім» готується до виходу доповнене та ілюстроване видання дитячої збірки віршів Миколи Палієнка «Маленька книжечка Тарасика», в якій одеський поет з біографічною точністю розповідає про хлопчика з кріпацької родини, якому судилося стати духовним світочем України. Пропонуємо читачам «Білого вітрила» кілька віршів з цієї нової книги для дітей.

Микола ПАЛІЄНКО.
Мамин сніп
Мати в’яже снопи,
Сонце сходить, заходить…
Місяць у копи спить,
Злізши із небозводу.
Вранці замовкнуть рясні
Півнячі хороводи.
Мати в’яже снопи,
Сонце сходить, заходить…
З хлібом панські степи,
Вдома ж діти голодні.
Мати в’яже снопи,
Сонце сходить, заходить…
Жнивні гострі серпи,
В’яжуться колоски…
Сниться — мамин сніп
В небі, як сонце, сходить.

Тарасик-чорноморець
Веслую в Чорне море
Із нашого ставка.
В дорозі хоч і зморюсь,
Та радість бо яка.
Побачу море синє,
Великі кораблі.
Вони мені наснились,
Я море полюбив.
Розповідав і тато,
Як брав чумацьку сіль:
воно усе крилате,
Пташок більше, як в селі.
Що за возами чайки
Летіли аж у степ…
Удома почекають,
Калинка підросте.
Веслую в Чорне море
Із нашого ставка.
В дорозі хоч і зморюсь,
Та радість бо яка:
Побачу пароплави
З усіх морських доріг.
А хвилі там, цікаво,
Чи вищі, як в Дніпрі?

Фестиваль інтелекту юних фізиків
На фізичному факультеті Одеського університету ім. І. І. Мечникова пройшов очний тур II (обласного) етапу Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів — членів Одеської територіальної відділення Малої академії наук України. З 58 робіт, представлених на конкурс, на цей тур було відібрано 27. Це був справжній фестиваль інтелекту!
Одинадцятикласник А. Тепляков зі школи № 2 м. Березівки привіз результати своїх досліджень ефектів довготривалої пам’яті води, зокрема, впливу магнітного поля на властивості води. Це стара проблема, рішення якої викликають посмішку в одних фахівців і гарячкове бажання довести свою правоту — в інших. Саша зробив усе можливе, щоб розібратися в цій проблемі в домашніх умовах. Він вивчав швидкість проростання насіння пшениці та квасолі, які поливалися водою, що пройшла витримування в магнітному полі різної тривалості та напруженості. Крім того, він виявив, що ефекти впливу магнітного поля на нерухому та перемішувану воду відрізняються на кілька десятків відсотків. Це було абсолютно несподівано! Протягом року Саша накопичив дуже великий обсяг експериментального матеріалу, який становить інтерес не тільки для фізиків, але й для біологів. Отримані результати, безумовно, оригінальні і після проведення серії контрольних експериментів будуть спрямовані в друк. Звичайно, Саші була надана підтримка доцентом ОНУ В. П. Олійником, але більшу частину своїх результатів отримав самостійно.
Журі, що складається з викладачів та аспірантів ОНУ, а також вчителів шкіл, одноголосно присудило А. Теплякову перше місце і рекомендувало його на всеукраїнський конкурс МАН.
З великим інтересом учасники конкурсу МАН та журі вислухали повідомлення учениці 11-го класу одеської школи № 5 Раїси Романової. В домашніх умовах вона вирощувала кристали мідного купоросу. Був досліджений вплив найрізноманітніших факторів на швидкість росту та якість кристалів. Рая вичерпно відповідала на численні запитання слухачів. Не дивно, що і в цьому випадку журі було одностайним: присудити Р. Романовій друге місце.
Друге місце, також одноголосно, було присуджено десятикласниці з Табаківської середньої школи Болградського району Тетяні Хаджиогло. Вона експериментально вивчила закономірності захоплення рідини розчиненими в ній іонами, які рухаються в магнітному полі. Доповідь була дуже емоційною, викликала масу запитань, на які доповідачка відповідала дуже впевнено.
Не менш емоційною, хоча дещо сумбурною, була доповідь одинадцятикласника з одеської школи № 117 Володимира Цибузгіна, який вивчав властивості світіння різних об’єктів у високочастотному електромагнітному полі. У журі не залишилося жодних сумнівів у тому, що ідеї всіх демонстрованих ефектів були придумані та здійснені Володимиром повністю самостійно. Йому було присуджено третє місце.
Вадиму Лизогубу — одинадцятикласнику з Іванівки — також дісталося третє місце за вивчення електрофізичних властивостей гетероструктур.
Роботи шести учнів були відзначені грамотами.
Багато цікавих доповідей було зроблено й іншими учасниками конференції. Доповідачі обговорювали структуру та властивості гетеропереходів, утворення плазмових кристалів, характер горіння нетрадиційних матеріалів. 15 робіт школярів виконувалися в лабораторіях Одеського університету та інших ВНЗ Одеси. Хлопці та дівчата були учасниками експериментів, були присутні при обговоренні отриманих результатів. Але за доповідями більшості з них відчувалося, що викладений матеріал поки що не зовсім освоєний ними. Природно, роботи такого типу оцінювалися нижче. Надалі співробітникам університетських кафедр і лабораторій слід краще продумувати теми запропонованих школярам робіт, які не вимагали б знань, що далеко виходять за межі шкільного курсу, і сприяли б більшій самостійності школярів.
Дуже велику роботу в цьому напрямку протягом останніх п’яти років провів доцент кафедри теоретичної фізики В. П. Олійник, який курує роботу обласної секції МАН з фізики з боку університету. В’ячеслав Петрович організував на фізфаці ОНУ науковий семінар з фізики та астрономії для членів МАН. Чергове засідання цього семінару відбудеться 20-22 квітня 2006 року.
Н. П. МАЛОМУЖ.
Член журі, професор, доктор фізико-математичних наук.

Сіли в калюжу?
П’ятикласник Митя прийшов до редакції. Відразу назвав свої ім’я, прізвище, клас і школу. Але в газеті просив номер школи не вказувати: це-де той самий «коло ганьби» виходить. Який «коло ганьби»? Ось Митя і розповів.
— У початковій школі у нас такого не було. А перейшли до старшої — і дізналися, що є «коло ганьби» і «коло похвали». У спортзалі нанесено білою фарбою розмітку для ігор, в тому числі й два великих кола. По понеділках у спортзалі проводиться лінійка. Тих, хто протягом тижня порушив якесь шкільне правило, ставлять у «коло ганьби» і лають. А добрих учнів хвалять — за участь в олімпіадах, концертах, за прибирання класу. Старшокласники, наприклад, у нас у снігопад прибрали територію, їм оголосили подяку.
— А сварять за що?
— Ну, все навпаки. За низьку успішність, за погану дисципліну. Запізнився, втік з уроку, побився, був черговим і клас не прибрав. А я потрапив за джинси.
— Це як?
— У нас у школі директор суворо стежить, щоб усі ходили у формі. Я взагалі-то намагаюся виконувати правила (і вчуся, до речі, добре). Але в ті дні було брудно на вулиці — сніг танув. Я вдома майже щодня штани внизу підстирав, бо ніяк неможливо не забруднити. А тут біг зі школи (запізнювався на гурток) і впав прямо в калюжу. Мама ввечері штани випрала, поклала на батарею, щоб висохли. Але вночі кіт їх скинув на підлогу. Штани не висохли. Довелося вдягнути джинси. А завуч цього дня разом із самоврядуванням влаштувала рейд «Шкільна форма». Мене записали в «коло ганьби», бо прийшов у джинсах.
— Тобі було прикро?
— Мені стало страшно, не знаю — чому. Подумаєш, п’ять хвилин постояти в колі. Нічого особливо поганого я не зробив. Але в мене чомусь пропав настрій, і не повернувся ні наступного дня, ні третього. Я раптом зрозумів, що іншим хлопцям це теж неприємно. Ходиш і думаєш про це, ніби й не живеш. У мене є друг, дуже чесна і сором’язлива людина. Коли я йому розповів, що потрапив у «коло ганьби», він сказав: «Якщо я потраплю, я, напевно, помру там».
— Але ти б розповів усе мамі, вона сходила б до завуча, пояснила, що це вперше, випадково…
— По-перше, мамі не треба про це розповідати — нічого її хвилювати, сам впораюся. По-друге, навіть якби я розповів, їй все одно до школи ніколи піти. Вона працює на «7-му кілометрі» з шостої ранку. Коли приїжджає, лягає спати.
У мене старша сестра є, вчиться в коледжі. У суботу ми зазвичай розповідаємо одне одному, що в кого сталося. Розповів їй про «коло ганьби», вона мені спочатку не повірила. Каже: «Додумалися! За нашого часу такого не було» (Лена цю ж школу закінчувала). Вранці в понеділок пішла разом зі мною до школи, до початку лінійки знайшла дочку завуча, вона в одинадцятому класі вчиться. Цю дівчину Лена раніше бачила, коли на шкільних святах бувала. Вона завжди одягнена не по-шкільному. З нового року з’явилася з новим приколом: сережкою в пупку. Але треба ж зробити так, щоб пуп було видно, ось вона й одягла штанці, що весь живіт вивалюється. Ленка цю дівчину — хап — і до директора. Я не знаю, про що вони там говорили, але здогадуюся. Дочка завуча ж ніколи в «колі ганьби» не стоїть.
— Отже, справедливості у ваших колах немає?
— Жодної. Я іноді дивлюся: половину поміняв би місцями. І завуча теж у «коло ганьби» поставив би. Хіба можна, наприклад, учням говорити: «Ви зовсім обізвалися?» Я б і фізрука туди запхав: учням заборонено курити навіть у шкільному дворі, а він курить у коридорі. Та й нашу класну керівницю теж, яка повела клас до їдальні, а одну дівчинку закрила в кабінеті в покарання за те, що та крутилася на уроці. А ця дівчинка не може перебувати в закритому приміщенні. Вона мені потім розповіла, що заспокоїлася тільки тоді, коли зірвала папір, яким вікна обклеєні, і знайшла вихід: кабінет розташований на другому поверсі, в разі чого, можна вистрибнути.
— Ти вважаєш, що «кола» жодного виховного ефекту не дають?
— Звісно! Це все тільки на шкоду. Хвалити треба, але це можна робити і без кола, просто викликати учня зі строю, говорити йому «дякую», вручати грамоту або подарунок. А «коло ганьби» треба прибрати. Одні починають його боятися і тремтять через якусь дрібницю, а інші, навпаки, перестають боятися, бо звикають, якщо потрапляють часто. З людиною завжди краще поговорити по-доброму. Ось ви, коли падаєте в калюжу, вам же неприємно, що інші це бачили. Так то калюжа, а тут гірше.
— А хто, на твою думку, повинен розмовляти по-доброму?
— Думаю, батьки, в першу чергу. Вони ж дитину народили. Але в мене в класі, як я бачу, всі батьки зайняті. Добре, у кого є старший брат чи сестра. Але теж треба, щоб вони були розумні, як моя Лена. Так що часто виходить — нікому розмовляти.
— Але ж є класний керівник.
— Є. Я хотів до неї підійти, але вона відразу сказала: «А що поганого в «колі ганьби»? Що, тебе б’ють? На вас взагалі жодної управи не знайдеш…» А я б хотів, щоб вчителі більше з нами розмовляли. У нас якось була на заміні історичка, вона взагалі-то читає в старших класах. Уроки чудово проводила. І ще сталася така історія. Ми на перерві грали в класі і перекинули воду з підвіконня (для квітів — поливати) прямо в сумку цієї вчительки. Стоїмо, розгубилися. І в сумку лізти незручно, і розуміємо, що вода там все заллє. Може, і паспорт… Історичка зайшла, відразу по обличчях зрозуміла: щось трапилося. Сказали їй, вона засміялася: «Сідайте. Це не біда. Сама такою в дитинстві була, на місці не сиділа». Витрусила свої зошити на батарею і навіть класній керівниці нічого не сказала. Я б хотів, щоб усі вчителі пам’ятали, якими вони були в дитинстві.
Митя ще раз попросив, щоб школу не ставили в «коло ганьби», тобто, не називали, і пішов. Я обмірковувала нашу розмову і усвідомлювала, що цього разу ми з вами, шановні дорослі, сіли перед дітьми в калюжу. Або ви не згодні?
Тетяна НЕПОМНЯЩА.

увага: конкурс!
«Молодь обирає здоров’я»
Нагадуємо вам, хлопці та дівчата, що фестиваль-конкурс під такою назвою крокує Одещиною. У багатьох містах і селах вже пройшли районні етапи. Попереду обласний, заявку на який командам-переможницям слід подати до 14 квітня.
Команда формується з семи учнів (шкіл, училищ, ВНЗ) віком від 10 до 23 років. Як домашнє завдання потрібно підготувати художньо-спортивний або літературно-музичний виступ хвилин на десять і плакати на вищезгадану тему.
Довідки за телефонами: 8-0482-22-17-19 (Тетяна Іванівна Черепян), 8-0482-68-57-54, 8-067-487-36-31 (Людмила Йосипівна Волкова), 8-067-728-70-58 (Павло Валерійович Горінов).

Листування
Привіт усім! Мені 14 років, вчуся в дев’ятому класі. Весела дівчина. Люблю слухати музику, дивитися телевізор, ходити на дискотеки. Нехай пишуть хлопці та дівчата.
67443, Одеська обл., Роздільнянський район, с. Бурдівка, вул. Центральна. Євгенія САВІНА.
* * *
Мені 14,5 років. Обожнюю дискотеки. Люблю слухати музику. Користуюся авторитетом у однокласників (передаю привіт своєму 9-Б класу і особисто Каті Омельченко та Андрію).
66442, Одеська обл., Ананьївський район, с. Долинське. Христина БАЮШ.
* * *
Мені скоро виповниться 16 років, Ваги — Кінь. Люблю слухати східну музику. Пишіть, дівчата і хлопці!
66431, Одеська обл., Ананьївський район, с. Шелехове. Анна НАСОНОВА.
* * *
14 років, вчуся в дев’ятому класі. Улюблені гурти — «Авіатор», «Корні», «ВІА «Гра». Улюблені виконавці — Юлія Савічева, Діма Білан, Валерія, Євгенія Власова. Нехай пишуть хлопці від 13 до 15 років.
67443, Одеська обл., Роздільнянський район, с. Бурдівка, вул. Шкільна. Віталія ЛЮБЧЕНКО.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Загрузка…

Мітки

Наша галерея

Вечірня Одеса